Підвищують ризик розвитку рок:

• надмірне вживання тваринних жирів і смаженого червоного м'яса;

• надмірне харчування і вага, що перевищує норму на 30 кг/м;

• вживання алкоголю (зокрема, пива) щоденно більше 50–60 мл;

• переважно білково-вуглеводна їжа з недостатнім вмістом клітковини.

Знижують ризик розвитку рок:

• вживання їжі з підвищеним вмістом рослинної клітковини;

• вітамін D;

• кальцій;

• прийом ацетилсаліцилової кислоти й нестероїдних протизапальних препаратів.

Крім факторів ризику, велику роль у розвитку раку ободової кишки відіграють передракові захворювання. Поліпи є основними передраковими процесами. Поодинокі поліпи малігнізуються в 10–20% випадків (факультативний передрак з високою потенцією до малігнізації). Серед поодиноких поліпів особливе місце посідає ворсинчастий поліп, який багато вчених відносять до облігатних передракових захворювань.

Множинні поліпи являють собою облігатний передрак. Це пов’язано з тим, що ділянка кишки, де є дифузні та множинні поліпи, являє собою суцільне поле можливої появи раку в головці, ніжці чи основі поліпу. У цьому відношенні найбільш небезпечний вроджений або сімейний поліпоз. Вважають, що в такому випадку поліпи проявляють себе до 20–25 років, після цього на їх підґрунті виникає рак ободової кишки (рис. 13.4).

Рис. 13.4. Рак ободової кишки на фоні поліпозу.

До факультативних передракових захворювань відносять також неспецифічний виразковий коліт. Виділяють 4 основні клінічні форми даної патології: виразкову, набряково-геморагічну, псевдопухлинну, індуративну. Не всі вони сприяють розвитку злоякісної пухлини. Саме псевдопухлинна форма частіше всіх призводить до розвитку раку ободової кишки. Вважають, що неспецифічний виразковий коліт переходить у рак ободової кишки в 10–17% випадків.

Факультативними передраковими процесами називають і такі захворювання, як спастичний коліт, дивертикуліт, хронічні виразки, сигмоїдіти. Найбільш небезпечними серед них є хронічні виразки й тривало існуючі запальні процеси.

Ракова пухлина в ободовій кишці розвивається з покривного циліндричного епітелію слизової оболонки, вивідних протоків і самих залоз слизової оболонки. Тому рак ободової кишки має різноманітну гістологічну будову й ступінь зрілості.

Гістологічна класифікація раку ободової кишки

(ВООЗ, №15, 1974 р.)

1. Аденокарцинома: тубулярна, ацінарна, сосочкова.

2. Муцинозний (слизоутворюючий) рак.

3. Перстневидно-клітинний рак.

4. Плоскоклітинний рак.

5. Адено-канкроїд (залозисто-плоскоклітинна форма).

6. Недиференційована форма.

Серед раку ободової кишки найбільш часто (95%) трапляються аденокарциноми з різним ступенем зрілості клітин. На останні форми припадає 5%.

Макроскопічно виділяють три форми раку ободової кишки:

• екзофітна (грибоподібна, капустоподібна);

• ендофітна (виразково-інфільтративна та дифузно-інфільтративна);

• змішана, або перехідна.

За даними більшості онкологів, частіше розвивається екзофітна форма (57,7%).

Макроскопічна форма залежить від локалізації пухлини. Так, екзофітні форми пухлин частіше виявляються в правій половині кишки, ростуть повільніше, порівняно з іншими формами. Ріст спрямований у просвіт кишки. Мають чіткі межі, повільно й меншою мірою інфільтрують стінку органа.

Ендофітна форма частіше виявляється при лівосторонній локалізації пухлини. Для неї характерний ріст стінкою, відсутність чітких меж, виражений інфільтративний ріст. Такі пухлини раніше метастазують й проростають у сусідні органи, гірше лікуються, раніше призводять до смерті. Цей вид пухлини частіше росте циркулярно, а тому призводить до стенозу кишки.