253

Від учасників процедури прийняття адміністративних актів слід відрізняти окрему категорію осіб, які залучаються до адміністративного провадження, — це особи, які сприяють розгляду справи (свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі). Вони залучаються для надання допомоги у розгляді справи і не мають особистої заінтересованості у результатах її вирішення.

Залучення осіб, які сприяють розгляду справи, може здійснюватися як за ініціативою відповідного органу, так і за клопотанням приватної особи. Специфіка адміністративної процедури полягає в тому, що окремі категорії осіб, які сприяють розгляду справи (зокрема експерти, спеціалісти, перекладачі) часто залучаються до провадження в силу службового статусу. Так, більшість експертних висновків, допомога спеціалістів надаються службовцями самих адміністративних органів або підпорядкованих їм структур чи інших публічних інституцій.

Приклад

У справах про визначення трудового стажу для призначення державної пенсії, у разі неможливості документального підтвердження роботи на певному підприємстві в певний час, як доказ можуть використовуватись показання свідків¹.

У справах про реєстрацію прав власності на нерухомість донедавна використовувалися послуги спеціалістів бюро технічної інвентаризації.

У митному законодавстві йдеться ще про таку категорію осіб, як «поняті»², хоч, існує точка зору, що «поняті» це ті ж самі свідки і не потребують окремого статусу.

4. Загальні вимоги до процедури прийняття адміністративних актів

Оскільки Україна не має закону про так звану загальну адміністративну процедуру, то в адміністративній практиці при прийнятті адміністративних актів слід орієнтуватися насамперед на закони, які визначають загальні вимоги та правила діяльності публічної адміністрації.

Особливої уваги заслуговує Кодекс адміністративного судочинства України, у ч. З ст. 2 якого встановлено, що «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

¹ Пункти 2, 17—19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для при- шнчення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

^: Див., наприклад, ст. 338 Митного кодексу України від 13 березня 2012 р.

Глава 7

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Фактично це є вимоги не тільки до суду, а й до «суб'єктів владних повноважень» (у термінології КАС), якими є і суб'єкти публічної адміністрації, при

прийнятті адміністративних актів.

7.З.4.І. Прийняття акта на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Перший критерій оцінки адміністративних актів, визначений в КАС України — це їх прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фактично йдеться про принцип законності, який в Україні належить до числа конституційних. Частина 2 ст. 2, ч. 2 ст. 19, п. 12 ст. 92 Конституції України прямо передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це означає, що винятково законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Отже, лише законодавець здійснює правове регулювання відносин між суб’єктами публічної адміністрації та приватними особами. Необхідно також враховувати правила ієрархії правових норм. Підзаконні нормативні акти можуть бути застосовані лише у разі наявності прямої законодавчої підстави (уповноваження) такого регулювання.