Адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації

монм 11», які містяться у гіпотезі уповноважуючої норми або можливості ооираіи між кількома варіантами дій, переліченими у диспозиції норми. Дискреційне повноваження присутнє і там, де у публічної адміністрації , свобода визначати обсяг і форму своїх дій, а також тоді, коли вона сама може обирати процедурно-правові дії і сама може встановлювати, як саме і рсба реалізовувати власне рішення.

Хоч у Методології трактують способи усунення корупціогенних фак- юрів у законодавстві, але не кваліфікують дискреційні повноваження таким, що воно автоматично привело до корупції.

в) У практиці адміністративного судочинства, слово розсуд суд вживає лише стосовно прав учасників процесу, а не тоді, коли він розглядає „„тання адміністративного розсуду. Останній позначають терміном «дискреційні повноваження». Адміністративні суди дотримуються тієї дефініції розсуду, яку оприлюднила Рада Європи у своїй Рекомендації (80) . Окрім цього судочинство встановлює, що згідно з абз. З ст. 2 КАС перевіряти законність застосування адміністративного розсуду можна лише у цих визначених межах; принцип поділу влади забороняє судам здійснювати перевірку застосування розсуду за такими параметрами, як ефективність і доцільність^{1 2}. Тож, за нашими даними, у судочинстві найвищих інстанцій раніше згадуваний критерій «розсудливе рішення» не відіграє жодної ролі. Там, де йдеться про «дискреційні повноваження», також застосовують терміни «вільний розсуд» або «власний розсуд» державної адміністрації.

2. Українська юридична література

Аналіз української юридичної літератури свідчить, що у ній темі адміністративного розсуду приділено надзвичайно мало уваги.

а) У Юридичній енциклопедії та інших джерелах правознавчої тер- мінографії поняття «розсуд» не міститься. Натомість в окремих з них можна знайти категорії «дискреційна влада» та «дискреційні повноваження»³.

¹ Напр ■ ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012: р., Ьир:/Лу\у\у.геуез1г.соиг1.8оу.иа/К.еуіе\у/26084620. Щодо Рекомендації див. нижче: 13.3.4

² Напр • ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2013 р.,Ьйр:// ™.геуе₈Іг.соиП.80У.иа/Кеуіе^/31952843; Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 серпня 2012 р„ Ьйр://іУ^.геуе8Іг.соиП.80У.иа/Кеуіеіу/25686283

³ Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енциклопедія, 1998. - Том 1. - С. / Малиновськии В. В ■Словник термінів і понять з державного управління / В. В. Малиновськии. К., Атіка, 2005, Словник законодавчих і нормативних термінів. К., 2008.

26*

Глава 1

б) У юридичній літературі зазначена проблематика піддана більш глибокому аналізу. У численних наукових статтях розглядаються окремі, аспекти адміністративного розсуду. При цьому можна простежити таку тенденцію: у навчальній правознавчій літературі поняття «розсуд» роз* глядають у зв’язку з поняттям «адміністративно-правова норма», а у пра> цях з адміністративного права монографічного характеру адміністратив* йому розсуду присвячують окрему главу (наприклад у роботах Г. Ткач^{1 2} та А. Селіванова ). Отже, спробуємо узагальнити існуючі погляди на зміст розсуду, що представлені в юридичній літературі.

Уповноваження на застосування розсуду мусить мати форму закону, оскільки це чітко випливає з положень ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України. Розглядаючи такі уповноваження, слід розрізняти, які з них уповноважують публічну адміністрацію на конкретні дії, а які дозволяють їй діяти з певною гнучкістю. Таку гнучкість у юридичній літературі визначають по-різному. Так, за Г. Ткач, гнучкість — це коли «надається свобода діяти на свій розсуд, тобто, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватись від дій) чи один з варіантів можливих рішень»³. Т. Коломоєць формулює її так: «це визначений межами норм права певний ступінь свободи суб’єкта публічної адміністрації, яка надається з метою прийняття раціонального

Не містять жодного з цих понять: Великий енциклопедичний юридичний слов* ^ник- К., 2007; Словник термінів, що вживаються в законах України (станом на 1 жовт- ня 2009 року). К., 2009; Плахтєєва В. І. Словник-довідник юридичних термінів/

2. І. Плахтєєва, Т. А. Литвиненко. — X., 2010. Див. також вище розділ 13.2.2.

Ткач Г. Й. Правова природа дискреційних повноважень органу виконавчої влади / Г. И. Ткач // Державне управління : проблеми адміністративно-правової тео- рп та практики. - К„ 2003. - С. 124; Ткач Г. Й. Дискреційні повноваження та адмі- ністративнии розсуд у діяльності органів виконавчої влади / Г. Й. Ткач // Виконавча влада і адміністративе право ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — Київ, 2002. —

2. 281.

² Селіванов А. О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин / А. О. Селіванов. — К., 2000.

Ткач Г. Й. Правова природа дискреційних повноважень органу виконавчої влади / Г. И. Ткач // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. К., 2003. С. 124; М. Цвік у своєму коментарі до ст. 6 Конституції України стисло стверджує таке: «У межах закону вони (органи виконавчої влади — примітка наша) володіють правом розсуду (так звані дискреційні повноваження)М див. у: Комет- тущя України : наук.-практ. коментар. — К„ 2011, С. 40; Чабан В. П. Адміністратиаия* розсуд у діяльності органів публічної адміністрації / В. П. Чабан, О. К. Волох // Матовий вісник Київського нац. ун-ту внутр. справ. — 2009. — № з, — с. 30; Хлібороб N. Особливості структури публічно-правових відносин / Н. Хлібороб // Вісник Лміа,' університету. Серія юридична. — 2010. — Вип. 51., С. 159.