Глава 12

2. Заперечні нормативні акти

Заперечними нормативно-правовими актами публічної адміністрації є акти, законність яких не є очевидною, а тому — може бути оспорена. Заперечні акти містять окремі незаконні положення або технічні помилки, у них відсутні окремі реквізити або вони видані з порушенням процедури!

Однак такі акти є обов’язковими до виконання і д разі відсутності заперечення (оспорювання) їх у судовому або адміністративному порядку виконуються на загальних підставах.

Теорія дефектності юридичних актів не отримала нормативного закріплення. разом із цим, очевидно, що відповідні наслідки до дефектних актів можуть бути застосовані в судовому або в адміністративному процесі. Покликаний врегулювати правовідносини щодо порядку судового оскарження актів суб'єктів владних повноважень КАС України також не встановлює правил щодо наслідків недодержання вимог до адміністративних актів. До того ж, у цьому Кодексі іноді вживаються суперечливі формулювання.

„„„ ^ТаК' ^Ч' ^{4 011 105 КАС України} визначає, зокрема, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача суб єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Рішеннями суб'єкта владних повноважень відповідно до КАС України вважаються нормативні та індивідуальні адміністративні акти. Згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу в разі задоволення адміністративного позову суд, крім згаданих вище скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про поворот виконання із зазначенням способу його здійснення. Визначаючи особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень, законодавець у ст. 171 КАС України замість терміна «протиправ- ність» вживає термін «незаконність» і вводить нове поняття «невідповідність правовому акту вищої юридичної сили». При цьому відмінність між цими поняттями є неочевидною, тим більше, що в КАС України вони не визначені.

безперечно, що протиправність, незаконність і невідповідність правовому акту вищої юридичної сили є такими порушеннями вимог, що ставляться до адміністративних актів, які можуть призвести до його скасування або визнан- ня нечинним.

2010^^1 ^{аДМІНІСТративно}го суду України від 27 липня

р. N. 1145/11/13-10 вирішив зазначені суперечності по-іншому. У ньому зазначено, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним є аналогом наукової конструкції «первісно нікчемний акт» і застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від момен-

ЩпппГі^{ИНЯТТЯ ТаК0Г}° ^ЗКТа' ^{Скасування ж акта} суб'єкта владних повноважень, відповідно до зазначеного листа, означає втрату чинності таїим актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. При цьому суд при прий- ^^{ення про скасування} незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність. Суд встановлює, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованим

393

з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше суб'єктам правовідносин буде заподіяна значно більша шко-

^Да’ "Глисті також зазначено, що недійсність, незаконність, і неправомірність є різними словесними вираженнями одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Натомість Верховний Суд України у постанові від 8 грудня 2009 р. М- 09/235 роз'яснив, зокрема, що вимога про визнання акта нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних і нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Адміністративний (позасудовий) порядок виправлення дефектів нормативних актів також не врегульований. Очевидно, що такий акт може бути скасований або змінений самим органом, який його прийняв. Таке скасування може бути або добровільним, або здійсненим внаслідок певних обов’язкових для виконання приписів інших органів влади.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджене достановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, містить такі приписи: «^ Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, виключається з державного реєстру через 15 днів після прийняття рішення про скасування його державної реєстрації, а у разі оскарження Цього рішення - з ДНЯ отримання органом державної реєстрації позитивного висновку за

результатами розгляду скарги. _П„_а„_{липгп я1ГГ}а

Рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта ^У

^У 20. Нормативно-правовий акт, виключений з державного реєстру, скасовується органом, що його прийняв, протягом 5 днів з дня отримання повідомлення про виключення з державного реєстру».

Нормативно-правовий акт може бути скасований і за рішенням вищих за місцем в ієрархії органів влади. Так, Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 106 Конституції України), рішення голів місцевих державних адміністрацій (ст. 118 Конституції України).

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» останній може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.

V

— Глава 1|

Міністр скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних!

„_{акази заілупниі<а міністра}^ /_ика Вш має право порушити перед Кабінетом Міністрів України питання

щодо скасування актів центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через міністра; доруІи кер'ї нику такого центрального органу виконавчої влади скасувати акти його територіальних органів, а в разі відмови сам скасовує акш територій их органів центрального органу виконавчої влади повністю чи вокрв- мій частині . Керівник і сам на власний розсуд має право скасувати а££ територіальних органів центрального органу виконавчої влади

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать ¹ ^™^{ТУЦП Та законам} України, іншим актам законодавства України, мо- жуть бути відповідно до закону скасовані головою місцевої державні адміністрації вищого рівня (ст. 118 Конституції України), Радою міні- стрів Автономної Республіки Крим^{* * 3}. Керівники структурних підрозділі! обласної державної адміністрації мають право скасовувати накази кері* ників відповідних структурних підрозділів районної державної адміні. і страци, _що суперечать законодавству України та актам органівіГн». чоі влади вищого рівня⁴. “'і

Література

Авер’янов В. Нове ставлення до прав людини - мета реформування укоаїн- 2Ш^Г-ТТ-ТзТ-Т5^{ПРаВа/ В АвЄр}’^янов// Юридична Україна.- Административное право Украиньї: учебник [для студентов вьісш учеб зав» ІоГрєл^ЮЮ^Дп^ПБи^Ц-^] ' ^[Ю' "■ ^БИТЯК’ ^В‘ ^В' ^Бо^^й’ ^В- Н. Гара_Щ^Уук _и

д ред. Ю. П. Битяка. 2-е изд., перераб. и доп. — X, : Право 2003 Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики : настільна книга судді / за заг. ред. О. М. Пасенюка. - К. : Істина, 2007.

№ зійй^Пш/?п ^{тральні}'п^{ргани виконавчої} влади ^: Закон України від 17 березня 2011 а*¹ № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - _{№ 3}8 -#Ст ЗЯ5 ^

Там само. ’ ^

³ Пію місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 о №

Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №20—21—Ст 190 ^Р'

⁴ Там само. ’ (