Глава 7

Способи оформлення адміністративного акта можуть бути різноманітними. Зокрема, адміністративний акт може діставати вияв у вигляді письмового рішення або документа, вчинення дії (дій), або навіть в усному волевиявленні.

Приклад

Результатом реєстрації транспортного засобу є внесення відомостей про зареєстрований (перереєстрований) транспортний засіб та його власників до облікової бази даних органів Державтоінспекції МВС України, а також видача відповідного підтверджуючого документа (свідоцтва про реєстрацію) та номерних знаків власнику транспортного засобу¹.

Посадові особи державної санітарної служби мають право давати обов'язкові до виконання вказівки щодо усунення виявлених порушень санітарних норм^{2 3}. Закон не встановлює вимог щодо форми таких вказівок, отже, це можуть бути і усні вказівки.

Поняття «адміністративний акт» у сучасному українському законодавстві вперше застосовано у Тимчасовому порядку надання адміністративних послуг, затвердженому Урядом у 2009 р. У ньому визначено, що «адміністративний акт — це прийняте суб’єктом (,органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено повноваження надавати адміністративні послуги — В. Т.) рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків особи»’.

Українське законодавство вже вживало поняття «адміністративний акт» Зокрема, в Адміністративному кодексі УСРР 1927 року використовувався термін «загальний адміністративний акт», під яким розумілися «інструкції і обіжники, а також обов'язкові постанови»⁴, хоча це були насамперед нормативні

Пункти і 5, 16 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.

² Див.: абзац 5 ст. 5, абзац 5 ст. 7, п. «и» частини першої ст. 41 Закону України 1994^>13^{ЄЗПЄЧЄННЯ санітарного та епі}Д^емі^чного благополуччя населення» від 24 лютого

³ Тимчасовий порядок надання адміністративних послуг : затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг» від 17 липня 2009 р. № 737.

Див.. «Поділ II. Адміністративні акти» Адміністративного кодексу Української Соціалістичної Радянської Республіки 1927 року // Збірник Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України за 1927 рік : Офіційне Видання Народнього Комісаріату Юстиції 31 грудня 1927 р„ ч. 63—65, Відділ Перший».

245

акти. Але і в той період вітчизняні вчені-адміністративісти стверджували, що терміном «адміністративний акт» найчастіше називають акти індивідуальні та конкретні, на противагу актам нормативним^{1 2}.

Станом на кінець XX ст. у вітчизняній адміністративно-правовій науці переважно застосовувався термін індивідуальний акт управління. Є низка аргументів щодо доцільності використання терміна «адміністративний акт» як однієї з ключових категорій адміністративного права.

По-перше, Конституція України закріпила принцип поділу державної влади та відмовилася від категорії «органи державного управління». Прикметник адміністративний вказує на те, що акт виходить від адміністративних органів (на відміну від актів законодавчого органу чи судових

органів). _и „

По-друге, слід враховувати євроінтеграційні прагнення України. У

країнах Європейського Союзу термін «адміністративний акт» є дуже поширеним і звучить та й пишеться у багатьох мовах практично однаково, наприклад: асітіпШгаІІуе асі — англійською, асіе аіітіпізігаїі/— французькою, асіо адтіпізігаїіуо — іспанською та португальською, аііо атті- пШгаІіуо — італійською, Уег\\>аІІип£закі — німецькою тощо*.

У більшості країн Європи адміністративними актами вважають тільки індивідуальні рішення та заходи. Зокрема, в документах Ради Європи, Європейської Комісії та Європейського суду з прав людини під терміном адміністративний акт розуміється будь-який індивідуальний захід (або рішення), а) який прийнято при здійсненні публічної влади; б) який має характер прямої дії та правомірно або неправомірно зачіпає права, свободи та інтереси приватних осіб; в) який не є актом, що виконується при здійсненні судових функцій³.

Отже, адміністративний акт — це рішення (юридичний акт) індивідуальної дії, прийняте суб’єктом публічної адміністрації, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридичної особи (осіб).

Спрямованість адміністративного акта на створення, зміну чи припинення прав та обов’язків особи (осіб) дозволяє відрізняти від адміністративного акта офіційні документи, які не мають таких юридичних наслідків (наприклад різного роду довідки).

¹ Кобалевский В. Советское административное право / В. Кобалевский. — X. :

Юриздат, 1929. — С. 165. „ . ,

² Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Ж. Зіллер ; пер. з фр. В. Ховхуна. — К.: Основи, 1996. — С. 240.

³ Видання Ради Європи «Адміністрація і Ви. Принципи адміністративного права, що стосуються відносин між адміністративною владою і приватними особами» (переклад неофіційний). — 1996. — €.1.