Експертиза працездатності

Оцінку залишкової працездатності вирішують лікарі-експерти медико-санітарних експертних комісій (МСЕК). Протягом перших двох років після лікування при винесенні експертного рішення МСЕК враховуються медико-біологічні фактори: вік, локалізація процесу, шляхи метастазування, стадія, гістологія, вид і обсяг лікування, його ефективність, ступінь компенсації, безпосередні ускладнення після лікування. З комбінації цих факторів формується онкологічний прогноз.

Несприятливий онкологічний прогноз. Молодий вік, наявність віддалених метастазів – ІV стадія захворювання, низька диференціація пухлини, нерезектабельність процесу, ступінь циторедукції паліативного оперативного втручання або інкурабельність захворювання.

Сумнівний онкологічний прогноз. Середній вік, ІІІ стадія онкозахворювання, локалізація пухлини в шлунку або легенях, наявність реґіонарних метастазів, середня диференціація пухлини, безпосередні ускладнення після лікування (анемія, лейкопенія тощо).

Сприятливий онкологічний прогноз. Похилий вік, початкові стадії захворювання (0, І та ІІ), пухлини шкіри, високодиференційовані пухлини, відсутність ускладнень.

Після складання онкологічного прогнозу МСЕК виносить експертне рішення у відповідності з Інструкцією щодо визначення груп інвалідності.

Перша група інвалідності

Підставою для визначення І групи інвалідності є таке порушення функцій організму, при якому хворий не здатний обслуговувати себе і потребує постійної сторонньої допомоги.

Перша група інвалідності встановлюється:

а) особам, у яких виникла повна постійна або тривала втрата працездатності; які потребують стороннього догляду;

б) особам, які, незважаючи на стійкі та різкі функціональні порушення і потребу в постійному сторонньому догляді, можуть бути залучені до окремих видів трудової діяльності в спеціально організованих індивідуальних умовах.

Друга група інвалідності

Підставою для визначення ІІ групи інвалідності можуть бути значні функціональні порушення, що не викликають необхідності у постійній сторонній допомозі, або коли окремі види праці доступні тільки в спеціально створених умовах.

Друга група інвалідності встановлюється:

а) особам, у яких виникла повна постійна або тривала втрата працездатності внаслідок порушення функції організму, але вони не потребують постійного стороннього нагляду;

б) особам, яким всі види трудової діяльності протипоказані у зв’язку з можливістю погіршення перебігу захворювання;

в) особам з важкими хронічними захворюваннями, комбінованими дефектами опорно-рухового апарату й значної втрати зору після лікування злоякісної пухлини; хворим, яким праця не протипоказана, але доступна тільки у спеціально створених умовах або вдома.

Третя група інвалідності

Підставою для визначення ІІІ групи інвалідності є значне зниження працездатності внаслідок порушень функцій організму, зумовлених хронічними захворюваннями або анатомічними дефектами.

Третя група інвалідності встановлюється:

а) за необхідності переводу за станом здоров’я на роботу іншої професії більш низької кваліфікації внаслідок неможливості продовжувати роботу за своєю колишньою спеціальністю;

б) за необхідності значних змін умов праці у професії, що ведуть до значного скорочення обсяг виробничої діяльності і, внаслідок цього, до зниження кваліфікації.

в) при значному обмеженні можливості працевлаштування внаслідок значних функціональних порушень у осіб низької кваліфікації або тих, хто раніше не працював;

г) особам, незалежно від виконуваної роботи, за наявності анатомічних дефектів або деформацій, що призводять до порушення функцій і значних ускладнень у виконанні професійної праці або життєдіяльності.

Одним із методів профілактики інвалідності є продовження термінів тимчасової непрацездатності хворим з початковими стадіями раку, які отримали радикальне лікування невеликого обсягу, що не викликало ускладнень. При продовженні термінів тимчасової непрацездатності враховуються також характер і умови праці хворого, його трудова скерованість, психологічний стан і соціальний фактор.