Прогноз

При обмежених формах меланоми п’ятирічна виживаність складає 40–45%, а при ураженні метастазами реґіонарних лімфатичних вузлів – 20%.

У США п’ятирічна виживаність хворих на меланому шкіри складає 91%, у Європі – 81%, у країнах, що розвиваються – тільки 40% (2002 р.).

Профілактика меланоми шкіри

Важливе значення нині надається профілактичним заходам, спрямованим на зменшення захворюваності меланомою шкіри. Так, онкогігієнічна профілактика полягає в обмеженні дії на шкіру ультрафіолетових променів, хімічних канцерогенних речовин, іонізуючої радіації та електромагнітного випромінювання. Рекомендується не зловживати сонячними ваннами, відмовитись від регулярного проведення відпустки на півдні й широкого використання соляріїв, особливо в зимовий період, коли функціонування пігментоутворюючої системи організму знижене. Слід пам'ятати про несприятливу дію ультрафіолетової радіації, особливо на людей з порушенням пігментації організму, тобто зі світлим фенотипом.

Суворо забороняється самостійне видалення, припікання або інші маніпуляції при різного вигляду родимках, бородавках та інших шкірних пухлинах.

Генетична профілактика меланоми шкіри (облік, диспансерне спостереження, виявлення пацієнтів з фамільною меланомою) необхідна особам зі спадковою схильністю до меланоми. Таких пацієнтів необхідно обстежувати в медико-генетичних консультаціях.

Значний інтерес представляють спроби вплинути на меланому шкіри за допомогою дієти, дефіцитної на тирозин і фенілаланін – незамінних амінокислот, що необхідні організму для синтезу меланіну. Можливо, в майбутньому така біохімічна профілактика меланоми застосовуватиметься повсюдно.

Не слід забувати також про можливості імунобіологічної профілактики захворювань шкіри, у тому числі й меланоми. Для реального здійснення первинної профілактики доцільно проводити облік і диспансерне спостереження осіб з імунодепресією та імунодефіцитними станами організму. Таким пацієнтам необхідно остерігатися контакту з потенційно небезпечними канцерогенами, їм рекомендується проведення постійного імунологічного контролю з використанням різних імуномодуляторів. Вторинна профілактика меланоми шкіри полягає у своєчасному виявленні й видаленні, насамперед, меланомонебезпечних, а інколи й меланомобезпечних невусів і преканцероматозних захворювань шкіри.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У групу підвищеного ризику відносно раку шкіри не відносять осіб:

1. з білою шкірою;

2. з темною шкірою;

3. з хворобою Боуена;

4. які мають пігментну ксеродерму.

2. Джерелом раку шкіри є:

1. базальний і шипуватий шари епідермісу;

2. базальний, шипуватий і зернистий шари епідермісу;

3. тільки базальний шар;

4. тільки шипуватий.

3. Найчастіше рак шкіри походить з:

1. шипуватого шару епідермісу;

2. з базального шару епідермісу;

3. з пігментних клітин епідермісу;

4. з сосочкового шару дерми.

4. Первинна меланома може бути виявлена в:

1. шкірі;

2. анальному каналі прямої кишки;

3. печінці;

4. у всіх перерахованих органах.

5. Невус Ота уражає, як правило, представників:

1. негроїдної раси;

2. монголоїдної раси;

3. європейців;

4. расова належність значення не має.

6. Для діагностики меланоми, як правило, не використовують:

1. термографію;

2. радіоізотопну діагностику;

3. реакцію Якша;

4. пункційну біопсію.

7. Меланома, що проникає в сосочковий шар дерми має рівень інвазії за Кларком:

1. другий;

2. третій;

3. четвертий;

4. п'ятий.

8. Меланома, що проникає в сітчастий шар дерми до рівня колагенових волокон, відповідає за Кларком:

1. другому рівню інвазії;

2. третьому рівню інвазії;

3. четвертому рівню інвазії;

4. п'ятому рівню інвазії.

9. Найчастішою формою меланоми є:

1. вузлова;

2. поверхнева;

3. акролентигоподібна і слизова меланома;

4. злоякісне лентиго.

10. Для лікування дисемінованої меланоми нині найчастіше використовують:

1. монохіміотерапію;

2. поліхіміотерапію;

3. імунотерапію;

4. поліхіміотерапію у поєднанні з променевою впливом на метастази.

11. Сучасний підхід до хірургічного лікування меланоми вимагає відступити від видимого краю пухлини:

1. 1 см;

2. 2 см;

3. 3 см;

4. 5 см.

12. Рак Кангрі поширений в:

1. Індії;

2. Малайзії;

3. Ефіопії;

4. Венесуелі.

13. Близькофокусна рентгенотерапія дозволяє отримати стійке вилікування при базально-клітинному раку в:

1. 100%;

2. 90%;

3. 70%;

4. 55%.

14. Невус Шпіца (ювенільна меланома) належить до:

1. доброякісних пігментних утворень шкіри;

2. злоякісних пігментних процесів шкіри у людей молодого віку;

3. до облігатних передраків;

4. до пігментних плям.

15. Рак шкіри за своєю гістологічною будовою не може бути:

1. базальноклітинним;

2. плоскоклітинним;

3. перехідноклітинним;

4. аденокарциномою.

16. Найменш небезпечним невусом для розвитку меланоми є:

1. прикордонний невус;

2. синій невус;

3. невус Ота;

4. внутрішньодермальний невус.

17. Переважною локалізацією раку шкіри є:

1. обличчя;

2. тулуб;

3. кінцівки;

4. ступні.

18. Найбільш радіорезистентною пухлиною є:

1. базаліома;

2. плоскоклітинний рак;

3. меланома;

4. рак придатків шкіри.

19. Ознаками малігнізації невусу є всі, окрім:

1. швидкого зростання невусу;

2. асиметричного збільшення однієї з його ділянок;

3. зміни пігментації;

4. гіперплазії реґіонарних лімфатичних вузлів.

20. Ознакою себорейного кератозу (старечої бородавки) є всі перераховані, окрім:

1. акантотичних розростань епітеліальних клітин;

2. внутрішньоепітеліальних рогових кіст;

3. «ракових перлин»;

4. наявності клітин меланіну.