Глава 15

ни першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов, зокрема, таких висновків¹.

«Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотвор- чу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції» стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема у галузі земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).

Положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України щодо повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи юридичних актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, нале-

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-6/2010 від 1 квітня 2010 р. № 10-рп/2010 // Офіційний вісник України. — 2010. — № 27. — Ст. 31.

481

жать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності».

Сукупність правил поведінки учасників адміністративно-правових відносин щодо публічного майна та його функції — не що інше, як юридичний режим публічного майна.

Попередньо було з’ясовано, що існує публічне майно різних видів, має різне походження. Тому цілком природно, що і юридичний режим цих видів майна має різний зміст і поширюється на спеціальну сукупність суб’єктів.

Юридичні режими існуючих видів публічного майна врегульовуються відповідними нормативно-правовими актами — Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами центральних органів виконавчої влади, юридичними актами місцевих органів виконавчої влади, органів місцево-

го самоврядування. , _и

З викладеного випливає, що юридичні режими публічного майна

виникають за однієї з таких умов:

. V разі первісного створення публічного манна — зведення споруд, прокладання та будівництво шляхів, складання проектів державного чи

місцевого бюджетів тощо;

Міністрів України розробляє проект закону про Державний бю- лжйт Укпаїни їч 1 ст. 32 Бюджетного кодексу України) .

Міністерство фінансів України відповідає за складання про Державний бюджет України, визначає основні ⁰Р^га_аЗ^ц“б™джет засали бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджет них запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди їч 2 ст. 32 Бюджетного кодексу України)^{1 2}.

¹ Міністеоство Фінансів України на підставі основних прогнозних макропо- казників еко^ГгГіТоціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджетуупоперед ніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди (ч. З ст. 32 Бюджетного кодексу України).

1 Бюджетний”кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №50—51. —Ст. 1778.

² Там само.

31-14-937