Лікування раку легенів

Результати лікування раку легенів на сьогодні слід визнати незадовільними. Показники п’ятирічної виживаності хворих за останні 20 років майже не змінились і складають у Європі для чоловіків 7%, для жінок – 12%. Це пояснюється перш за все високим метастатичним потенціалом РЛ, а також тим, що понад 75% хворих госпіталізуються на лікування з розповсюдженим пухлинним процесом.

Основним методом лікування РЛ залишається хірургічний, хоча його ефективність бажає бути кращою, адже п’ятирічна виживаність після радикальних операцій коливається в межах 30–35%. При цьому, потенційно операбельними є не більше 10–20% хворих на недрібноклітинний рак легені, й тільки 70–80% з них можна виконати радикальні операції.

Історія розвитку хірургії раку легенів тісно пов’язана з історією розвитку грудної хірургії. В 1881 році Gluuk в експерименті на тваринах довів можливість виконання операції на легенях. У 1889 р. М.О. Вельямінов виконав успішне видалення частини легені з приводу актиномікозу. У 1901 році в Олексіївській земській лікарні В.М. Чекан виконав резекцію легені з приводу саркоми. Великий експериментальний і клінічний матеріал узагальнено Ф.Р. Київським у 1905 році в монографії «К учению о резекции легкого». Вперше пневмонектомію з приводу раку у людини виконав Kummel у 1910 році. Хворий помер на 6-й добі від набряку легені. 1933 р. американський хірург Evarts Graham вперше успішно видалив легеню з приводу раку у лікаря 48 років. Після операції хворий прожив більше 20 років. Аналогічну операцію у Радянському Союзі в 1937 р. виконав О.В. Вишневський.

Великий внесок у хірургію раку легенів внесли українські хірурги В.Л. Ганул, О.М. Авілова, Б.В. Радіонов та ін.

Обсяг стандартного лікування хворих на рак легені (недрібноклітинний)

Стадія захворювання	Обсяг стандартного лікування
Стадія І (T1-2N0M0)	Хірургічне лікування; Хіміопроменеве лікування; Хіміотерапія 4–6 курсів; Променеве лікування (п.п. 2,3,4 застосовуються для пацієнтів, які відмовились від оперативного втручання або мають протипоказання до операції).
Стадія ІІ (T1-2N1M0)	Хірургічне лікування; Хіміопроменеве лікування; Хіміотерапія 4–6 курсів; Променеве лікування (п.п. 2,3,4 застосовуються для пацієнтів, які відмовились від оперативного втручання або мають протипоказання до операції).
Стадія ІІІА (T3N0-2M0, T1-3N2M0)	Комплексне: а) неоад’ювантна поліхіміотерапія (2–3 курси); б) хірургічне лікування; 2. Хіміопроменеве лікування; 3. Хіміотерапія 4–6 курсів; 4. Променеве лікування (п.п. 2,3,4 застосовуються для пацієнтів, які відмовились від оперативного втручання, мають протипоказання до операції або проведене оперативне втручання має паліативний характер).
Стадія ІІІВ, ІV (T4N0-3M0, T1-4N3M0, T1-2N0-3M1)	Хіміопроменеве лікування; Хіміотерапія 4–6 курсів; Променеве лікування; 4. Комплексне (окремі випадки операбельних хворих): а) неоад’ювантна поліхіміотерапія (2–3 курси); б) хірургічне лікування (розширені й комбіновані операції).