Глава І

6. договори, за якими суб’єкт владних повноважень реалізує функції розпорядника державним чи комунальним майном:

• договори купівлі-продажу державного чи комунального майна (закони України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» тощо);

• договори оренди державного чи комунального майна, зокрема земельних ділянок (закони України «Про оренду державного та комунального майна», «Про оренду землі», Земельний кодекс України тощо.

Кожен із видів договорів за участю державного органу чи органу місцевого самоврядування заслуговує на окреме дослідження на предмет того, чи є він адміністративним.

1. Адміністративний договір у теорії та практиці зарубіжних країн

Адміністративний договір — це явище, запозичене з досвіду європейських країн, тому для з’ясування можливої сфери застосування цих договорів доцільно звернутися до законодавства і практики деяких зарубіжних країн.

У різних країнах юридична категорія, що у нас має назву «адміністративний договір», називається по-різному і має неоднакове змістове наповнення.

У Німеччині — це публічно-правовий договір, інколи як синонім використовується управлінський (адміністративний) договір, у Франції— адміністративний контракт.

Чимало розбіжностей у даному контексті у прибалтійських країнах. В Естонії це адміністративний договір. У Латвії договір публічного права є широким поняттям, яке включає договори про співпрацю, адміністративні договори, договори делегування, договори про участь. Зовсім інша ситуація у Литві: там усі договори, незалежно від того, до якої інституції належить сторона, вважаються цивільними контрактами (це також стосується публічних закупівель), а тому адміністративні суди не розглядають питання договірної відповідальності адміністративних органів.

У Німеччині положення про публічно-правовий договір містяться насамперед у § § 54—62 Закону ФРН про адміністративну процедуру. Відповідно до цього Закону публічно-правовим договором є договір про встановлення, зміну чи припинення публічно-правових відносин. Зокре- ма, орган влади може укласти такий договір (замість видання адміністративного акта) з тим, на кого б спрямовував дію адміністративний акт. Публічно-правові договори широко застосовують у сферах будівельного права, права доріг, права навколишнього середовища, комунального пра

на, права публічної служби, освітнього права, права про реституцію і відшкодування, господарсько-адміністративного права і права субвенцій.

$ 62 Закону про адміністративну процедуру передбачає застосування до публічно-правових договорів норм Цивільного кодексу в частині, що не врегульована цим Законом. Публічно-правовий договір застосовується для врегулювання індивідуальних випадків і не має нормативного характеру.

У Франції до адміністративних контрактів законодавство і судова практика відносять досить широке коло угод. Окремі види контрактів визнані адміністративними спеціальними законами. Крім того, судова практика виробила такі критерії адміністративних контрактів:

1. Принаймні одна з двох сторін є суб’єктом публічного права або діє на користь суб’єкта публічного права;

2. контракт встановлює виняткові умови, які не передбачаються у цивільно-правових угодах (право адміністративного органу в односторонньому порядку розірвати договір, давати інструкції щодо виконання договору, застосовувати санкції тощо).

Договір, який є додатком до адміністративного контракту (наприклад стосовно порядку розрахунків за адміністративним контрактом), незалежно від його змісту також вважають адміністративним контрактом.

Адміністративні контракти застосовуються, зокрема, у сфері транспорту, поштових послуг, постачання води та енергії, в якому владні органи діють як оператори відповідних мереж. Різновидами адміністративних контрактів є зокрема:

1. договори про публічно-правове партнерство, через які держава чи державні установи замовляють продукцію чи послуги, що сприяють досягненню суб’єктом публічного права своїх цілей;

2. договори про делегування функцій надання публічних послуг, за якими юридична особа публічного права доручає управління наданням публічних послуг, за які вона відповідає, публічній чи приватній особі на оплатній основі. Одночасно з цим можуть бути взяті зобов’язання виготовляти вироби та набувати необхідне майно;

3. договори щодо використання майна публічного сектору, зокрема про довгострокову оренду;

4. контракти з державними службовцями тощо.

Договори про поставки товарів і послуг для публічних потреб також є адміністративними. Від цивільних (комерційних) договорів їх відрізняє особлива конкурсна процедура обрання контрагента— немає вільного вибору на власний розсуд, а також спрямованість на задоволення публічних, а не особистих (комерційних) інтересів.

18*