Гістологічна класифікація

Розрізняють наступні гістологічні форми раку передміхурової залози:

1. аденокарцинома – близько 70%

2. перехідноклітинний рак – 1%

3. плоскоклітинний рак – 2%

4. недиференційований рак – 16%

5. некласифікований рак – 2%

Важливу роль відіграло введення поняття простатичної інтрепітеліальної неоплазії (ПІН), що являє собою внутрішньоацинарну проліферацію епітеліоцитів і є передраковим станом. За основу визначення ступеня диференціації пухлини (категорія G) у ній використовують шкалу Глісона, що отримала всесвітнє визнання (2–4 бали — G1, 5–6 балів — G2, 7–10 балів — G3-4).

Визначення цього фактора має велике практичне значення, оскільки простежують пряму кореляцію між індексом Глісона та здатністю пухлини до інвазивного росту та метастазування. Від нього значною мірою залежить вибір методу лікування та прогноз перебігу раку передміхурової залози.

Класифікація раку передміхурової залози за системою tnm

(код МКХ-0 С61)

Класифікація стосується лише аденокарцином.

Т	- ПУХЛИНА
ТХ	– не досить даних для оцінки первинної пухлини
Т0	– первинна пухлина не визначається
Т1	– клінічно безсимптомна пухлина, що не пальпується і не візуалізується інструментальними методами
	Т1а – пухлину виявлено випадково при гістологічному дослідженні; вона займає не більше 5% резекованої тканини
	Т1b – пухлину виявлено випадково при гістологічному дослідженні; вона займає понад 5% резекованої тканини
	Т1с – пухлину виявлено при пункційній біопсії (наприклад, з причини підвищеного рівня РСА – простатоспецифічного антигену)
Т2	пухлина обмежена простатою
	Т2а – пухлина уражає одну частку
	Т2b – пухлина уражає обидві частки
Т3	пухлина поширюється за межі капсули простати
	Т3а – екстракапсулярне поширення (з одного боку або двобічне)
	Т3b – пухлина поширюється на сім’яні пухирці
Т4	– пухлина нерухома або поширюється на суміжні структури, але не сім’яні пухирці: шийку сечового міхура, зовнішній сфінктер, пряму кишку, піднімаючий м’яз і/або стінку миски
N	- РЕҐІОНАРНІ ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ
NX	– не досить даних для оцінки реґіонарних лімфатичних вузлів
N0	– немає ознак метастатичного ураження реґіонарних лімфатичних вузлів
N1	– наявні метастази у реґіонарних лімфатичних вузлах
M	- ВІДДАЛЕНІ МЕТАСТАЗИ
MХ	– не досить даних для визначення віддалених метастазів
М0	– віддалені метастази не виявляються
М1	– наявні віддалені метастази
	М1а – нерегіонарний лімфатичний вузол(и)
	М1b – метастази у кістки
	М1с – метастази в інші структури

G – гістопатологічна градація

GX –ступінь диференціації не може бути визначений;

G1 – високий ступінь диференціації;

G2 – середній ступінь диференціації;

G3 – низький ступінь диференціації;

G4 – недиференційована пухлина.

Групування за стадіями

Стадія І	T1a	N0	M0	G1
Стадія ІІ	T1a	N0	M0	G2, 3-4
	T1b,T1c,T1,T2	N0	M0	Будь-яке G
Стадія ІІІ	T3	N0	M0	Будь-яке G
Стадія ІV	T4	N0	M0	Будь-яке G
	Будь-яке T	N1	M0	Будь-яке G
	Будь-яке T	Будь-яке N	M1	Будь-яке G

Клініка

Ранніх симптомів раку передміхурової залози немає. Тому початковий рак можливо виявити тільки під час профілактичних оглядів шляхом пальцевого обстеження органу через пряму кишку.

Рис. 19.15. Пальцеве обстеження простати.

Перші клінічні прояви часто є ознаками розповсюдженого процесу. Зумовлені вони проростанням пухлини за межі простати. Тому спостерігається симптоматика з боку сусідніх органів – уретри, сечового міхура, прямої кишки. Часто перші симптоми пов’язані з віддаленими або реґіонарними метастазами. У 80% випадків спостерігаються розлади сечовиведення, що не відрізняються від таких при аденомі передміхурової залози .

Гематурія трапляється рідко – близько 10%. Погіршення сечовиділення призводить до розвитку запального процесу сечовивідних шляхів (циститу, пієлонефриту).

Біль у ділянці промежини, у задньому проході та крижі можуть бути викликані проростанням пухлини у капсулу залози, що містить численні нервові закінчення.

Метастазування раку передміхурової залози може здійснюватись лімфогенним шляхом у реґіонарні л/вузли (45%) випадків або гематогенно в кістки (рис.19.16).

Рис.19.16. Остеобластні кісткові метастази у всіх хребцях при раку простати у чоловіка 68 років (Р. Хеглін, 1993).

До реґіонарних л/вузлів, у які метастазує рак передміхурової залози, належать л/вузли малого тазу, розташовані нижче біфуркації загальних клубових артерій (рис. 19.17).

Рис. 19.17. Шляхи лімфогенного метастазування раку передміхурової залози: 1 – зовнішні здухвинні лімфовузли; 2 – внутрішні здухвинні лімфовузли; 3 – крижові лімфовузли.

Метастази в кістки найчастіше з’являються при недиференційованому раку й локалізуються в кістках миски, попереково-крижовому відділі хребта (рис. 19.18).

Рис. 19.18. Метастази раку передміхурової залози у здухвинні кістки.