Заперечення та ізоляція

Людина, яка помирає, не може погодитись з тим, що з нею відбувається щось жахливе. Наприклад, вона не може прийняти той факт, що її хвороба смертельна. Період заперечення продовжується поки шок від отриманої інформації змушує приречену людину відкласти цю проблему, щоб повернутися до неї пізніше, коли вона буде емоційно до більш готовою. Іноді людина починає з того, що визнає наявність хвороби й можливість смерті, а потім переходить на стадію заперечення, що стає тієї опорою, яка її підтримує до того моменту, коли вона готова мати справу з жорстокою дійсністю. Деякі люди вагаються між запереченням і реальністю.

Гнів, агресія

Які слова звичайно вимовляють, коли відчувається гнів? Найчастіше приречена людина виражає гнів, що, в свою чергу, є виразом інших, більш глибинних емоцій – страху і розчарування. Якщо складається враження, що гнів людини спрямовано на вас, надзвичайно важливо не вважати, ніби це дійсно так, адже насправді вона може сердитися на ситуацію. Вона може бути не в змозі вилити свій гнів на членів сім'ї, і тому проходить через цю критичну стадію, виплескуючи на психолога або медичних працівників емоції з приводу якогось незначного вислову, вчинку або бездіяльності. Необхідно спробувати побачити причину гніву й знайти емоцію, що лежить в її основі. Здогадавшись про глибинну емоцію, можна краще зрозуміти те, що людина насправді намагається висловити, і як найкраще з цим справитися. Людина, яка помирає, може сердитись на вищу духовну силу, якій поклоняється. Вона запитує: “Чому я? Що я такого зробила і чим я це заслужила? За що мені така кара?”

Ведення переговорів

Людина може намагатися “вести переговори”, щоб “укласти угоду” і виграти побільше часу. Таку угоду вона, як правило, намагається укласти з вищою духовною силою. Наприклад, вона може думати або говорити: “Якщо я тільки доживу до весілля дочки, я буду готова покинути цей світ. Я більше нічого не попрошу”. Проте у цій ситуації сама обіцянка не так важлива. Важливо те, що людина використовує цей час для завершення початих і незавершених справ. Вислуховуйте те, що говорить приречена людина, але не робіть з цього жодних висновків.

Депресія

Депресія характеризується двома формами: 1) сум з приводу минулих втрат, розчарувань і нереалізованих мрій і 2) підготовка до прийдешніх втрат. Час депресії – це не той час, коли потрібно намагатися підбадьорити, відвернути від почуття суму чи намагатись переконати, що хворому є за що бути вдячним життю. Психолог або медичний працівник виявляється єдиною людиною, з якою приречений може поговорити про підготовку до смерті, оскільки близькі можуть бути далеко чи уникати розмов про це.

Іншим типом поведінки, яку можна помітити на цьому етапі, є віддалення від реальності, або відчуженість. Людина, яка помирає, виявляє все менше й менше інтересу до оточуючого світу. Вона може більше не виявляти цікавості при розмові з людьми про дім, політику або бізнес, поступово втрачає інтерес або відчужується від усього, що її оточує, за винятком власної потреби в комфорті й турботі. Ця стадія є важчою для деяких смертельно хворих чоловіків, які вважають, що їм недозволено сумувати або плакати.