4. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 223, слід вважати закінченим з моменту передачі

емітентом чи торгівцем цінними паперами покупцеві чи іншому набувачеві хоча б од¬

ного сертифіката незареєстрованих документарних цінних паперів, а також перераху¬

вання покупцеві чи іншому набувачеві хоча б однієї одиниці незареєстрованих бездо-

кументарних цінних паперів. Опублікування винною особою інформації про випуск і

проведення відкритої підписки на цінні папери, а так само відкриття емісійних рахунків

у бездокументарних цінних паперах без реєстрації інформації про випуск цінних папе¬

рів чи самого їх випуску з наміром провести згодом їх відкрите розміщення слід роз¬

глядати як замах на вчинення даного злочину.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 223, є закінченим з моменту заподіяння великої мате¬ріальної шкоди інвестору. У разі, якщо таку шкоду вдалось відвернути, але об'єктивно вона повинна була виникнути у передбаченому законом розмірі, дії винних осіб слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.

5. Суб'єктом злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 223, закон називає громадянина або

службову особу суб'єкта господарської діяльності. Виконавцями злочину чи його спів¬

учасниками, крім службових осіб юридичної особи - емітента цінних паперів, можуть

558

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ Vll

бути і відповідні працівники юридичних осіб - торгівців цінними паперами, а також і працівники юридичної особи, яка веде реєстр власників цінних паперів, якщо вони відкрили емісійний рахунок на цінні папери, внесли до такого рахунку записи про зарахування на нього цінних паперів або ж внесли до реєстру дані про власників цін¬них паперів, знаючи, що відповідні цінні папери не зареєстровані належним чином.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223, може бути громадянин або службо¬ва особа суб'єкта господарської діяльності, який має стати емітентом відповідних цін¬них паперів. Співучасником такого злочину може бути будь-яка особа, якій доручено підготувати для певного суб'єкта господарської діяльності документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів.

Громадянин може бути суб'єктом злочинів, передбачених цією статтею, зокрема, у випадках, коли він є засновником акціонерного товариства.

6. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, характеризується прямим умислом. При цьому винний має усвідомлювати, що випуск (емісія) цінних паперів здійснюється без належної реєстрації.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223, характеризується виною у формі умислу з обов'язковим усвідомленням недостовірності відомостей, що містяться в документі, який подається до ДКЦПФР або її регіонального органу. Ставлення вин¬ного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 223, може характеризуватися як прямим, так і непрямим умислом.

ЦК (статті 194-198).

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.

Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 p. (cm. ЗО).

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» від 10 грудня 1997р.

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвести¬ційні фонди)» від 15 березня 2001 р. (статті 1, 38-42).

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (статті 3, 4).

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР №60 від 26 травня 1998 р.

Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі. Затверджене рішенням ДКЦПФР №95 від 31 липня 1998 р.

Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства. Затверджене рішенням ДКЦПФР №158 від 16 жовтня 2000 р.

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облі¬гацій підприємств. Затверджене рішенням ДКЦПФР №19 від 9 лютого 2001 р.

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недер¬жавних цінних паперів

1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроб¬

лених недержавних цінних паперів -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років з позбавлен¬ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повтор¬

но або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 224

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

559

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої ма¬теріальної шкоди,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітки: 1. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою - така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподаткову¬ваний мінімум доходів громадян.

1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок виготовлення та обігу не¬державних цінних паперів.

2. Предметом злочину є недержавні цінні папери, що існують у документарній (паперовій) формі. Такими цінними паперами відповідно до діючих законів України можуть бути акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифіка¬ти, векселі.

Про поняття акції, облігації підприємства, інвестиційного сертифікату див. комен¬тар до ст. 223.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера -«ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місце¬знаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилу¬чення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифі¬ката (для іменного сертифіката), підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання вексе¬ледавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (век¬селедержателю).

Векселі можуть бути простими чи переказними.

Простий вексель повинен містити такі реквізити: а) найменування - «вексель»; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) наймену¬вання того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; є) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний век¬сель, крім реквізитів, зазначених вище під літерами «а», «в - є», повинен містити та¬кож: 1) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; 2) найменуван¬ня того, хто повинен платити (платника).

