Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zagalne_administrativne_pravo_2015_1.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

488

Глава 15

роботи*™6 Суб єктам’ К0трі мають відповідну фахову підготовку, досвід

Натомість публічне майно загального користування слугує побутовим інтересам усіх без винятку фізичних і юридичних осіб.

Саме така якість цих публічних інтересів, я:; побутовість, потреба бути повноцінним учасником суспільства, й обумовлю г загальний режим користування конкретними видами публічного майна.

Такі побутові інтереси полягають у постійній потребі реалізовуватися як учасник суспільства: ходити на роботу, навчання, активно відпочивати тощо. І саме автодороги, сквери тощо створюють можливість задоволення цих та інших побутових потреб.

  1. Публічне мзйно загального користування

Публічним майном загального користування слід вважати все те що створює умови для: ’

  • задоволення щоденних побутових чи інших потреб людей або юридичних осіб;

  • здійснення суб’єктами публічної адміністрації їх завдань і функцій;

  • задоволення інших суспільних, зокрема економічних, соціальних,' культурних, рекреаційних, екологічних, естетичних, та інших суб’єктивних інтересів.

Сутність такого виду публічного майна полягає у його використанні необмеженою, невизначеною кількістю всіх без винятку членів суспільства. }

Існування публічного майна загального користування, насамперед, обумовлено природними, соціально-економічними, політичними правами і свободами кожної людини, необхідністю забезпечити здійснення таких прав1.

Використання (експлуатація) публічного майна створює умови для здійснення, зокрема, таких прав:

  • права вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах території будь-якої держави (ст. 13 Загальної декларації прав людини , ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і осно

' Про права и свободи людини, див., наприклад: Пазенок А. С, Права та свобо- ди людини , громадянина : навч. посіб. / А. С. Пазенок. - К.: Ак^емвидав, 2010. -

2 Загальна декларація Генеральної Асамблеї ООН № 236.

прав людини : прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) від 10 грудня 1948 р. // Голос України. — 10 грудня 2008 р.

489

Адміністративно-правовий режим публічного майна

воположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї від 16 вересня 1963 року ),

  • право на свободу мирних зібрань і асоціацій (ст. 20 Загальної декларації прав людини, ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.2),

  • право на відпочинок і дозвілля (ст. 24 Загальної декларації прав людини);

. право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами (ст. 27 Загальної декларації прав людини).

Таке використання не потребує особливих дозволів чи застережень і здійснюється винятково на розсуд фізичної чи юридичної особи. Публічне майно використовується людьми для забезпечення їхньої соціальної сутності — використовуючи таке майно, кожна людина стає повноцінним, свідомим учасником суспільства.

Публічним майном загального користування є:

. залізничні, автомобільні, водні, повітряні шляхи (за винятком тих, що перебувають у приватній власності згідно з нормами чинного законодавства, наприклад ст. 25 Закону України «Про автомобільні дороги» від

  1. вересня 2005 р. № 2862-ІУ); .

  • бульвари, вулиці, провулки, дороги, майдани, площі, набережні,

парки, під’їзди, проїзди, сквери;

  • комунальні ринки;

. будинки державних (комунальних) дитячих дошкільних, навчальних та освітніх закладів3;

  • будинки та споруди державних (комунальних) закладів охорони здоров’я і відпочинку4;

. будинки державних (комунальних) культурно-видовищних закладів дозвілля та культових закладів5; * 01

ГофщГйниивісник України. - 2006. - № 32. - Ст. 454; Протокол ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвент» від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997.

№ 4°2 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник УФ'“е^ниЛ т*П :

01 %81 %а 1 %82%00%ВО%00%ВО%00%ВЕ%00%В2 /оОО /оВ0.

  1. Там само.

  2. Там само.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]