Передпухлинні захворювання шийки матки

До передракових змін відносять вогнища розростання атипії незрілого епітелію незапального характеру, що виникають часто мультицентрично й не виходять за межі базальної мембрани. У шийці матки передраком є дисплазія, особливо її важка форма.

На II Міжнародному конгресі з патології шийки матки і кольпоскопії (1975 р.) для позначення поняття дисплазії прийнято термін «цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (CIN)».

Прийнято розрізняти три ступеня CIN: легкий, помірний і важкий (рис. 18.4). 57% CIN I спонтанно регресують, 32% зберігаються у вигляді CIN I протягом тривалого часу, 11% прогресують в CIN II–CIN III і лише 0,5% – в інвазивну карциному. На відміну від дисплазії слабкого ступеня, CIN III перетворюється на інвазивний рак в 12% випадків протягом 2-х років, а регресує досить рідко.

Рис. 18.4. Цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (CIN).

Патологічна анатомія і гістологія

За формою росту РШМ буває екзофітним (первинна пухлина росте у просвіт вагінального каналу у вигляді бугруватої маси з приєднанням вторинної інфекції та некрозу), ендофітним (пухлина росте переважно інтрамурально, поступово інфільтруючи всю шийку й цервікальний канал) і змішаним. За морфологічною будовою розрізняють плоскоклітинний рак, зроговілий, не зроговілий, бородавчастий, кондиломатозний і перехідно-клітинний.

Найчастіше трапляється плоскоклітинний рак – 70% випадків, на аденокарциному припадає близько 20%, 10% – на низькодиференційований рак. З моменту появи карциноми 0 стадії до інвазивної форми РШМ зазвичай проходить близько 10 років.

Клінічна картина

Початкові стадії РШМ мають безсимптомний перебіг. При подальшому розвитку хвороби з’являються контактні кровотечі з піхви, менорагії, альгодисменореї та болі у малому тазу.

Діагностика

Діагностика РШМ починається з огляду в дзеркалах (рис. 18.5), бімануального дослідження.

Рис. 18.5. Карцинома шийки матки.

Вагінальне дослідження дозволяє визначити ущільнення шийки та її розміри. До характерних особливостей ракового ураження відносять щільність пухлини, слабка кровоточивість, втрата еластичності й крихкість.

Остання специфічна риса пухлинної тканини виявляється пробою Хробака – при натискуванні на підозрілу ділянку тканини ґудзиковим зондом товщиною 2 мм він легко провалюється в її товщу.

Як підсобна діагностична міра використовується проба Шиллера – виявлення здатності покриву шийки матки сприймати забарвлення йодом. Для цього до осушеної шийки матки 2–3 рази підряд прикладають на 2 хвилини ватні кульки, змочені розчином Люголя. Ділянки шийки з нормальною слизовою забарвлюються у темно-бурий колір. Ділянки, уражені пухлиною, виділяються блідими плямами з різко окресленими межами.

Застосовують також кольпоскопію з отриманням матеріалу для цитологічного або гістологічного дослідження. «Пап-мазки» дозволяють виявити дисплазію та доклінічні форми раку (0–Іа стадії), коли шийка не має візуальних змін. Кольпоскопія (КС) – один із провідних методів обстеження шийки матки за допомогою оптичного приладу – кольпоскопу (бінокуляра, обладнаного сильним джерелом світла).

Рис. 18.6. Кольпоскоп.

Рис. 18.7. Рак шийки матки (кольпоскопія).

Останнім часом набула поширення полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для ідентифікації високо онкогенних типів вірусів. Частота виявлення ДНК вірусу папіломи людини при внутрішньоепітеліальному РШМ перевищує 90%.

Для з’ясування розповсюдженості пухлинного процесу використовують такі методи:

• УЗД статевих органів та органів черевної порожнини, заочеревинних і тазових лімфатичних вузлів, сечовивідних шляхів;

• рентгенологічне обстеження органів грудної клітки;

• цистоскопію та ректороманоскопію;

• для уточнювальної діагностики використовують комп’ютерну томографію, іригоскопію, екскреторну урографію.