Література:

1. De Vita V.T. Cancer. Principles and Practice of Oncology. 5th Edition. / V.T.De Vita, Jr., S.Hellman. – USA, 1996. – 3125 p.

2. Армитаж Н. Рак толстого кишечника: современный подход к ведению больных / Армитаж Н. // Лечащий врач. – 1998. – №1. – С. 16–19.

3. Кныш В.И. Рак ободочной и прямой кишки/ В.И. Кныш. – М.: Медицина, 1997. – 304 с.

4. Garcia M. Global Cancer Facts & Figures 2007. Atlanta, GA / Garcia M., Jemal A., Ward E M et al. – American Cancer Society, 2007.

Спеціалізовані сайти:

• Рак ободової кишки http://www.cancer.gov/cancerinfo/pdq/treatment/colon/ healthprofessional/ Рекомендації щодо лікування раку ободової кишки (PDQ).

• Рання діагностика колоректального раку http://www.cancer.gov/cancerinfo/pdq/screening/colorectal/ healthprofessional/ Рекомендації з ранньої діагностики та скринінгу колоректального раку (PDQ).

• Профілактика колоректального раку

http://www.cancer.gov/cancerinfo/pdq/prevention/colorectal/ healthprofessional/

Рекомендації з профілактики колоректального раку (PDQ).

Розділ 14

Рак прямої кишки

Рак прямої кишки (РПК) складає 4–6% випадків усіх злоякісних пухлин і є найчастішою локалізацією пухлин товстого кишечника (75%). У структурі онкозахворюваності він посідає 6 місце. Щорічно цією патологією захворюють 500–600 тисяч осіб. Нині в світі живуть більше 3,5 млн хворих на РПК.

За останні 10–15 років захворюваність на рак прямої кишки збільшилась у 2,5–3 рази і продовжує зростати. Захворюваність на рак прямої кишки на Україні у 2009 році дорівнювала 8754 в абсолютних числах (19,1 на 100 тис. населення). Найвищі показники захворюваності спостерігаються у Полтавській області (24,1), м. Севастополі (23,8) та Кіровоградській області (24,9). Низькі показники відзначено в Івано-Франківській (14,4) та Закарпатській (10,6) областях. Захворюваність на рак прямої кишки збільшується з віком. Констатовані випадки захворюваності на рак прямої кишки й у молодих людей віком до 20 років. Серед чоловіків і жінок захворюваність на рак прямої кишки майже однакова. Помічено, що рак прямої кишки є частим захворюванням у країнах Європи, США, Канаді, однак дуже рідко виявляється в африканських країнах.

Етіологія раку прямої кишки

В етіології раку прямої кишки важливу роль відіграють як екзогенні, так і ендогенні канцерогенні фактори, а також характер харчування. Зниження вживання хліба, круп, продуктів рослинного походження і збільшення споживання м’яса, яєць, молочних продуктів, жирів тваринного походження призводить до зменшення кількості клітковини в їжі. Як відомо, клітковина є фізіологічним стимулятором перистальтики кишечника. Її відсутність збільшує тривалість контакту калових мас з кишковою стінкою. Крім того, білки й жири тваринного походження при розпаді й гнитті утворюють речовини з канцерогенними властивостями (ендогенні канцерогени): індол, скатол, гуанідин, путресцин, кадаверін тощо.

У харчових продуктах, що виробляються в економічно розвинених країнах, містяться екзогенні канцерогенні речовини. Крім того, застосування з метою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва мінеральних добрив, гербіцидів, дефоліантів, харчових антибіотиків, мінеральних додатків, гормональних препаратів та ін. речовин, а також використання харчових фарбників, консервантів для надання товарного виду продуктам призвело до того, що протягом короткого часу (кілька десятиліть) суттєво змінився сам продукт. Зміни у харчуванні викликали відповідні реакції з боку організму, однією яких є збільшення частоти раку прямої кишки.

Отже, недостатність клітковини у їжі призводить до закрепів, чому сприяє і гіподінамія сучасної людини. У зв’язку з закрепами збільшується тривалість контакту ендо- і екзогенних канцерогенів з кишковою стінкою, і додається фактор механічного пошкодження стінки кишки. Усі ці фактори викликають дегенеративні зміни в епітелії прямої кишки. Останній відпадає, стимулюються процеси проліферації і метаплазії як захисні механізми від цих пошкоджень. Продовження впливу цих факторів призводить до появи передракових захворювань – колітів, поліпів, а потім і раку.