Диференціальна діагностика рпк

За наявності скарг, що вказують на патологію прямої кишки (неприємні відчуття, порушення дефекації, патологічні виділення), необхідне повне обстеження до встановлення діагнозу, що обов'язково включає пальцеве ректальне дослідження й ректороманоскопію. При виявленні органічних змін слизової оболонки необхідне морфологічне дослідження.

Певну складність представляє диференціальна діагностика РПК і геморою, що кровоточить, з приводу якого «лікуються» до встановлення правильного діагнозу близько 80% хворих на РПК. Слід виходити з того, що геморой не виключає раку прямої кишки і часто супроводжує його. Тому в тих випадках, коли при обстеженні хворого з приводу наявності крові у випорожненнях виявлено геморой, доцільне виконання тотальної колоноскопії (в крайньому випадку, іригоскопії) для виключення наявності розташованої проксимальніше ракової пухлини або неспецифічного виразкового коліту, доброякісних пухлин.

Лікування раку прямої кишки

Першу ампутацію при раку прямої кишки виконав Лісфранк у 1826 році. У 1845 році Диффенбах виконав екстирпацію прямої кишки зі збереженням сфінктера. Вперше черевно-промежинну екстирпацію прямої кишки виконав Кеніг у 1882 році.

У зв’язку з тим, що значна частка хворих на рак прямої кишки звертається за допомогою у занедбаних стадіях, радикальна операція можлива лише у 20–25% випадків.

Найбільш часто виконується екстирпація прямої кишки за Кеню-Майлсом (понад 50% всіх радикальних операцій), показана при локалізації пухлини нижче рівня 6–7 см від ануса (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Екстирпація прямої кишки за Кеню-Майлсом: а. зона резекції; б. вигляд після завершення операції.

При локалізації пухлини на рівні від 7 до 12 см від ануса виконується черевно-анальна резекція прямої кишки з низведенням сигмоподібної (рис. 14.3.).

Рис. 14.3. Черевно-анальна резекція прямої кишки зі спусканням сигмоподібної: а. зона резекції; б. низведення сигмоподібної; в. кишки вигляд після завершення операції.

При локалізації пухлини на відстані не менше 12 см від ануса показана передня або внутричеревна резекція прямої кишки (рис. 14.4).

Рис. 14.4. Передня, або внутрішньочеревна резекція прямої кишки: а. зона резекції; б. вигляд після виконання анастомозу.

Іноді не вдається виконати передню резекцію у зв’язку з анатомічними труднощами, пов’язаними з вузьким тазом у чоловіків, у товстих людей – з вираженим ожирінням і важким загальним станом. У таких випадках доцільним є виконання операції Гартмана, що полягає у черезчеревному виділенні прямої кишки й дистальної частини сигмоподібної, пересіченні кишки нижче пухлини, зашиванні її кукси наглухо та виконанні одноствольного ануса у лівій здухвинній ділянці (рис. 14.5).

Рис. 14.5. Схема операції Гартмана: а. зона резекції; б. вигляд після завершення операції.

У нерезектабельних випадках за наявності симптомів непрохідності виконують сигмостому або стентування прямої кишки (рис. 14.6).

Рис. 14.6. Стентування прямої кишки.