Рак язика

Частота раку язика становить 60% усіх ракових пухлин слизової оболонки ротової порожнини. Рак язика має звичайний розвиток на боковій поверхні язика у його передніх і середніх відділах (рис. 8.7). Близько 25% випадків припадають на корінь язика.

Рис. 8.7. Рак язика.

Клініка

Клінічно у ранніх стадіях рак передніх і середніх відділів найчастіше має виразкову форму. У задніх відділах і корені частіше трапляється інфільтративна форма.

Диференціальний діагноз слід проводити з папіломою, простою виразкою, туберкульозною та сифілітичною виразками, неспецифічними запальними інфільтратами.

Лікування

Лікування раку язика, як правило, комбіноване. Через два–три тижні після завершення променевої терапії при I–II стадіях процесу виконують половинну резекцію язика (рис. 8.8), при III можлива розширена операція. На другому етапі лікування проводиться футлярно-фасціальна лімфодисекція шиї, у випадку метастатичних конгломератів – операція Крайла.

Рис. 8.8. Половинна резекція язика. (запозичене з Атласу онкологічних операцій під ред. Б.Є. Петерсона).

Низька чутливість пухлин язика до цитостатичних препаратів обмежує застосування системної хіміотерапії. Більш ефективною є реґіонарна хіміотерапія (рис. 8.9).

Рис. 8.9. Зліва – схема катетеризації язикової артерії, справа – хворий з катетеризованою язиковою артерією (Запорізький обласний клінічний онкодиспанер).

Рак слизових оболонок порожнини рота

Рак слизових оболонок порожнини рота складає 1–2% від усіх злоякісних новоутворень. Ці пухлини найчастіше спостерігаються у чоловіків віком понад 50 років. Розвитку раку цієї локалізації сприяють жування бетелю, насу, паління. Має значення негігієнічне утримання порожнини рота, хронічні травми слизової оболонки каріозними зубами, протезами. Розвитку раку слизових оболонок порожнини рота часто передують передпухлинні зміни: лейкоплакії, еритроплакії, лейко кератози, декубітальні виразки, папіломи.

Частота малігнізації лейкоплакії пов’язана зі ступенем дисплазії епітелію слизової оболонки (низьким, середнім, високим). Дисплазія високого ступеня у 24% випадків приводить до розвитку плоскоклітинного раку.

Еритроплакія характеризується наявністю поверхневих плям червоного кольору і малігнізується майже у 40% випадків.

Дотримання гігієни порожнини рота, відмова від шкідливих звичок, спостереження й лікування передпухлинних змін є основною формою профілактики раку цієї локалізації. Як група візуальних раків, ці захворювання не мають залишатись непоміченими при кожному медичному огляді. Тому вивчення специфіки клініки й діагностики раку слизових оболонок порожнини рота важливе не тільки для онкологів, але й для лікарів загальної лікарняної мережі.