• Припинення дії адміністративного акта є обов'язком суб'єкта публічне адміністрації, якщо закон зобов'язує до цього (наприклад, законодавець при™ йняв рішення про заборону господарської діяльності у сфері грального бізн'і] су, отже, суб єкти публічної адміністрації зобов'язані відкликати раніше виданії ліцензії).

За загальним правилом, при вирішенні питання про достроковії припинення дії адміністративного акта суб’єкт публічної адміністрацій зобов’язаний враховувати: ,1

• наслідки такого рішення для особи, характер і обсяг можливої]

шкоди; І

• істотність причин для припинення дії адміністративного акта, тоб* то наскільки переважаючою є потреба у відновленні законності чи захис- ті публічного інтересу порівняно із захистом прав та інтересів особи; ,

• час, що минув з моменту прийняття адміністративного акта, тобто врахування строків давності, навіть якщо вони конкретно не визначені;

• інші обставини, що стосуються адміністративної справи.

1. Умови для визнання адміністративного акта правомірним

При виборі механізму дострокового припинення дії адміністративно- і го акта першочергове значення має правомірність/неправомірність адмі? ністративного акта. Умовами для визнання адміністративного акте правомірним є:

• його прийняття компетентним суб’єктом публічної адміністрації, який має на це повноваження відповідно до закону. Повинна братися до уваги предметна (галузева) та територіальна компетенція;

• відповідність законодавству, що діяло на момент прийняття адміністративного акта. Застосування цієї вимоги передбачає також правильне тлумачення законодавства і належне встановлення фактичних обставин справи та їх правильну оцінку;

• відповідність законодавству, що діє на момент розгляду питання про припинення дії адміністративного акта.

Відповідно, неправомірним (протиправним) є акт, що не відповідає І хоча б одній з наведених вище характеристик, тобто: або виданий некомпетентним суб’єктом публічної адміністрації; та/або виданий не відповідно до законодавства, що діяло на момент видання акта; та/або не відповідає чинному в даний момент законодавству.

Правомірність адміністративного акта слід відрізняти від чинності адміністративного акта. Чинність є властивістю адміністративного акті тягти правові наслідки. Протиправність адміністративного акта, як прі*

269

нило, автоматично не означає, що він є нечинним. До автоматичної не- чинності (тобто нікчемності) можуть призвести лише тяжкі помилки очевидні, особливо значні вади (про що йшлося у попередньому підрозділі).

Наступним за важливістю питанням для дострокового припинення дії адміністративного акта є спрямованість (вид) адміністративного акта (на користь особи чи на шкоду особи).

Відкликання правомірного несприятливого акта мало б вважатися дискреційним правом суб’єкта публічної адміністрації, проте, обмеженим певними умовами. Наприклад, відкликання неможливе, якщо адміністративний акт аналогічного змісту довелося б видати знову, або відкликання акта суперечило б закону.

Відкликання адміністративного акта на шкоду особі (тобто правомірного адміністративного акта, що надавав певні вигоди особі) має бути ще жорсткіше обмежено законом. Зокрема, це випадки, коли.

• таке відкликання допускається або вимагається законом;

• про це зазначено в самому адміністративному акті;

• адміністративний акт передбачає додаткові обов язки, які особа

не виконала;

• особа використовує не за призначенням передані їй на підставі адміністративного акта кошти чи майно.

Протиправний адміністративний акт, за загальним правилом, має бути визнаний недійсним. Обов’язок суб’єкта публічної адміністрації відновити стан законності майже завжди стосується несприятливих адміністративних актів.

Дещо складнішим є визнання недійсними правомірних адміністративних актів на шкоду особі. Суб’єкт публічної адміністрації мусить урахувати вже згадані вище моменти; наслідки для особи (адресата), істотність причин; час, що минув; публічні інтереси та законні інтереси інших осіб. Також слід враховувати так звану довіру особи.

Фактор «довіри» пов’язують насамперед з німецьким адміністративним правом. Це принцип, відповідно до якого особа має право і можливість довіряти адміністративному акту, строк оспорювання якого минув,

1 діяти, виходячи із впевненості, що адміністративний акт є правомірним і залишається в силі. Довіра особи, як правило, захищається, якщо набувач вигоди використав допомогу або розпорядився майном так, що він більше не може або може тільки за умови непомірних витрат повернути справу назад.

Тобто адміністративний акт не може бути визнаний недійсним на шкоду особі, якщо особа, маючи переконання, що адміністративний акт