Видавати векселі на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Рес¬публіки Крим чи місцевих бюджетів, можуть видавати векселі лише у випадках і в по¬рядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон допускає видачу векселів лише для оформлення грошового боргу за фактич¬но поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

В умовах значного поширення бездокументарної форми випуску цінних паперів не виключені випадки підробки виписок з рахунків у цінних паперах, які підтверджують право на певну кількість бездокументарних цінних паперів. Такі виписки не є цінними

560

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

паперами, тому їх підробку не можна розглядати як підробку цінних паперів. За наяв¬ності підстав такі дії можуть бути кваліфіковані за статтями 358 або 366.

Так само не можуть бути визнані злочином, передбаченим ст. 224, відкриття рахун¬ка у цінних паперах і внесення записів про зарахування на такий рахунок не випущених реально цінних паперів, а також внесення таких записів на правомірно відкритий раху¬нок у цінних паперах у комп'ютерних базах даних, що їх ведуть депозитарії та зберігачі цінних паперів - юридичні особи, яким законом надано право надання послуг щодо зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслугову¬вання операцій на цих рахунках тощо. За наявності підстав такі дії можуть кваліфікува¬тися за статтями 361 або 364, а у випадках, коли вони спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою - і за ст. 190.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) виготовленні підроблених недержавних цінних паперів;

2) їх збуті;

3) використанні їх іншим чином.

Під виготовленням розуміються дії, шляхом яких створюються підроблені цінні папери, наприклад, друкування, виготовлення за допомогою спеціальної комп'ютерної техніки, малювання, ксерокопіювання тощо. При цьому мають бути виготовлені пред¬мети, зовнішньо схожі з тими справжніми цінними паперами, під виглядом яких винна особа хоче збути чи використати фальшивки.

Виготовлення «акцій» чи інших «цінних паперів» неіснуючої юридичної особи не утворює складу даного злочину, однак виготовлення таких предметів з метою подаль¬шого їх використання для заволодіння чужим майном слід визнавати готуванням до шахрайства і за наявності підстав кваліфікувати за ст. 14 та частинами 3 або 4 ст. 190.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготов¬ляти фальшиві цінні папери, слід, за наявності підстав, кваліфікувати як готування до вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 224.

Використання підроблених недержавних цінних паперів іншим чином — це вчи¬нення будь-яких інших, крім збуту, дій з такими паперами для отримання будь-яких вигод, пільг чи переваг, на які б мав право власник відповідних справжніх цінних папе¬рів. Зокрема, володіння акціями дає їх власникові право на участь в управлінні акціонер¬ним товариством (участь у зборах акціонерів та у прийнятті ними рішень) та право на отримання відповідної частини прибутку від діяльності товариства. Акціонер має право на доступ до інформації про діяльність товариства, зокрема, до протоколів загальних зборів та засідань правління, на отримання річного звіту товариства і т. ін. Користуван¬ня цими правами на основі підроблених акцій слід розглядати як «використання іншим шляхом» підроблених цінних паперів. Ще одним можливим варіантом такого «викори¬стання» є оформлення застави на підроблені цінні папери з отриманням грошей чи ін¬ших цінностей без передачі підроблених акцій заставодержателю, тобто без їх збуту. У таких випадках дії винної особи також слід кваліфікувати за ст. 224. Заставу фальши¬вих недержавних цінних паперів з наміром привласнити без належної компенсації отримані під заставу кошти чи цінності, а так само будь-яке інше незаконне отримання коштів (дивідендів, процентів, інших виплат) з використанням підроблених цінних па¬перів слід кваліфікувати за статтями 190 та 224.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Склад розглядуваного злочину утворює лише таке виготовлення зазначених вище предметів, яке здійснюється з метою подальшого їх збуту. Про поняття збуту див. ко¬ментар до статей 198, 199. У разі вчинення злочину шляхом збуту чи використання ін¬шим чином підроблених недержавних цінних паперів наявність чи відсутність мети злочину не впливає на його кваліфікацію.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 224) є: 1) вчинення його повторно;

2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди, а особливо кваліфікуючими (ч. З

Стаття 224

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

561

ст. 224): 1) вчинення його організованою групою; 2) заподіяння ним особливо великої матеріальної шкоди.

Про поняття повторності, великої і особливо великої шкоди див. примітку до ст. 224, а про поняття організованої групи - ст. 28 і коментар до неї.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» від 10 грудня 1997р.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (статті 3, 4).

Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі. Затверджене рішенням ДКЦПФР № 95 від 31 липня 1998 р.

Стаття 225. Обман покупців та замовників

1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман по¬

купців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці

дії вчинені у значних розмірах,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обійма¬ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи

замовників,-

караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавлен¬ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

1. Об'єктом злочину є встановлені законодавством правила торгівлі та надання по¬слуг населенню, а також законні інтереси покупців та замовників.

2. Предметом злочину можуть виступати товари (у т. ч. вироби, що виготовляються на замовлення) або грошові кошти - залежно від того, на отримання якого з цих двох видів майна було спрямовано дії винної особи.

3. Об'єктивна сторона обману покупців та замовників полягає в діях, які набува¬ють форм: 1) обмірювання; 2) обважування; 3) обраховування або 4) іншого обману.

Обмірюванням є обманні дії, внаслідок яких покупцеві відпускається менше, аніж належить, товару, кількість якого «вимірюється» певними одиницями довжини, площі й об'єму. Обмірювання при продажу тканин та інших подібних товарів має вигляд «не-доміру», а при продажу рідких товарів (молочних продуктів, квасу, пива, спиртних на¬поїв, бензину тощо) - «недоливу».

Обважування - це відпуск покупцеві товарів меншої ваги, аніж та, яку відповідно до встановленої ціни належить відпустити за сплачену ним грошову суму.

Обраховування має вигляд або неправильного підрахунку вартості проданого това¬ру й отримання внаслідок цього з покупця більшої, ніж належить, грошової суми, або ж неправильного підрахунку кількості одиниць товару, яка передається покупцеві, і пере¬дачі йому в такий спосіб меншої, ніж оплачена, кількості товару.

Під іншим обманом розуміється застосування будь-яких, крім названих вище, спо¬собів, за допомогою яких винний отримує від покупця чи замовника більшу грошову

562

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

суму, ніж та, що має бути сплачена за товар чи послугу відповідно до встановлених цін чи тарифів. Іншим обманом є, зокрема, продаж товару за ціною, вищою від встановле¬ної (цей спосіб ще називають «перевищенням встановлених роздрібних цін»), продаж зіпсованих товарів, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, перевищення вста¬новлених цін і тарифів на побутові і комунальні послуги, що надаються населенню, тощо.

Обов'язковою ознакою даного злочину є обманний характер відповідних дій - вони вчиняються в такий спосіб, щоб створити в покупця чи замовника враження правиль¬ності дій винної особи. Продаж товарів, надання послуг за завищеними цінами з відома і за згодою самого покупця чи замовника не містять складу даного злочину, однак за наявності підстав можуть кваліфікуватись за ст. 354, а якщо такі дії вчинено посадовою особою,- за ст. 368.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є обстановка - злочин може бути вчинений під час реалізації товарів покупцям або надання послуг замовни¬кам. Це може мати місце на підприємствах торгівлі, громадського харчування, побуто¬вого обслуговування населення, комунального господарства, на ринках чи в інших міс¬цях. Разом з тим, обман покупців чи замовників не може бути вчинений у закладах, які не здійснюють продажу товарів громадянам чи виконання їх замовлень, а лише скупо¬вують у громадян певні предмети (пункти прийому склотари, пункти скупівлі дорого¬цінних металів тощо). У разі вчинення працівниками таких закладів обманних дій і за-володіння внаслідок цього грошовими коштами чи майном громадян вчинене має ква¬ліфікуватись як шахрайство за ст. 190.

Приміткою до ст. 225 визначено, що обманні дії можуть охоплюватись цією стат¬тею лише у тих випадках, коли матеріальну шкоду спричинено громадянинові. Якщо обмірювання, обважування, обрахування чи інший обман вчинено щодо покупців чи замовників, які є юридичними особами, їхніми представниками, а також у випадках, коли покупцем чи замовником виступає держава, обманні дії не утворюють злочину, передбаченого ст. 225. За наявності необхідних ознак такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство за ст. 190.

