Глава 15

зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, службові собаки);

• об’єкти, території, споруди військово-промислового комплексу; будівлі, споруди, майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів, ринки, ринкові комплекси;

• стаціонарні та пересувні технічні засоби і пристрої, заводи, фабрики;

• автомобільний транспорт, залізничний транспорт, морський та річковий транспорт, авіаційний транспорт, трубопровідний транспорт та відповідна інфраструктура, інший транспорт (їздові тварини, мото- транспорт);

• засоби та об’єкти зв’язку;

• електрична, ядерна енергія.

Залежно від суспільного значення, публічне майно класифікується на майно:

• місцевого значення — публічне майно, яке використовується для задоволення потреб мешканців, суб’єктів публічної адміністрації, які знаходяться у межах найменшої адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, району);

• регіонального значення — публічне майно, котре використовується для потреб області, областей, Автономної Республіки Крим;

• національного значення — публічне майно всеукраїнського масштабу використання;

• міжнародного (світового) значення — публічне майно, корисні якості якого використовуються в інтересах двох і більше держав — наприклад Карпатські гори, акваторія Чорного моря тощо.

Залежно від складності утворення публічне майно класифікується на:

• просте публічне майно — утворено з одного повноцінного об’єкта; є внутрішньо неподільним й відносно самодостатнім — наприклад дорога, яка сполучає населені пункти, проїзд;

• складне публічне майно — як сукупність відносно самостійних складових, котрі у поділеному стані не здатні забезпечити суспільно-значущий ефект: наприклад трубопровідний транспорт, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

Публічне майно залежно від режиму його використання¹ в суспільстві й державі поділяється на: *

¹ Така класифікація — найбільш практична й доступна для населення, оскільки наочно свідчить про дійсні можливості будь-кого з учасників публічно-правових відносин щодо такого майна.

• публічне майно закритого режиму використання — наприклад ілбсльна вогнепальна зброя, спеціальні засоби, засоби індивідуального іахисту, військове майно¹ (будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо).

Таке майно не перебуває у вільному обігу й доступне для використання винятково спеціальними суб’єктами публічної адміністрації — наприклад посадовими і службовими Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України;

• публічне майно обмеженого режиму використання — цей режим користування цим майном визначений, обмежений переліком суб’єктів. Такий перелік може змінюватися — або доповнюватися новими суб’єктами, або з нього можуть вилучатися існуючі користувачі цим майном. Таким майном, зокрема, є трубопровідний транспорт, газотранспортна система, засоби транспортування електричної енергії, засоби зв’язку тощо;

• публічне майно загального режиму використання — використовується будь-якою фізичною або юридичною особою, без будь-яких обмежень, у разі виникнення потреби у такому використанні — дороги, під’їзди, автодороги, площі, парки, сквери, тротуари.

Розглянуті види публічного майна, крім особливих режимів використання, характеризуються також і особливою метою їх створення та існування. Мета створення і юридичний режим публічного майна — категорії взаємозалежні і впливають на формування одне одного.

Так, для забезпечення громадського порядку, недопущення вчинення адміністративних проступків і злочинів у суспільстві правоохоронним органам передається публічне майно закритого режиму. Оскільки це майно є джерелом підвищеної небезпеки, може становити дійсну загрозу — як для окремої людини, так і для суспільства в цілому — відповідно, доступ до нього є закритим.

Публічне майно обмеженого режиму — використання спрямоване на задоволення окремих особливих категорій (видів) потреб. Це майно потребує наявності у його користувачів спеціальних знань, умінь, навичок; також є джерелом підвищеної небезпеки, тому доступ до нього нада-

¹ Стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р. № 1075-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 48. — Ст. 407.