Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
zagalne_administrativne_pravo_2015_1.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

434

Глава 1і

(див. ст. 56 Конституції України). У такому разі всі негативні наслідки уповноваження на адміністративний розсуд, про які говорили і говорять його критики, стануть реальністю.

Підсумовуючи ці політико-правові аспекти, можна чітко стверджувати, що принципова підозра у тому, що адміністративний розсуд однозначно призводить лише до зловживань, не має підстав, навпаки — у розсуду важлива функція — сприяння ефективності адміністративної діяльності та забезпечення індивідуальної справедливості.

  1. Законодавчі формулювання, що уповноважують на адміністративний розсуд

У деяких авторів наведено приклади, як можна сформулювати повноваження на розсуд. Саме їх і використовують в українських законах (про це йдеться нижче — у пунктах від б) до г) розділу 13. 6. 1. Однак тут слід зазначити, що вичерпного списку таких формулювань бути не може. Подібною є ситуація і в європейських правових системах, у яких, хоч і вироблено певні стандартні формулювання, однак суди встановлюють наявність повноваження на розсуд завдяки юридичному тлумаченню1.

  1. Звичайне уповноваження на «адміністративний розсуд»

Законодавчий припис (його не можна ототожнювати з нормою права у розумінні теорії права), який уповноважує публічну адміністрацію вживати певних заходів, складається з двох частин: гіпотези і диспозиції (або санкції); для позначення другої частини сьогодні подекуди вживають термін «наслідки»2. Функцією гіпотези є визначення передумов, за наявності яких публічна адміністрація має уповноваження або зобов’язана вживати відповідних заходів. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України ця функція є обов’язковою. А те, на що конкретно уповноважена публічна адміністрація, або те, що вона має робити, описано у диспозиції. Час-

1 Маигег Н. А118ешеіпе8 УегшаІіивдзгесЬі, 18. АиЯ., С. Н. Веск, МйпсЬеп, 2011 6 7 п. 12 Оаїтіїг, ЕигораізсЬеа УепуаІіип85гесЬі, 8. 362 і далі; Зсітагге І., ЕигорагесЬі. —

ІЬ. 24о.

К тої ГКаТ ?ЙоФтТЄОРІІЯ«Р^Ва 1 деРжавИ : підручник / О. Ф. скі)*ун. - 2-ге вид. - к., 2011. С. 289, Ткач Г. И. Правова природа дискреційних повноважень органу виконавчої влади / Г. И. Ткач // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорп та практики / Г. И. Ткач. - К„ 2003. - С. 126; Ткач Г. Й. Дискреційні повноваження та адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади / Г Й Ткач // Виконавча влада і адміністративне право. — К., 2002. С. 277.

шиа 2 ст. 19 Конституції України також визначає, як саме мають формулюватися законодавчі приписи. Тож у загальній нормі-уповноваженні н і іпотеза встановлює повноваження публічної адміністрації обирати варіацій з-поміж перелічених у диспозиції. Наприклад, якщо гіпотеза передбачає елементи «а», «б» і «в», то у випадку, коли останні мають місце, відповідно, може бути обраний наслідок 1, або 2, або 3, або ж гіпотеза передбачає гнучкість адміністративної діяльності за рахунок використання невизначених юридичних понять (щодо цього див. нижче п. «є»). Мовне вираження такої можливості вибору повинно бути чітким і однозначним. Цього вимагають конституційні принципи юридичної визначеності та передбачуваності (див. вище — розділ 13.4.1). Через це важливо, щоб гіпотеза уповноважуючої норми формулювала уповноваження на вибір, а диспозиція пропонувала принаймні дві на вибір1. Наводимо поняття’ за допомогою яких в українських законах, що регулюють адміністративно-правові відносини, формулюється можливість вибору:

а) Поняття розсуд вживається у численних кодексах і законах. Воно стосується переважно фізичних та юридичних осіб, коли їм надається свобода скористатися певним правом (наприклад, статті 6 і 12 Цивільного кодексу України). Окрім цього, за допомогою цього поняття встановлюється аналогічна свобода для органів (місцевого) самоврядування щодо розпорядження власністю відповідної одиниці самоврядування. Саме у такому випадку суб’єкт публічного права користується розсудом, але не для втручання у права приватних (третіх осіб); цей розсуд ближче до розсуду приватних осіб.

Наскільки відомо, у розумінні справжнього уповноваження на застосування розсуду це поняття використовується лише у ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої Національний банк України встановлює обсяг інформації, що має публікуватися, на свій розсуд.

б) У правознавчій літературі як приклад уповноваження на застосування розсуду наводять слово «може», вжите у гіпотезі відповідної уповноважуючої норми2. Мають місце такі приклади і в законодавстві, що регулює режим надзвичайного стану. Зокрема згідно зі ст. ЗО Закону «Про

1 Ткач Г. Природа і види адміністративного розсуду / Г. Ткач // Право України.

2002,—№5, —С. ЗО, 31. . „ . _ п „

2 Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс / І. О. Ко- ломоєць. — К., 2011. — С. 41; Ткач Г. Й. Дискреційні повноваження та адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади / Г. Й. Ткая// Виконавча влада і адміністративне право. — К„ 2002. - С. 282; Курс адміністративного права України : підручник / за ред. В. В. Коваленка. — К., 2012. — С. 40: «може бути».

28*

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]