3. Історія права: приклад с. Корф (с. Корфь)

Як зазначено на початку цієї глави, у межах даного підрозділу розгляну ю приклад з історії права, який уособлюється у результатах наукових праць юриста царської доби С. Корфа¹. Його ґрунтовна праця з адміні- єіративного судочинства в Європі та Російській імперії, опублікована у ? 11) і о р.²_; й досі заслуговує на увагу. У ній автор показав, як багато спіль-

| „ого у розумінні поняття «розсуд» у правознавстві європейському і пра- ! нознавстві російському (царської доби). У главі «Межі адміністративної | скарги» він висвітлює проблематику «глибини» контролю адміністративних судів і, таким чином, наближається до питання адміністративного розсуду (дослівно «дискреційної влади адміністрації»). Вчений виходить з того, що саме закон надає повноваження на розсуд і наділяє публічну владу можливістю обирати одну дію поміж кількох варіантів, або ж чітко забороняє різноманіття вибору, іншими словами — визначає лише один можливий вид дій. Інший вид законодавчого припису відзначається тим, що законодавець свідомо приховує свободу дій «у тумані», тобто ге. що відповідну норму зобов’язаний розтлумачити суд. Третій вид має місце, коли закон для певної ситуації закріплює кілька можливих дій. Тож йдеться про вид розсуду, який німці позначають терміном «вільний розсуд адміністрації» (нім. сіах /геіе Егтеззеп сіег УегмаІіип%), а франку ,_и _ «дискреційні повноваження адміністрації» (фр. Іе ротоіг сііз- і геґюппаіге сіє І'асітіпШгаІіогі). У теорії адміністративного судочинства цей останній вид розсуду, на погляд С. Корфа, є каменем спотикання^, адже йдеться про необхідність обмеження потужної влади публічної адміністрації. .

У сучасних термінах це означає, що йдеться про «обмежену публіч- ; ну владу» (нім. §еЬип<іепе УегмаІІип§), а саме про застосування оціночних юридичних понять у гіпотезі норми, що уповноважує на розсуд, а у диспозиції зазначено кількома варіантами. Саме це було характерно для тодішнього німецького, а ще точніше прусського, права .

' Бельский К. С. Профессор С. А. Корф — видньїй русский государствовед, адми- иисіративист и юрист-международник (к 130-летию со дня рождения)/ К. С. Бель- О.КИЙ // Государство и право. - 2007. - № 3. - С. 76-82. До історії дискусії щодо , .міністративного судочинства див.: Педько Ю. Становлення адміністративної юстиції н Україні / К). Педько. — К., 2003. — С. 25 і далі.

' Корф-ь С. А. Зазнач, праця. — Т. 3. — С. 490 і далі.

' Гам само. — С. 490 і далі.

1. Детально представлено: Корфь с. Там само. С. 428 і далі.

Глава 11

С. Корф писав, що правова держава обмежує публічну владу закона-

ми¹, тож розсуд виконавчої гілки влади існує лише у межах, які для нього визначає законодавча гілка. У 1910 р., згідно з С. Корфом, ці межі були дуже широкими! У цьому й полягала, як він вважав, небезпека для існу- вання правової держави, адже якщо межі розсуду зробити надто широки- ми і невизначеними, тоді зникнуть і гарантії, які повинна надавати грома- дянину правова держава. У відносинах між адміністративним судочин- ством і«розсудом», згідно з С. Корфом, постають два, що тісно пов’язані між собою, питання: по-перше — де саме починаються зовнішні межі розсуду і де саме вони закінчуються; по-друге — чи має право адміні- стративний суд, і на якій саме стадії, втручатися у сферу розсуду, яку за- конодавець визначив для публічної влади як «свободу дій»². Спочатку публічна адміністрація, наче суддя у власній справі, сама здійснювала контроль над застосуванням розсуду, однак там, де діяли адміністративні суди, саме вони визначили межі адміністративного розсуду. У другому питанні йдеться про те, наскільки далеко можуть заходити адміністра- тивні суди, ступаючи на «Запсіа Запсііззітиш» (святійший) публічної адміністрації. У зв’язку з цим він розглянув такі доктрини і практики* контроль над розсудом передбачає не лише визначення того, чи «адмін. акти»^{3 4} відповідають закону, а й того, чи відповідають вони своєму внуїь рішньому сенсу, цілям і мотивам, актуальним на момент їх прийняття*, З цього приводу він посилається на французьку систему, в якій Держав- ний сенат має право на здійснення широкого контролю⁵, а також на тен- денції в австрійському праві⁶, де адміністративні суди спершу також об- межувалися лише перевіркою законності, але потім відстояли ідею про необхідність розширення меж контролю⁷.

С. Корф віддає перевагу французькій правовій системі і констатує* що у сучасній адміністративній юстиції судовому контролю можуть і мають підлягати всі «адміністративні акти», тобто і ті, що видані у межа* реалізації «дискреційної влади», і, до того ж, не лише на предмет юрц> дичних меж розсуду, а й на предмет відповідності їх внутрішнього змібіу цілям відповідного закону. При перевірці того, чи не порушені праве гро*

¹ Корфь С. А. Зазнач, праця. — Т. 3. — С. 493.

² Там само. — С. 494.

³ Таке скорочення використовує С. Корфь.

⁴ Корфь С. Зазнач, праця. — С. 495.

⁵ Детально представлено: Корфь С. Ззнач. праця. — С. 397 і далі.

⁶ Детально представлено: Корфь С. Там само. — С. 442 і далі.

⁷ Корфь С. Зазнач, праця. — С. 495 і далі.