Хіміотерапія

Хіміотерапію проводять в основному при поширеному процесі, при автономних пухлинах (гормонально незалежних), а також при виявленні рецидиву захворювання й метастазах.

На сьогодні хіміотерапія при РТМ залишається паліативною, оскільки навіть при достатній ефективності деяких препаратів тривалість дії зазвичай коротка – до 8–9 міс.

Зазвичай використовують комбінації таких препаратів, як похідні платини I покоління (цисплатин) або II покоління (карбоплатин), адріаміцин, циклофосфан, метотрексат, фторурацил, іфосфамід тощо.

Серед найбільш ефективних препаратів, що дають повний і частковий ефект більш ніж в 20% випадків, слід назвати доксорубіцин (адріаміцин, растоцин тощо), фармарубіцин, препарати платини I і II покоління (платидіам, цисплатин, платиміт, платинол, карбоплатин).

Цисплатин в дозі 50–60 мг/м² кожні 3 тижні або карбоплатин AUC-5-6 кожні 4 тижні дають ефект в 25–30% випадків.

Найбільший ефект (до 60%) дає комбінація адріаміцина (50 мг/м²) з цисплатином (50–60 мг/м²).

Результати лікування

Проведення адекватного хірургічного, променевого й хіміогормонального лікування дозволяє досягти 5-річного виживання при I стадії до 85%, II стадії – до 75%, III стадії – до 56%.   

Рак яєчників

На початку третього тисячоліття рак яєчників (РЯ) залишається одним з найважчих онкологічних захворювань. Займаючи за захворюваністю 3-є місце серед онкогінекологічних патологій, рак яєчників є провідною причиною смерті у онкогінекологічних хворих. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку (International Agency for Recearch on Cancer), щорічно в світі реєструється близько 166 000 нових випадків раку яєчників і близько 101 000 жінок помирають від прогресування захворювання.

У США в 2000 році зареєстровано 23 100 хворих раком яєчників, 14 000 з них померли. В Україні у 2009 році зареєстровано 3797 випадків РЯ (15,3 на 100 тис). Щорічно у нашій країні від цієї патології помирають 47–57% онкогінекологічних хворих.

Захворюваність і смертність від раку яєчників в різних країнах світу має тенденцію до збільшення. У Росії показник захворюваності за останні 10 років збільшився на 8,5%. У 70% знову виявлених випадків – це вже поширена стадія захворювання.

Рання діагностика раку яєчників важка, роль профілактичних оглядів і скринінгу нікчемно мала, оскільки донині не існує специфічних діагностичних тестів, що дозволяють виявити пухлину на початкових етапах її розвитку.

Пухлини яєчників можуть бути первинними і метастатичними (метастаз Крукенберга) (рис. 18.18). Первинні пухлини яєчників поділяють на епітеліальні й сполучнотканинні.

Рис. 18.18. Операційний препарат. Метастази Крукенберга.

Метастазування

При раку яєчників жодної етапності метастазування не існує. Рак яєчників називають «хворобою черевної порожнини». Метастазування залежить від гістологічної структури пухлини. Так, при епітеліальному раку метастазування йде в основному серозними порожнинами (дисемінація очеревиною), при герміногенних пухлинах – лімфатичними шляхами (рис.18.19).

Рис.18.19. Шляхи лімфогенного метастазування РЯ.

Клініка

У хворих на РЯ на початкових стадіях захворювання відсутні характерні тільки для цієї пухлини симптоми. Найчастіше жінки скаржаться на невизначені болі у животі, причому не обов’язково у нижніх його відділах. Болі мають неінтенсивний характер і часто локалізуються у епігастральній області. Крім того, жінки скаржаться на швидке насичення їжею, печію, відригування, надимання живота. З цими скаргами вони звертаються в першу чергу до хірурга або терапевта. За відсутності онкологічної настороженості, лікарі недооцінюють ці скарги та призначають неповноцінне обстеження, що обмежується рентгенологічним та ендоскопічним дослідженням шлунково-кишкового тракту. При виявленні будь-якої патології (гастрит, коліт) хворим протягом тривалого часу (доки не виявляється збільшення живота в обсязі за рахунок асциту або пухлинного утворення) проводиться відповідне лікування. До гінеколога хворі попадають з дисемінованим процесом. Надзвичайно рідко лікарі загальної лікувальної мережі проводять цитологічне дослідження асцитичної рідини або плеврального ексудату.

При зверненні хворих будь-якого віку до гінеколога зі скаргами на болі внизу живота (вже за наявності злоякісної пухлини яєчників) 28% пацієнток помилково ставиться діагноз запального процесу додатків матки, 24% – міоми матки, проводиться необґрунтоване тривале спостереження або призначається фізіотерапія.

Слід наголосити на тому, що звичайні профілактичні огляди без використання УЗД для виявлення пухлин яєчників малоінформативні.