Глава 1

3. Державне та комунальне інвестування

Останніми роками у практиці діяльності суб’єктів публічної адміні* страціі все більшого поширення набувають державне та комунальн інвестування в окремі види господарської діяльності, в межах якої рев* візуються публічні інтереси держави, територіальних громад у сфері еко- номіки, соціального захисту населення, житлово-комунального господарства.

Передбачена у ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ норма безпосередньо відносить державу Україна, іноземні держави, юридичних осіб державної та комунальн форм власності до суб’єктів інвестиційної діяльності (суб’єктів інвестування, учасників інвестиційних правовідносин).

У юридичній літературі сформувалася позиція, згідно з якою інвестор як суб єкт права наділений спеціальним правовим статусом, зумовленим тим, що інвестор не є споживачем у традиційному розумінні і, загальним правилом, його дії не можуть бути кваліфіковані як дії підприємця¹.

Виходячи із зазначеної доктринальної позиції, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, набуваючи прав і обов’язків інвестора, одночасно реалізують спеціальні приватноправові інструмент ти, за допомогою яких здійснюються будівництво, реконструкція, реставрація, створення об’єктів рухомого та нерухомого майна, необхідного для реалізації державою покладених на неї функцій і завдань у різних сферах- публічно-правового регулювання.

Вступаючи в інвестиційні правовідносини, суб’єкти публічної адміністрації як публічний інвестор здійснюють перетворення державного комунального майна (інвестицій) на об’єкти державної та комунальне власності, призначені для задоволення публічних потреб.

При цьому створені із залученням державного чи комунального май; на об’єкти інвестування не завжди безпосередньо використовуються п) лічною адміністрацією — інвестором для реалізації покладених на н функцій.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Інвестиційна діяльність здійснюється, серед іншого, шляхом державного інвестування, зокрема державної підтримки реалізації інвестиційних проектів_цідповідно до п<^-

¹ Майфат А. В. Гражданско-правовьіе конструкции инвестирования: моногрі» фия / А. В. Майфат. — М.: Волтерс Клувер, 2008. [Справочно-поисковая система «КОФ сультант плюс»].

іижеиь цього Закону, за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фонові позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів»¹.

На відміну від приватних інвесторів, діяльність яких дістає вияв у вкладенні коштів, майна, об’єктів інтелектуальної власності в об’єкти інвестиційної діяльності, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, як правило, реалізують надані їм повноваження в інвестиційних правовідносинах шляхом регулювання інвестиційної діяльності, надання інвесторам у концесію, оренду, довгострокове користування об’єктів державної та комунальної власності.

Водночас на практиці доволі рідко зустрічаються справи, у яких суб’єкти публічної адміністрації виступають інвестором, котрий вкладає кошти державного чи місцевих бюджетів.

Незважаючи на різні правові форми, в яких суб’єкти публічної адміністрації беруть участь в інвестиційних правовідносинах, реалізація приватноправових інструментів даного виду обов’язково має відповідати основним напрямкам державної економічної політики, програмам соціально-економічного розвитку територіальних громад.

Інвестиційний проект, для реалізації якого надається державна під- іримка, розробляється в порядку та за формою, затвердженими центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. При цьому інвестиційний проект, для реалізації якого надається державна підтримка, має містити: резюме (мета проекту, напрями використання інвестицій, відповідність проекту стратегічним програмним документам держави, прогнозні обсяги виробництва продукції (товарів, послуг), потреба в інвестиціях, необхідність забезпечення земельною ділянкою або правами на неї (оренда, суперфіцій, емфітевзис) для реалізації проекту, основні показники ефективності проекту, зокрема енергоефективності, висновки експертизи відповідно до законодавства); загальну характеристику стану і а проблем, пов’язаних з розвитком об’єктів і суб’єктів інвестиційної діяльності (характеристика об’єктів та суб’єктів, продукції (товарів, послуг), результати аналізу ринків збуту продукції (товарів, послуг), аналізу конкурентного потенціалу суб’єкта, зокрема виявлення можливостей розвитку, загроз і проблем у діяльності); організаційний план, плани маркетингової та виробничої діяльності; план реалізації проекту (строк введення в дію основних фондів, кадрове забезпечення, організаційна струк- іура та управління проектом, розвиток інфраструктури, заходи з охорони навколишнього природного середовища, джерела фінансування проекту

Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 647.