Глава 5

ня 2001 р. поняття «правовий статус» і «вид адміністративно-територіальних одиниць» встановлюються лише законом.

Під поняттям «організація управління районами в містах», що міститься в ч. 5 ст. 140 Конституції' України, в системному зв'язку із статтями 142, 143 Конституції України, необхідно розуміти повноваження міських рад як органів місцевого самоврядування в містах з районним поділом приймати рішення з питань адміністративно-територіального устрою.

Згідно з рішенням виконкому Херсонської обласної ради депутатів трудящих № 38 від 9 січня 1965 р. Антонівку з населеними пунктами віднесено до Дніпровського району м. Херсона.

Відповідно до рішення виконкому Херсонської обласної (сільської) ради депутатів трудящих і Херсонської обласної (промислової) ради депутатів трудящих № 59 від 14 лютого 1964 р., додатка № 1 до Статуту громади міста Херсона, затверджених рішенням міської ради від 5 вересня 2003 р. № 357, Антонівська селищна рада входить до переліку населених пунктів, що підпадають під юрисдикцію Херсонської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірною відповідь Головного управління юстиції в Херсонській області в частині віднесення селища Антонівка до складу Дніпровського району міста Херсона.

Таким чином, вплив адміністративно-територіального устрою на організацію публічної адміністрації організаційно та функціонально дістає вияв як:

• безпосередній фактичний адміністративно-правовий вплив, що обумовлює формування системи, форми та зміст взаємодії суб’єктів публічної адміністрації, перерозподіл й розмежування їх компетенцій;

• урахування адміністративно-територіального устрою при здійсненні правосуддя, зокрема при визначенні судової юрисдикції та підсудності, оцінці правильності застосування норм матеріального законодавства;

• використання й урахування адміністративно-територіального устрою при розробці та ухваленні національного законодавства.

3. Публічні службовці у системі суб'єктів публічної адміністрації

1. Публічна служба та публічні службовці

Як відомо, для реалізації своїх прав фізичні та юридичні особи вступають у публічно-правові відносини із суб’єктами публічної адміністрації. Однак, оскільки суб’єкти публічної адміністрації, насамперед, є утворенням фіктивним, внаслідок чого неможливо безпосередньо мати справи

із цим суб’єктом, — то виникає об’єктивна потреба у здійсненні повноважень від імені суб’єкта публічної адміністрації.

Уповноваженими від імені суб’єктів публічної адміністрації здійснювати їх повноваження й виконувати завдання виступають публічні службовці. Саме ці службовці є безпосередніми виконавцями приписів норм законодавства, саме вони здійснюють публічне управління від імені суб’єктів публічної адміністрації, «доносять» їх волю до суспільства.

Сукупність публічних службовців, виконуючи завдання суб’єктів публічного управління й безпосередньо здійснюючи публічне управління, утворює конкретного суб’єкта публічної адміністрації.

Сутнісні ознаки публічних службовців:

• це один із суб’єктів публічної адміністрації;

• це конкретна фізична особа, яка у визначених законодавством межах безпосередньо виконує завдання й функції органу державної влади, органу місцевого самоврядування;

• відповідно, публічна служба може здійснюватися як в органі державної влади, так і органі місцевого самоврядування. Тому публічних службовців слід класифікувати на:

• політичних діячів;

• державних службовців — осіб, котрі проходять публічну службу в органах державної влади¹;

осіб, котрі проходять публічну службу в органах місцевого самоврядування²;

• публічний службовець діє від імені та в інтересах колективного суб’єкта публічної адміністрації із статусом юридичної особи — органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Публічний службовець своєю фізичною діяльністю, яка врегульована чинним національним законодавством, втілює в життя фіктивне утворення, від імені та інтересах якого він діє, — орган державної влади, орган місцевого самоврядування;

• публічним службовцем вважається громадянин України, найнятий на роботу до органу державної влади, органу місцевого самоврядування для виконання чітко визначених завдань, функцій. Обсяг, вид, зміст, інші особливості цих завдань і функцій залежать від виду суб’єкта публічної

¹ Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.

² Про службу в органах місцевого самоврядування : Закон України від 7 червня 2001 р. № 2493-ІИ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 33. — Ст. 175.