Такий метод має право на життя, оскільки, згідно з українською тео- ріпо права, припис законодавства необов’язково викладається як єдина норма — текстової єдності¹, інколи, виходячи з потреб систематизації або і інших причин, законодавець може викласти його як декілька норм.

Приклад

У ст. 2 Закону України «Про міліцію» описуються завдання міліції, у ст. З — загальні принципи діяльності міліції, у ст. 5 — захист прав громадян, у ст. 10 детально визначені обов'язки міліції, а в ст. 11 — її «права»². Суттєвим тут є зв'язок між статтями 2, 10 та 11: ст. 10 починається словами: «Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана», а ст. 11 — з фраз: «Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право...», за чим наведено довгий перелік цих прав, які коректніше було б називати повноваженнями. Тобто юридичне регулювання заходів міліції складається з трьох кроків: завдання обов'язки — права. Стаття 10 визначає обов'язки, які, хоч і не є юридичною підставою для самих заходів, однак становлять обмеження для адміністративного розсуду-рішення при виконанні відповідних завдань. Це означає, що міліція, користуючись своїми правами у межах обов'язків, згідно зі ст. 10 може мати право на розсуд. При цьому йдеться передусім про розсуд-рішення. У ст. 11 перелічені повноваження на здійснення конкретних заходів. Переважно ці норми містять обидва елементи — гіпотезу і диспозицію (наприклад, п. 2 ст. 11 можна тлумачити як уповноваження на розсуд), деякі з них отримують завершеність своїх складових через посилання на інші норми (це, зокрема, стосуєть ся п. 20 ст. 11 та ст. 21). Мета заходу часто чітко вказана (див. наприклад, п. 20 ст. 11), в інших випадках вона випливає зі ст. 2 та ст. 10. А якщо розглянути ще й зміст статей 3 та 5, то побачимо всі критерії, яких необхідно дотримуватися при застосуванні розсуду (наприклад поважати гідність людини).

3. Формулювання, що уповноважують на окремі види адміністративного розсуду

В українській юридичній літературі згадують переважно про чотири види розсуду³. Ми ж додамо до них вищезгадані формулювання, а саме:

• там, де розсуд полягає у тому, що суб’єкт публічної адміністрації може обирати один варіант поведінки з-поміж різних варіантів, розсуд виражається за допомогою слів «може» або «має право»;

• коли йдеться про надання адміністративних послуг, які законодавчо чітко не врегульовано, гнучкість дій публічної адміністрації виражають слова «дбає» та «забезпечує»;

¹ Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник. — 2-ге вид. / О. Ф. Скакун. — К., 2011. — С. 288 і далі; Шестак Л. В. Адміністративне право : навч. посіб. / Л. В. Шес- так. — Чернігів, 2011. — С. 28.

² Див. докладно щодо терміна «право» п. «в», розділу 13.2.2.

³ Див. вище п. «б», розділу 13.3.2.

• коли йдеться про застосування організаційних заходів, можуть вживаються формулювання зі словами «може» або «має право»-

* * “ ^К°^{МбіНаЦІЇ} «означених юридичних понять з можливостями ви

право" ^{НТЗ У 3аКОНОДаВСТВІ також} маються терміни «може» або «має

3 огляду на те, що якоїсь чіткої форми позначення уповноваження на розсуд не ,снує (и, очевидно, не може існувати), а наявність повноваження на застосування розсуду часто може бути встановлена лише шляхом

тГціГГ Г^0ВТ^{Г0 закону в судовому порядку ТО} «а—

газація має доволі обмежену пізнавальну цінність і не може розглядатися як надшнии орієнтир для практики.

°^ТЖЄ’ ^{наведені слова} і формулювання — це лише натяк на те що можливо, адміністративний розсуд має місце. Тому наявність повноваження на розсуд необхідно завжди докладно перевіряти, зокрема шляхом повного аналізу того або іншого закону з обов’язковим урахуванням відповідних висновків органів судової влади.

7. Адміністративний розсуд і вимоги до його застосування

Аналіз українського права свідчить, що загалом розуміння поняття та феномена адміністративного розсуду значною мірою збігається з його ро- умінням у праві ЄС та Франції. Тож пропонуємо таку його дефініцію Адміністративний розсуд має місце, якщо (достатньо визначений) закон уповноважує суб’єкта публічної адміністрації самостійно вирішувати справу в межах та у спосіб, які встановлюють цей закон загальне право України, і коли таке рішення контролюється адміністративним судом лише стосовно юридичних меж його застосування Далі викладемо окремі аспекти адміністративного розсуду, які мають місце в українському праві та описані в українському правознавстві ЗвЧіЬ гаємо увагу , на європейське право, оскільки, як уже зазначалося вищГ воно з багатьох причин є важливим для права українського. ’

1. Законодавчі уповноваження на адміністративний розсуд

Частина 2 ст. 6 і ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також усі інші від- повідні українські та європейські джерела вимагають, ідоб для публічної

1Гв^Р:2Г^{Н0ВаЖЄНН}^^{а Застос}«* розсуду були^акр" ня V пп^я Г^{му ПраВ1 НЄ роз}Р^{ізняються} повноваження на втручай- ня у права та свободи громадянина та повноваження щодо надання псв-