351

нування залежить від успішності вирішення таких питань: по-перше, створення необхідної інформаційної бази для підготовки акта планування; по-друге, забезпечення високого організаційного рівня процесу планування'.

1. Інформаційне забезпечення підготовки акта планування

Прийняттю будь-якого плану передує збирання та обробка інформації. Інформація для розробки плану має набиратися і систематизуватись безперервно, з урахуванням політичної, економічної, соціальної та іншої ситуації у суспільстві.

Можна виділити три головні джерела інформації для розробки плану: нормативні та адміністративні акти, акти планування вищого рівня; оцінка умов і результатів діяльності суб’єкта публічної адміністрації, а також можливі зміни в його функціонуванні (статистичні дані публічної адміністрації, оцінка життєвої ситуації, прогностична оцінка очікуваних умов та результатів діяльності адміністративного органу, результати реалізації попередніх актів планування тощо); науково обґрунтовані рекомендації, узагальнення позитивного досвіду з цього питання.

2. Організаційне забезпечення планування

У межах відповідного суб’єкта публічної адміністрації загальне керівництво процедурою планування здійснює його керівник. Однак практична реалізація цієї процедури має здійснюватися відповідними фахівцями. До цього процесу повинні активно залучатися зацікавлені особи (представники інших адміністративних органів, громадськості).

Планування як різновид адміністративної процедури має здійснюватися відповідно до об’єктивних закономірностей, які притаманні юридичній діяльності, — принципів планування^{1 2}, врахування та реалізація яких забезпечують якість та ефективність планів. Вони мають загальний характер і притаманні всім формам актів планування незалежно від іх предмета. Ось найважливіші з них:

¹ Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник/ В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. — К. : НАВСУ, 1999. — С. 469—470.

² Аппарат управлення социалистического государства : в 2 ч. — М.: Юрид. лит.,

11,77 Ч. 2. С. 277—278; Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх

справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. — К. : НАВСУ, 1999. — < 552—455.

Глава

• принцип наукової обгрунтованості означає, що при розробці планування слід виходити з глибокого та всебічного аналізу, ситуації те реальних можливостей, найближчих і перспективних завдань органу плат нування. Науковість планів досягається: шляхом збирання достовірної та повної інформації про ситуацію; об’єктивним, всебічним вивченням і аналізом інформації; науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації про стан системи управління в минулому і тепер, а також майбутнього її стану, що дозволяє своєчасно реагувати на очікувані зміни в ситуації; використанням досягнень науки і техніки як у самому плануванні, так і в здійсненні окреслених заходів;

• принцип актуальності означає важливість, істотність заходів, які передбачає акт планування. Заходи плану роботи мають бути спрямовані насамперед на вирішення важливих, потребуючих невідкладного розв’язання питань;

• принцип реальності планів означає, що плановані заходи мають відповідати реальним можливостям їх виконання, що забезпечується визначенням оптимального обсягу роботи даного суб’єкта публічної адміністрації, всебічним урахуванням резервів часу, сил і засобів, можливих змін ситуації;

• принцип конкретності потребує, щоб в акті планування чітко і ясно були сформульовані завдання суб’єкта публічної адміністрації, заходи, які будуть виконуватись, строки їх виконання, визначений виконавець або особа, яка відповідає за виконання;

• принцип несуперечливості не дозволяє планування заходів, які суперечать планам вищестоящих суб’єктів публічної адміністрації та іншим планам самого органу, а також іншим заходам одного й того ж самого плану;

• принцип своєчасності спрямований на успішне виконання акта планування. Досягнення цілей і завдань, визначених планом, обов’язково передбачає відповідну підготовку, виділення необхідних сил і засобів, їх правильну розстановку та використання, що досягається лише своєчасністю складення плану і доведення його до виконавців;

• принцип інформативності щодо актів планування означає, щ»

має бути вибраний такий стиль викладення, який би дозволив за умом якомога меншого фізичного та знакового обсягу плану закласти в останній якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану. *

Планування, як і будь який інший різновид діяльності органу публічної адміністрації, реалізується шляхом здійснення окремих процесуал^ них дій, операцій, які логічно та послідовно змінюють одна одну, тобіф