Епідеміологія та етіологічні чинники виникнення рпз

Ризик виникнення РПЗ низький у пацієнтів молодше 40 років, але значно збільшується після досягнення 50 років; більшість пацієнтів належать до вікової групи 60–80 років. У минулому РПЗ частіше виявлявся у чоловіків, але зараз частота захворювання жінок значно зросла, що, можливо, є наслідком розповсюдження тютюнопаління.

Давно поміченозв'язок між діабетом і виникненням РПЗ, але точний механізм подібних змін не визначено, й не у всіх дослідженнях підтверджується кореляція між цими захворюваннями. Діабет може бути як проявом РПЗ, так і чинником його розвитку. РПЗ виникає частіше у пацієнтів з тривалим, більше 5 років, анамнезом діабету.

Хоча припущення про наявність зв'язку між панкреатитом і збільшеним ризиком РПЗ існує давно, ступінь цього ризику не визначено.

Деякі спадкові пухлинні синдроми збільшують ризик виникнення РПЗ.

Синдром спадкового раку молочної залози і яєчників пов'язаний з мутаціями в генах BRCA-1 і BRCA-2, що зумовлюють схильність до виникнення РПЗ і пов'язані з десятиразовим збільшенням ризику захворювання, порівняно з загальною популяцією.

Синдром Пейтца-Єгерса успадковується за аутосомально-домінантним типом і характеризується наявністю численних поліпів (гамартом) ШКТ, пігментацією слизових оболонок і шкірних покривів, збільшеним ризиком виникнення пухлин товстої кишки. Ризик розвитку РПЗ у пацієнтів з цим синдромом достатньо високий, але точно не визначений.

Синдром сімейної атипової множинної меланоми (FAMMМ) є рідкісним аутосомально-домінантним захворюванням, що пов'язаний з розвитком численних невусів, деякі з яких є меланомою. FAMMPC – це нова назва синдрому FAMMM, пов'язаного з розвитком РПЗ. У пацієнтів з цим синдромом спостерігався розвиток як раннього, так і пізнього РПЗ.

Спадковий неполіпозний рак товстої кишки є аутосомально-домінантним захворюванням, зумовленим генними мутаціями, що призводять до збільшеного ризику колоректального раку й інших видів пухлин, включаючи рак ендометрія, яєчників і РПЗ. Однак ступінь ризику залишається невивченим.

Сімейний РПЗ, при якому не відзначають спадкові пухлинні синдроми або панкреатит. Передбачається, що локус сприйнятливості для аутосомально-доминантного РПЗ знаходиться на хромосомі 4Q32-34.

Helicobacter pylori (HР) – інфекція, що може призвести до розвитку субклінічного панкреатиту (який, як вважається, є чинником ризику для РПЗ).

Чинники зовнішнього середовища, що підвищують ризик рпз

Найбільш значущим чинником ризику розвитку раку підшлункової залози є паління. У тварин РПЗ можна індукувати за допомогою тривалого застосування N-нитрозамінів. Ці канцерогени вільно метаболізуються в ДНК, що призводить до порушення кодування в структурі ДНК і активації онкогенів. Численні дослідження в США і Європі виявили збільшений в 2–3 рази ризик РПЗ у курців. Нині встановлено, що 25% випадків РПЗ виникає у зв’язку з палінням. Дослідження виявили, що ризик РПЗ зростає зі збільшенням кількості викурюваних на день цигарок і тривалості паління; припинення паління на термін більше 10 років зменшує ризик РПЗ на 30% в порівнянні з курцями.

Харчові чинники також відіграють суттєву роль у виникненні РПЗ. Так, відомо, що велике споживання жиру й м'яса збільшує ризик, у той час як вживання рослинної їжі зменшує ризик виникнення РПЗ. Недавні дослідження підтвердили, що метод приготування їжі та переїдання також є важливими чинниками. Встановлено, що добре засмажене м'ясо барбекю містить потенційні канцерогени (гетероциклічні аміни й поліциклічні ароматичні гідрокарбони), що не виявляються в м'ясі, приготованому іншим способом, і є статистично значущим чинником ризику РПЗ.

Їжа з високим вмістом солі, висушених, пережарених продуктів, очищеного цукру або продуктів соєвого походження також може збільшити ризик РПЗ.

Зменшення частоти виникнення РПЗ спостерігається при достатньому споживанні фруктів, особливо цитрусових, та їжі, що містить клітковину й вітамін С. Виявлено, що натуральний продукт лімонин, що міститься в цитрусових, є могутнім інгібітором KRAS – онкопротеїнів.

Відомості про роль вживання кави й алкоголю в розвитку РПЗ є суперечливими, й більшість досліджень, проведених за останні 15 років, не виявили достовірного збільшення ризику його виникнення.

Дія деяких хімічних сполук, особливо в промисловості й сільському господарстві, може призвести до збільшення ризику РПЗ. Серед них 2-нафтиламін, бензидин і його похідні, хлоргідрин, ароматичні гідрокарбони й акриламід, ДДТ.

Врешті, можна констатувати, що оскільки куріння викликає близько 25% випадків РПЖ, а ожиріння, гіподинамія та неправильне харчування ще близько 15% випадків, то близько 40% випадків РПЗ можуть бути попереджені.

Точний відсоток спадкових форм РПЗ і спадкових синдромів є значно меншим. Проте, ці пацієнти також є об'єктом інтенсивних досліджень в області патофізіології, канцерогенезу, а також шляхів запобігання раку. Єдина тактика спостереження й лікування таких пацієнтів все ще не вироблена – різні варіанти включають як тривале консервативне лікування, так і агресивний хірургічний підхід. Оптимальний терапевтичний і хірургічний підходи нині розроблюються.