Хіміотерапія у лікуванні раку стравоходу

Хіміотерапія РС є допоміжним методом терапії, хоча при монотерапії 5-фторурацилом, цисплатином і паклитакселом частота досягнення лікувального ефекту (повний + частковий регрес пухлини) сягає 20–30%, що свідчить про чутливість РС до хіміопрепаратів. При використанні платиновмісних схем (цисплатин + 5-фторурацил, цисплатин + паклитаксел, цисплатин + іринотекан) можливе досягнення лікувального ефекту у 44–55% хворих, незалежно від гістологічної форми пухлини (аденокарцинома або плоскоклітинний рак).

Хіміотерапія при раку стравоходу застосовується в наступних випадках:

• для підвищення ефективності променевої терапії (радіосенсибілізація);

• з неоад’ювантною метою (при операбельному раку перед хірургічним лікуванням);

• з ад'ювантною метою (після радикального хірургічного втручання при місцеворозповсюдженому раку);

• з паліативною метою при місцеворозповсюджених і метастатичних формах.

Основною причиною обмеженого використання хіміотерапії є ослаблений загальний стан і кахексія у значної частини хворих.

Хіміопроменеве лікування хворих на рак стравоходу

У середині 70-х років ХХ стліття рядом авторів (I. Wodinsky зі cпівавт., 1974) показано радіосенсибілізуючий ефект цисплатину, зумовлений взаємодією препаратів платини з ДНК з утворенням поперечних зв'язків. Комбінація цисплатину з променевою терапією викликає інгібування процесу відновлення сублетальних і потенційно летальних пошкоджень ДНК, викликаних опромінюванням, посилюючи тим самим його ефект.

У 1980-их роках з'явились повідомлення про результати досліджень, в яких застосовувалась неоад’ювантна хіміопроменева терапія разом з цисплатином і 5-фторурацилом. При післяопераційному морфологічному дослідженні у 25–30% хворих не виявили ознак пухлини. Аналогічні результати отримано в Донецькому протипухлинному центрі при менш токсичній ендолімфатичній хіміотерапії.

Нині більшість дослідників вважають, що неоад’ювантна хіміопроменева терапія:

• дозволяє підвищити резектабельність;

• не погіршує безпосередні післяопераційні результати;

• в більшості випадків дозволяє ліквідовувати дисфагію й поліпшити якість життя хворих;

• дозволяє у двічі-тричі знизити променеве навантаження, необхідне для досягнення регресії пухлини на 50%;

• може вважатись альтернативним методом терапії в групі хворих літнього віку або з важкою супутньою патологією.

• Тому у ряду країн неоад’ювантна радіохіміотерапія у комбінованому лікуванні раку стравоходу вважається на сьогодні стандартним методом лікування, незважаючи на те, що дає ефект не більше ніж у 50% хворих.

У хворих з місцеворозповсюдженими формами раку стравоходу доцільне комплексне лікування з променевою терапією і 3–5 курсами ад'ювантної поліхіміотерапії препаратами платини, блеоміцином, метотрексатом, циклофосфаном, етопозидом. При поширеному пухлинному процесі поліхіміотерапія, у ряду випадків, дає можливість тимчасово покращити якість життя хворих та уникнути симптоматичних операцій, тому її застосування, за відсутності протипоказань, цілком виправдане.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Для якої з цих країн характерна найбільша захворюваність на рак стравоходу:

1. Російська Федерація;

2. Японія;

3. Угорщина;

4. Китай;

5. Україна.

2. Слизова оболонка стравоходу представлена:

1. тільки плоским епітелієм;

2. плоским з острівцями залозистого епітелію;

3. залозистим епітелієм.

3. До передракових станів віднесено всі з перерахованих, окрім:

1. синдрому Пламмера-Вільсона;

2. целіакії;

3. грижі стравохідного отвору діафрагми;

4. лейоміоми стравоходу;

5. стравоходу Барретта.

4. Рак стравоходу частіше уражає:

1. верхньогрудний відділ;

2. средньогрудний відділ;

3. нижньогрудний відділ;

4. усі відділи з однаковою частотою.

5. Рак стравоходу відрізняє від інших пухлин травного тракту:

1. особливо бурхливе гематогенне метастазування;

2. ріст підслизовим шаром у дистальному напрямку;

3. ріст підслизовим шаром у проксимальному напрямку;

4. особливо бурхливе лімфогенне метастазування.

6. Дисфагія є:

1. раннім симптомом раку стравоходу;

2. пізнім симптомом раку стравоходу;

3. симптомом, не залежним від поширеності раку стравоходу.

7. Який з клінічних симптомів свідчить про поширеність пухлини стравоходу й погані перспективи на лікування:

1. болі за грудиною;

2. гіперсалівація;

3. поганий запах з рота;

4. осиплість голосу.

8. Гематогенні метастази при раку стравоходу виявляються в:

1. печінці;

2. кістках;

3. легенях;

4. наднирниках;

5. усі відповіді правильні.

9. Які пухлини стравоходу частіше вростають в навколишні органи і тканини:

1. верхньогрудного відділу;

2. средньогрудного відділу;

3. нижньогрудного відділу.

10. Променева терапія як самостійний метод лікування рекомендується при:

1. раку шийного відділу стравоходу;

2. раку верхньогрудного відділу стравоходу;

3. раку верхньо- і средньогрудного відділу стравоходу;

4. раку шийного і верхньогрудного відділу стравоходу.