Глава 13

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» при настанні епідеміологічних надзвичайних ситуацій відповідальним органам надається можливість призначати додаткові та надзвичайні заходи. Однак у цій статті закон не передбачає конкретних заходів. У її гіпотезі закріплено відповідні передумови та мету, словом може передбачена можливість вибору заходів, які є доцільними з медичної точки зору. Очевидно, Г. Ткач також має на увазі подібні приклади, коли пише про «право помилятися»¹. У Законі «Про правовий режим надзвичайного стану» дії органів влади за настання надзвичайного стану чітко регламентовані, а статті, в яких використано дієслово «може» (наприклад статті 4, 7, 11), є положеннями, які слід розуміти як дозволи.

В інших законах, які стосуються адміністративного права, згадане формулювання не можна вважати стандартним або таким, що переважно використовують як визначення уповноваження на застосування розсуду. Цим словом у нормах права переважно закріплюється уповноваження на політичний розсуд², а також розсуд щодо вжиття внутрішньовідомчих організаційних заходів³. Загалом можна констатувати, що у нормах, які дозволяють втручатися у права громадян, таке формулювання уповноваження має місце доволі рідко. На противагу цьому дієслово може у розумінні уповноваження на застосування розсуду вживається у контексті прийняття рішень про послуги публічної адміністрації, тобто там, де, як правило, відсутнє втручань у права громадян⁴.

Як показано на прикладі Закону «Про правовий режим надзвичайного стану», дієслово «може» часто використовують у розумінні української теорії права, а саме — щоб встановити дозвіл ⁵ або заборону («не може»)⁶;

Як інший приклад наводимо Закон України «Про міліцію», де у п. «в», ст. 11 № 15 міститься положення, згідно з яким за допомогою слова «може* міліцію уповноважено (за наявності передумов п. «в», № 15) обирати заходи, передбачені у цьому Законі: «У разі опору, вчинення протидії працівник міліції

¹ Ткач Г. И. Правова природа дискреційних повноважень органу виконавчої влади / Г. И. Ткач // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. — К., 2003. — С. 128.

² Напр.: ст. 2 Закону України «Про прокуратуру».

³ Напр.: статті 13, 51 Закону України «Про прокуратуру».

⁴ Напр.: ст. 18 Закону України «Про прокуратуру». *

Напр.: ст. 13 Закону України «Про прокуратуру»; «дозвільні норми»: Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник — 2-ге вид. / О. Ф. Скакун. — К. 2011. — С. 279.

Напр.: ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»; «заборонні норми»: Скакун О. Ф. Зазнач, праця. — С. 280.

може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом». Це формулювання виглядає як уповноваження на розсуд, однак за своєю суттю є розширенням існуючих повноважень у конкретній ситуації. Тож дієслово «може» позначає уповноваження на застосування розсуду. Однак, чи це справді так, треба докладно з'ясовувати у кожному конкретному випадку.

в) За значенням найбільш близьким до слова «може» є вирази мас право та «за власної ініціативи». «Має право», зокрема, застововується у ст. 35 Закону «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким Національний банк має повноваження здійснювати нормативне регулювання банківського сектору. В межах відповідних законодавчих критеріїв Національний банк України приймає рішення щодо вжиття конкретних заходів, при цьому він зобов’язаний лише дотримуватися цих критеріїв. З огляду на те, що Національний банк України повинен використовувати у цій сфері вузькоспеціальні знання, за ним, певною мірою, залишається право прийняття остаточного рішення, яке за своєю суттю нагадує застосування розсуду.

Зворот «з власної ініціативи» вживається у ст. 12 ч. 7 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», і Вищий адміністративний суд України розуміє його його як «дискреційні повноваження»¹.

Тож і формулювання «має право» у відповідному контексті може означати уповноваження до застосування розсуду.

г) Слово «дбає» використовується рідко і означає ситуацію, коли певне, нечітко визначене, зобов’язання виконується без конкретизованих законодавчих приписів про це. Наприклад, Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» закріплює обов’язок підприємця піклуватися про покращення умов праці². Беручи до уваги мету «поліпшення умов праці», цей обов’язок виглядає дуже нечітким і тому, з огляду на вимоги Конституційного Суду України щодо дотримання принципу юридичної визначеності³, це формулювання можна розглядати як приклад широкого розсуду. Оскільки тут відсутнє втручання у права та свободи громадян, до такої широти розсуду можна ставитися толерантно. У Законі України «Про правовий статус закордонних українців» це слово вживається лише у преамбулі, а тому його не можна розуміти як позначення відповідного уповноваження. У статтях 12, 49 Конституції України ііого застосовують у доволі нечітких формулюваннях, які у згадуваних

¹ Ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 р. [Елек- іронний ресурс]. — Режим доступу: Ьар:/Лу\у\у.геуе8іг.соші.8оу.иа/Кеуіе\у/26084620.

Напр.: ст. 21 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємці по» : «Підприємство дбає про поліпшення умов праці та побуту своїх членів ...».

‘ Див. вище розділ 13. 4. 1.