Обман покупців та замовників утворює склад злочину, передбаченого ст. 225, якщо він вчинений у значних розмірах. Про поняття значних розмірів див. примітку до ст. 225. Обман покупця чи замовника у розмірі, який не є значним, не містить складу даного злочину навіть у тих випадках, коли внаслідок неодноразового обману різних покупців та замовників їм заподіяно матеріальну шкоду, що сумарно перевищує знач¬ний розмір. Особи, винні в обмані покупців або замовників у розмірі, що не є значним, підлягають за це адміністративній відповідальності за ст. 155-2 КАП.

Злочин є закінченим з моменту спричинення покупцеві чи замовникові за допомо¬гою обману майнової шкоди, що перевищує три і більше неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Перероблення вимірювальних пристроїв чи інструментів, які використовуються для торгівлі чи надання послуг, поєднане зі вчиненням за допомогою цих пристроїв чи інструментів обману покупців або замовників у значних розмірах, кваліфікується як сукупність злочинів за статтями 225 та 226.

4. Суб'єктом злочину може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного ві¬ку і здійснює розрахунки з покупцями під час здійснення торговельної діяльності або провадить розрахунки із замовниками при наданні їм послуг. При цьому винний може як самостійно вести відповідну діяльність (індивідуальний підприємець, особа, яка веде торгівлю за одноразовим патентом, продавець продукції, вирощеної у власному підсоб¬ному господарстві тощо), так і діяти за дорученням інших осіб (продавець у торговель¬ному підприємстві, працівник підприємства побутового обслуговування, заготівельник тощо).

Особа, що укладає і здійснює окрему угоду, предметом якої є продаж її власного майна, не може визнаватися суб'єктом цього злочину. У випадках застосування особою

Стаття 226

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

563

обману покупця при здійсненні подібної угоди її дії за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 190.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників. Такими слід вважати як осіб, що мають судимість за ст. 225 КК 2001 р., так і тих, які вчинили злочин, передбачений статтями 155 чи 155-1 КК 1960 p., причому судимість за нього не знята і не погашена в установленому зако¬ном порядку.

Постанова ПВС № 2 від 2 березня 1972 року «Про судову практику в справах про обман покупців» (пункти 5-І 1, 13, 15-17, 19-21).

Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання

1. Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а та¬

кож збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів грома¬дян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею,-

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до¬

ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, збуту та використання засобів вимірювання.

2. Предметом злочину є фальсифіковані засоби вимірювання - вимірювальні при¬лади та інструменти.

Вимірювальні прилади - це предмети, що слугують для здійснення вимірювань шляхом роботи механізмів, інших технічних пристроїв, які є їх складовою частиною. Вимірювальні інструменти - це предмети, призначені для здійснення вимірювань вручну. Фальсифікованими вважаються вказані прилади (інструменти) з дефектами, внаслідок яких вимірювання ними даватиме недостовірні результати.

Під вимірюванням розуміється відображення фізичних величин їхніми значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням спеціальних технічних за¬собів. Провадяться вимірювання: геометричних величин (відстаней, кутів тощо); меха¬нічних величин (швидкості, сили, ваги, вібрації, твердості тощо); витрат, рівня, об'єму газів та рідин; фізико-хімічні; теплофізичні і температурні (температури, теплової енер¬гії тощо); часу і частоти; електричних і магнітних величин (сили струму, його напруги, опору, магнітної індукції тощо); акустичних величин; оптико-фізичні; радіоелектронні; медичні; іонізуючих випромінювань тощо. З метою здійснення вимірювань виробля¬ється велика кількість різних приладів та інструментів. За допомогою засобів вимірю¬вання, які показують неправильні результати, нерідко вчиняються різного роду обманні дії. Неправильні вимірювання можуть мати наслідком помилкові технічні, управлінські чи інші рішення, реалізація яких створюватиме небезпеку для людей, довкілля (напри¬клад, небезпеку несподіваного стихійного лиха, катастрофи, аварії, радіоактивного за¬раження) або безпосередньо завдаватиме значної матеріальної чи іншої шкоди.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) переробленні; 3) збу¬

ті фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Виготовлення - це промислове виробництво фальсифікованих засобів вимірюван¬ня або їх створення будь-яким непромисловим способом.

Переробленням є, зокрема, заміна механізмів, які застосовуються у відповідному приладі, на механізми іншого типу, встановлення додаткових механізмів, пристроїв, деталей чи вузлів, інша модернізація відповідного приладу чи інструмента, що має

564

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

наслідком розширення його функцій чи зміну властивостей або принципів його роботи, ремонт приладу чи інструмента, їх переналагодження, внаслідок яких у приладах чи інструментах виникають дефекти, що призводять до недостовірності результатів вимі¬рювань.

