Класифікація пухлин яєчка за системою tnm

(код МКХ-0 С62)

Т	- Первинна пухлина
рТis	– внутрішньоканальчаста пухлина
рТ1	– пухлина уражає яєчко та придаток без судинної/лімфоїдної інвазії
рТ2	– пухлина уражає яєчко та придаток з судинною/лімфоїдною інвазією або ураження піхвової оболонки
рТ3	– пухлина розповсюджується на сім’яний канатик
рТ4	– пухлина розповсюджується на стінку мошонки
N	- Реґіонарні лімфатичні вузли
N0	– метастази в реґіонарних л/вузлах не визначаються
N1	– метастаз в поодинокому лімфатичному вузлі ≤ 2 см
N2	– метастаз >2 см до 5 см
N3	– >5 см
М	- Віддалені метастази
M0	– немає ознак віддалених метастазів
М1a	– метастази в нереґіонарні лімфатичні вузли або легені
М1b	– нелегеневі вісцеральні метастази

Клініка

Основний симптом – збільшення або ущільнення яєчка. Розповсюдження пухлини на додаток або оболонки призводить до виникнення водянки. Болі з’являються при значному збільшенні яєчка або проростанні пухлини в сім’яний канатик.

Діагностика

Враховуючи доступність яєчка для огляду й пальпації, діагностувати його новоутворення відносно легко. Однак спочатку пухлини мають безсимптомний перебіг. Пункція пухлини тонкою голкою й цитологічне дослідження уточнюють діагноз. В окремих випадках виконують біопсію. Розповсюдженість процесу визначають за допомогою рентгеноскопії легень, радіоізотопних досліджень лімфовузлів або лімфографії, комп’ютерної томографії, УЗД печінки.

Лікування

Лікувальна тактика залежить від гістологічної будови пухлини і стадії процесу. Лікування починається з орхофунікулектомії. У випадку абдомінальної ретенції яєчка виконується передопераційна променева терапія 20–25 Гр. Після операції опромінюють зони можливого реґіонарного метастазування або проводять курси профілактичної хіміотерапії сарколізином кожні 3–4 міс. протягом двох років.

У випадку несеміномних пухлин після орхофунікулектомії виконують заочеревинну лімфатектомію. Якщо в зазначених лімфовузлах є метастази, виконують поліхіміотерапію платидіамом, вінбластином, циклофосфаном.

Рак передміхурової залози

Рак передміхурової залози – одне з найчастіших злоякісних новоутворень у чоловіків середнього й похилого віку. Він посідає 1–2 місце у структурі захворюваності і 2–3 місце у структурі смертності від онкологічних хвороб серед чоловіків у більшості розвинутих країн. Більш ніж 80% хворих складають особи віком понад 65 років. Нині у США рак передміхурової залози – найбільш розповсюджена форма злоякісних пухлин у чоловіків; у 1996 році виявлено 317 000 нових хворих, померли 41 400 осіб. Імовірність розвитку мікроскопічного раку передміхурової залози протягом життя складає 30%, а ймовірність летального кінця – 3%. Великий вплив на захворюваність має географічне положення й расова приналежність. Найбільш висока захворюваність, понад 100 на 100 000 населення, констатована серед чоловіків негроїдної раси у США, причому у них рак передміхурової залози розвивається у молодому віці. Низька захворюваність спостерігається у країнах Азії та Африки, де вона у десятки разів нижча, ніж у Північній Америці й Північній Європі.

В Україні у 2009 році захворюваність дорівнювала 6244 особи в абсолютних числах (29,5 випадків на 100 тис. чоловіків). У структурі онкологічної захворюваності рак передміхурової залози складає 2–4%, а серед злоякісних захворювань у чоловіків – 8–12%. Крім віку, важливим фактором ризику розвитку раку передміхурової залози є спадковість. За наявності раку простати у кровного родича ризик підвищується у 2–3 рази, близько 9% випадків раку передміхурової залози зумовлено генетичними причинами. Помічено залежність між захворюваністю і вживанням їжі, багатої на тваринні жири. Фактором ризику є також надмірна вага тіла.

Незважаючи на успіхи у діагностиці й лікуванні раку передміхурової залози, за останні роки проблема цього захворювання залишається досить важливою і не розв’язаною до кінця.

Хоча етіологія хвороби повністю не вивчена, але вже 200 років тому було відомо, що збільшення простати і поява в ній пухлин залежить від гормональних впливів. Про це свідчать клінічні спостереження й результати експериментальних досліджень.

У хворих на рак передміхурової залози зафіксовано підвищення вмісту андрогенів, а кастрація і лікування естрогенами дає позитивний лікувальний ефект. Окремі дослідники в епітеліальних клітинах хворих на рак простати виявляли вірусоподібні частинки. Достовірно показано, що більш ніж 50% пухлин простати містять вірус папіломи людини. Обговорюється питання про підвищений ризик у осіб, що мають контакт із кадмієм, працівників атомних електростанцій.