посилення їх повноважень. Цей документ містить норми і стандарти які

Г“— ^Г,рюри:^ет" ‘ ^{вка3ують шляхи й} Досягне™ ме”

гі ” о_р ^рт1ЄЮ’ ^{Щ0 фіксує мшшум}- ^{за яким} здійснюється визнання ре- ону. Велика різноманітність регіонів в Асамблеї Європейських Регіонів

^Ч"^Малу_ГІ^{к,лькість} і структур, що _{вшщнають} рогіо.

яші й„™' ^{Декларація} "Р° Р^оншізм встановлює напрямки, за Таким ^Р°^{ЗВИТ0К репонів} — ^членів Асамблеї Європейських Регіонів ким чином, регіони підтверджують мету даної Асамблеї — прискорена ня регіонального розвитку. прискорена

Цією Декларацією Асамблея Європейських Регіонів засвідчує що в на завжди поряд зі своїми членами, і поділяє їх зусилля. Вони можуть збагатити и посилити Асамблею Європейських Регіонів. Саме тому девда-

^^Євпп^ЗПО-^ВСЮДЖУр^ЄТЬСЯ’^{РЄПРЄЗЄНТУЄТЬСЯ Та обгов}°Рюється як вАсамб- леї Європейських Регіонів, так і поза нею. «У межах нашої компетенції

як колишнього, так і теперішнього Президентів Асамблеї Європейських

Регіонів ми прагнемо до подальшого поширення регіоналізму в Європі

що дозволить регіонам взяти на себе більше відповідальності в Європі за те, що є ближче людям». ^р

• ^{§ 1} ^^{екларації щодо} регіоналізму в Європі Асамблеї Європейських регіонів визначено, що регіон - це територіальне утворення, сформоване у законодавчому порядку на рівні, що є безпосередньо ни* після загальнодержавного, та наділене політичним самоврядуванням.

§ 2 Декларації — регіон визначається національною конституцією

™^17Г?^Ю-^{Ь його}_«™омію, самобутність, „ладні „„„„о- важення та організаційний устрій.

§ 3 Декларації — регіон має власну конституцію, статут автономії нанайвГ ^3аК°^Н’ ^{ЯКИИ Є Час}™^ною загальнодержавної правової системи ня та устрій^ ^РШШ * ^ВСТаН°^ВЛЮЄ’ ^Щ0Най«* ^{його вла}Дні повноваженні піти,^Т_й^{аТУС РЄПОНУ М0ЖЄ буТИ зміненим лише} за узгодженням з регіоном одній державі можуть бути регіони з різним статусом відповідно до їх сторичних, політичних, соціальних і культурних особливостей

§ Декларації — регіон є виразом певної політичної самобутності яка може мати різні політичні форми, що відображають демотичну

волю кожного регіону набувати таку форму політичної ортанітацн -кін він віддає перевагу. Регіон формує і фінансує свою адміністрацію новлює свою представницьку символіку.

Тозуміння сутності й закономірностей цих адміністративно-територіальних одиниць необхідне для усвідомлення принципів стеми суб’єктів публічної адміністрації, їх взаємодії та розмежуванн компетенцій. Таким принципом, зокрема, і є адміністративно-терит р альний устрій України (територіальний принцип).

2. Вплив адміністративно-територіального устрою на організацію публічної адміністрації

Система існуючих в Україні суб’єктів публічної адміністрації, безпосередньо уповноважених на здійснення адміністративної діяльності^ утворена з урахуванням адміністративного и територіального устро

^УКР пТозначає що у кожній адміністративно-територіальній одиниці (наприклад області, районі) утворені суб’єкти публічної адм.н.страцп, поширення повноважень яких обмежується такими

^РИ—Ш=^ії України передбачено, що система суд, в загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальност, ¹

^{1 СПЄ}Частиною 1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено що система судів загальної юрисдикції відповідно до Консти- ™Україш будується за принципами територіальност,, спеціалізації та

інстадцшностГ владу _{в областях ; районах}, містах Києві - Севастополі

здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 1 Закону України «Про

^ШСЦМісцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої вдали і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адмщістративно-терит р - альної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповід

ною радою.

і с_Тс суддів^—*Ст"^29! ^ВІДТ^Х"и вїї к?тГш9 р. » 586-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20—21. — Ст. 190.

¹ Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-ІУ И Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 35-36 № 37. — Ст. 446

Приклад

Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення (ч. 1 ст. 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Приклад

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Антонівськоі селищної ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 р. у справі за позовом Антонівськоі' селищної ради до Головного управління юстиції у Херсонській області про визнання відповіді протиправною та встановлення наявності компетенції, встановила, що позивач — Антонівська селищна рада — звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Херсонській області про визнання відповіді протиправною та встановлення наявності компетенції¹.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 р. відмовлено в задоволені позову Антонівськоі' селищної ради до Головного управління юстиції у Херсонській області про визнання відповіді протиправною та встановлення наявності компетенції.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 листопада 2009 року Головним управлінням юстиції у Херсонській області отримано звернення голови Антонів- ської селищної ради про роз'яснення питання щодо права посадової особи Антонівськоі' селищної ради вчинювати нотаріальні дії, визначені Законом України «Про нотаріат».

Головним управлінням юстиції у Херсонській області від 13 листопада 2009 р. за № 03-06/3831 надано відповідь, в якій вказано на те, що селище Антонівка входить до складу Дніпровського району м. Херсона, тобто населеного пункту, де є нотаріуси.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України територіальний устрій визначається винятково законами України.

Зокрема, це стосується визначення змісту цього питання, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, повноваження органів щодо територіального устрою України.

Статтею 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України утворюють: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Жодним законодавчим актом не встановлено правового статусу селища в районі міста, а відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 лип

¹ Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 р. у справі № 2-а-6045/10/2170 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Ьпр://геуе5іг.соиП. §ОУ.иа/Кеуіе\у/30728231.