Діагностика

Найпоширеніший метод дослідження сечового міхура – цистоскопія, що дає змогу виявити пухлину, визначити її розміри, характер росту (рис. 19.10).

Рис. 19.10. Вигляд пухлин сечового міхура при цистоскопії.

Чутливість її значно збільшується при використанні фотодинамічного діагнозу, що дає можливість раннього розпізнавання карциноми сечового міхура. Суть методу полягає в інсталяції до сечового міхура амінолавулінової кислоти (ALA) для маркування пухлини й наступної цистоскопії з використанням спеціального діагностичного світла, під впливом якого пухлини флуоресцують червоним кольором (рис. 19.11)

Рис. 19.11. На фото зліва – рецидив карциноми сечового міхура при цистоскопії у звичайному освітленні, справа – те ж місце при ALA-флуоресцентній ендоскопії.

Морфологічне дослідження біоптату пухлини часто неінформативне, оскільки малігнізація нерідко починається всередині пухлини або в її основі.

При цистографії вузлувата пухлина сечового міхура дає дефект наповнення (рис.19.12).

Рис. 19.12. Комп’ютерна томографія. Рак лівої стінки сечового міхура.

Інформативним методом діагностики пухлини сечового міхура є осадова цистографія у поєднанні з пневмоперицистографією, що дає інформацію про глибину пенетрації у стінку міхура.

Стан реґіонарного лімфатичного апарату оцінюється за допомогою лімфографії. Збільшені л/вузли тазу й пухлини сечового міхура можуть бути виявлені за допомогою УЗД.

Лікування

Для лікування пухлин сечового міхура використовують хірургічні, променеві, цитостатичні методи. У пізніх стадіях лікування комбіноване. Особливості й обсяг оперативного втручання залежать від розмірів пухлини, її локалізації, характеру росту й загального статусу хворого. Останнім часом широкого застосування набуває трансуретральна резекція сечового міхура (ТУР) з фотодинамічною діагностикою (рис. 19.13–14).

Рис. 19.13. Трансуретральна резекція сечового міхура (Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер).

Рис. 19.14. Резектоскоп для проведення операції трансуретральної резекції (зліва – вигляд активного електроду).

При нерезектабельних пухлинах використовують дистанційну телегамматерапію.

При цитостатичному лікуванні використовують циклофосфан, адріабластин, внутрішньоміхурові інстиляції дибунолу.

Прогноз

Прогноз несприятливий. П'ятирічна виживаність становить 36%, десятирічна – 20%.

Пухлини яєчка

Пухлини яєчка складають 3% від усіх злоякісних новоутворень у чоловіків. Найбільш часто вони виявляють у віці від 25 до 45 років.

Виникненню пухлин сприяють різні гормональні порушення й процеси, що призводять до них: крипторхізм, гіпоплазія яєчка, запальні процеси, травми.

Розрізняють семіноми яєчка (40%), що розвиваються зі сперматогенних клітин, і несеміномні – 60% (ембріональний рак, тератобластома, хоріокарцинома). Пухлини можуть бути зрілими й незрілими. Праве яєчко вражається частіше, ніж ліве. Пухлини яєчка швидко метастазують у заочеревні лімфатичні вузли.