Патологічна анатомія

У сечовивідному тракті розвиваються наступні види пухлин: папілома, папілярний рак, плоскоклітинний рак. Останній трапляється доволі рідко.

Особливістю папілом сечовивідного тракту є їх часта малігнізація з переходом у папілярний рак, що метастазує лімфогенно й шляхом імплантації. Гематогенне поширення метастазів не властиве.

Клініка

Основні симптоми раку ниркової миски й сечоводу – це гематурія і тупий біль. Гематурія з'являється внаслідок розпаду пухлини. При цьому кров'яні згортки обтурують сечовивідні шляхи, що спричинює затримку сечі й виникнення тупого болю. За умови розвитку пухлини у нирковій мисці гематурія може бути й безболісною.

Діагностика

Найпростішим методом обстеження є аналіз сечі. Розвиток пухлини супроводжується появою мікро- й макрогематурії, лейкоцитурією. Мікроскопія сечі дає змогу виявити також пухлинні клітини. Обов'язковим елементом діагностики є цистоскопія. Якщо вона проводиться на висоті кровотечі, то легко визначити, з якого боку ураження. За умови розвитку пухлини в інтрамуральному відділі сечоводу можуть бути виявлені ворсини пухлини, що провисають крізь вічко. Папілярні розростання навколо сечоводу більш характерні для імплантатів пухлин миски й сечоводу.

Вирішальним методом діагностики є рентгенологічне дослідження. На екскреторних урограмах визначають розширення миски або сечоводу вище пухлини, а також дефект наповнення, що вона зумовлює (рис.19.7).

Рис. 19.7. Екскреторна урограма. Видно розширення сечоводу вище пухлини, а також дефект наповнення, що вона зумовлює.

Найбільш інформативним методом є ретроградна уретеропієлографія, що чітко контурує пухлину. Оскільки цей метод сприяє дисемінації пухлини у ретроградному напрямку, використовувати його слід якомога рідше.

Лікування

Пухлини миски й сечоводу радіорезистентні, слабко піддаються цитостатичним впливам. Основний метод лікування – хірургічний (рис.19.8).

Пухлини ниркової миски й верхнього відділу сечоводу вимагають нефроуретероектомії у поєднанні з резекцією сечового міхура (можливість імплантатів). При обмежених ураженнях інших відділів сечоводу припустима операція резекції з різними видами пластики.

Рис. 19.8. Операційний препарат. Сечовід з пухлиною.

Пухлини сечового міхура

У 2009 році в Україні зареєстровано 4799 нових випадків захворювання на рак сечового міхура (10,4 на 100 тис. населення).

Основну масу пухлин сечового міхура утворюють епітеліальні пухлини. Їх поділяють на доброякісні (папілома) та злоякісні (сосочковий, перехідноклітинний і плоскоклітинний рак, аденокарцинома).

До неепітеліальних доброякісних пухлин сечового міхура належать фіброма, фіброміксома, фіброміома, гемангіома, рабдоміома, лейоміома. Перелічені вище пухлини рідкісні. Серед злоякісних пухлин найчастішим є рак сечового міхура.