Література:

1. Стариков В.И. Общая онкология: [Учебное пособие] / Стариков В.И. – Харьков: ХГМУ, 2001. – 72 с.

2. Череватская Е.Ю. Паранеопластические синдромы в гастроентерологии / Е.Ю. Череватская, Н.Б. Губергриц // DOCTOR. – 2004. – № 3. – С. 39–43.

3. Тюляндин С.А. Практическая онкология: избранные лекции. / С.А. Тюляндин, В.М Моисеенко – СПб: Центр ТОММ, 2004. – 784 с.

4. Осинский С.П. Микрофизиология опухолей / С.П. Осинский, П. Ваупель – К: Наукова думка, 2009. – 254 с.

Розділ 2

Епідеміологія та профілактика злоякісних пухлин Захворюваність і смертність від злоякісних новоутворень. Динаміка і структура захворюваності. Крайові особливості поширення злоякісних новоутворень

Нині проблема раку є однією з найбільш актуальних соціальних і медичних проблем людства. Щорічно у світі діагностується понад 12,3 млн нових випадків злоякісних пухлин і 7,6 млн випадків смерті від них. Злоякісні пухлини посідають друге рангове місце у структурі смертності населення планети. Рівень захворюваності щорічно зростає на 5–10%. Найбільш розповсюдженими пухлинними захворюваннями у 2007 році були:

• Рак легені – 1,5 (12,2%) млн;

• Рак молочної залози – 1,3 (10,6%) млн;

• Рак товстої кишки – 1,17 (9,5%) млн;

• Рак шлунка – 1,07(8,7%) млн;

• Рак печінки – 710 (5,8 %) тис.;

• Рак простати – 783 (6,4%) тис.;

• Рак шийки матки – 555 (4,5%) тис.;

• Рак стравоходу – 529 (4,3%) тис.

Оскільки рак викликається в основному зовнішніми причинами, рівні захворюваності у різних регіонах і країнах суттєво різняться. Це пояснюється відмінністю природних умов і рівня забруднення навколишнього середовища, особливостями харчування і способу життя, тривалістю життя населення.

У промислово розвинених країнах з високим рівнем життя, наприклад США, частіше виявляються рак легені, молочної залози, простати, пухлини товстої кишки. В Японії і країнах Південно-Східної Азії дуже розповсюджений рак шлунка, що є наслідком особливостей харчування населення. У слабкорозвинених країнах тропічної Африки, ендемічних на захворюваність гепатитом В і в яких населення харчується зерном, ураженим пліснявими грибками, часто трапляється рак печінки. У екваторіальному поясі частими є пухлини шкіри, що виникають під впливом надлишкового сонячного опромінення. У північних районах Китаю високий показник захворюваності на рак стравоходу, що пов’язують з особливим мінеральним складом ґрунту й харчовими звичками.

Захворюваність населення на злоякісні пухлини вимірюється кількістю нових випадків захворювання на 100 тис. мешканців на рік (онкозахворюваність).

Смертність населення вид злоякісних пухлин вимірюється кількістю випадків смерті від них на 100 тис. мешканців на рік (онкосмертність).

Розповсюдженість, або показник поширеності – кількість населення, що має злоякісні пухлини, й вимірюється кількістю всіх живих хворих на 100 тис. мешканців на рік (контингенти онкологічних хворих).

У 2002 році у світі нараховувалось понад 24,6 млн хворих на рак, які живуть понад 5 років після встановлення діагнозу. В Україні у 2008 році загальна кількість онкологічних хворих, які знаходяться на диспансерному обліку, складала 934 240 людей, з них 604 623 жінки та 329 517 чоловіків.

Загальна кількість нових випадків захворювання на онкологічну патологію у 2007 році в Україні склала 161 447 (347,5 на 100 тис. населення відповідно), кількість померлих вид раку – 86 211, а смертність – 185,5 на 100 тис. населення (приблизний показник). Регіональні особливості поширеності злоякісних новоутворень (ЗН) у чоловіків і жінок наведені на рис. 2.1. На рис. 2.2 наведено структуру захворюваності на ЗН.

Рис. 2.1а. Захворюваність чоловічого населення України на злоякісні новоутворення в 2008 році

(на 100 тис. населення відповідної статі, український стандарт).

Рис. 2.1б. Захворюваність жіночого населення України на злоякісні новоутворення в 2008 році

(на 100 тис. населення відповідної статі, український стандарт).

Рис. 2.2. Питома вага основних 10 нозологічних форм ЗН в структурі захворюваності на ЗН населення України у 2008 році (%).