Онкологічна мережа

В Україні існує самостійна система надання онкологічної допомоги населенню, успадкована ще з часів існування СРСР; у 60-х роках милого століття ВООЗ визнала її найбільш ефективною.

Нині онкослужбу країни очолює Національний інститут раку (директор – головний онколог України проф. І.Б. Щепотін). На базі великих онкологічних диспансерів (Київський, Донецький, Львівський, Симферопольський) організовано міжрегіональні онкологічні центри. В онкологічну мережу входять також 26 обласних і 18 міських онкодиспансерів, 740 онковідділень і онкокабінетів міських і районних лікарень.

Н аціональний інститут раку

Київський НДІ експериментальної онкології

Київський НДІ онкології

Харківський НДІ медрадіології

Міжрегіональні протипухлинні центри

Д онецький МПЦ

Кримський МПЦ

К иївський МПЦ

Львівський МПЦ

О бласні онкологічні диспансери

М іські, районні онкодиспансери

Онкологічні відділення, онкокабінети

Організація онкологічної служби України

Міські онкологічні диспансери й онкологічні відділення функціонально є допоміжними закладами обласного онкологічного диспансеру. Онкологічний диспансер є лікувально-профілактичним закладом, одним із завдань якого є забезпечення населення спеціалізованою стаціонарною і поліклінічною допомогою.

В ажливою функцією обласного онкологічного диспансеру є організаційно-методичне керівництво заходами з боротьби з раком в області. Це стосується санітарно-просвітницької пропаганди, організації профілактичних оглядів, контролю за лікуванням хворих на рак та передракові захворювання в закладах загальної лікувальної мережі, підготовка лікарів загальної мережі з онкології, розбір занедбаних випадків раку.

Онкологічний диспансер складається з двох основних підрозділів: стаціонару й диспансерно-поліклінічного відділення (далі поліклініка). Стаціонари мають вузькопрофільні відділення: торакальні, абдомінальні, урологічні, хіміотера­певтичні, дитячої онкології. Оптимальним є багатопрофільний обласний онкологічний диспансер на 420 ліжок з пансіонатом і радіологічним корпусом.

В онкологічних диспансерах і спеціалізованих онкологічних відділеннях загальних лікарень отримують допомогу близько 80% хворих зі злоякісними пухлинами. Пацієнти, важливим компонентом лікування яких є променева терапія, хіміотерапія або лікувальна тактика досить складна, лікуються тільки в онкологічних диспансерах. це стосується осіб з раком молочної залози, шийки і тіла матки, яєчників, гортані, губи, порожнини рота, стравоходу, з меланомою тощо. В багатьох областях України відповідними розпоряд­женнями місцевих органів охорони здоров’я взагалі заборонено лікування багатьох форм раку будь-де, крім онкологічних диспансерів.

Поліклініка онкологічного диспансеру проводить прийом хворих з підозрою на наявність пухлини або передпухлинного захворювання, амбулаторне лікування цих груп хворих і диспансерне спостереження за особами, пролікованими з приводу злоякісних пухлин.

Первинною ланкою онкологічної мережі у містах є онколог поліклініки, а в селах – районний онколог. Вони працюють на базі загальної поліклініки й адміністративно підпорядковуються головному лікарю поліклініки.

Організаційно-методичне керівництво роботою районного онколога здійснює обласний онкологічний диспансер. Онкологічні кабінети створюють з розрахунку 1 кабінет на 15–20 лікарняних ділянок.

Районний онколог проводить первинний або консультативний прийом хворих, організує госпіталізацію хворих зі злоякісними пухлинами, здійснює їх облік і диспансеризацію, проводить лікування пацієнтів за призначеннями онкологічного диспансеру. Районному онкологу належить основна роль в організації проти­ракових заходів у своєму районі.