Про поняття збуту див. коментар до ст. 199.

Злочин є закінченим з моменту завершення процесу виготовлення чи перероблення предмета злочину, а при його збуті - з моменту збуту.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони при виготовленні та переробленні предметів злочину є мета їх використання чи збуту.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 226) є вчинення його особою, яка вже має судимість за ст. 226.

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від II лютого 1998 р.

Порядок встановлення приналежності засобів вимірювальної техніки до таких, що призна¬чені для застосування в побуті (ПМУ 12-99). Затверджений наказом Держстандарту № 219 від 12 травня 1999 р.

Правила користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського хар¬чування та надання послуг (ПМУ 21-2001). Затверджені наказом Держстандарту № 633 від 24 грудня 2001 р.

Стаття 227. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякіс¬ної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, прави¬лам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах,-

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчине¬ними у великих розмірах, слід вважати розміри, що перевищують триста неоподат¬ковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок випуску на товарний ринок та реалізації продукції і товарів, а також інтереси споживачів у частині забезпечення належної якості та безпечності продукції і товарів. Його додатковим фа¬культативним об'єктом може бути здоров'я особи.

2. Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплектна продукція чи товари, що випускаються на товарний ринок або реалізуються безпосередньо спожи¬вачеві.

Продукцією є будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб. Про поняття товару див. коментар до ст. 201.

Недоброякісними на практиці визнаються продукція чи товари, які через свої недо¬ліки не можуть бути використані за призначенням взагалі або без істотної переробки. При цьому не мають значення причини, з яких продукція чи товари стали недоброякіс¬ними,- це можуть бути недоліки виготовлення, природні особливості, внаслідок яких продукція чи товари втрачають свої характерні властивості чи якість (наприклад, закін¬чення строків реалізації даного товару).

Недоброякісною вважається і продукція (товар), яка виготовлена виробником з від-

Стаття 227

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

565

хиленням від національних стандартів України, міжнародних (регіональних) стандар¬тів, які у встановленому законом порядку запроваджені в Україні як національні стан¬дарти, а також від норм і правил, закріплених в інших прийнятих належним чином нормативних документах з питань стандартизації (технічних умовах та технічних рег¬ламентах), дотримання яких згідно із законодавством України є обов'язковим, неза¬лежно від того, чи може така продукція бути використана за призначенням.

Стандартом є документ, що встановлює для загального і багаторазового застосу¬вання правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галу¬зі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу. Технічні умови - це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, проце¬си чи послуги, і може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. Технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

За загальним правилом стандарти застосовуються на добровільних засадах. Однак застосування, а отже, і дотримання стандартів чи їх окремих положень стає обов'язко¬вим: 1) для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламен¬тах чи інших нормативно-правових актах; 2) для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти; 3) для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав деклара¬цію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стан¬дартів у її маркуванні; 4) для виробника чи постачальника, якщо його продукція серти-фікована щодо дотримання вимог стандартів.

Некомплектною є продукція (товар), в якій відсутні обов'язкові окремі деталі, вуз¬ли, інші частини чи додатки до неї, без яких продукція не може бути використана за призначенням взагалі або не може бути використана в повному обсязі, або в її викорис¬танні виникають труднощі, яких звичайно не існує при використанні аналогічної про¬дукції у повному комплекті.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) випуску зазначених вище предметів на товарний ринок;

2) іншій їх реалізації споживачам.

Випуск на товарний ринок слід розуміти як дії, внаслідок яких на товарному рин¬ку з'являється певна кількість недоброякісної або некомплектної продукції чи товарів. Отже, під «випуском» слід розуміти передачу предметів злочину для реалізації (про¬дажу), їх передачу в будь-якій формі безпосередньо від виробника споживачеві або ж ввезення такої продукції іноземного виробництва в Україну з метою її подальшої реалі¬зації. Випуск здійснюється безпосередньо виробником (виготовлювачем) або суб'єк¬том, якого виробник уповноважив збувати свою продукцію. Випуск шляхом ввезення предметів злочину із-за кордону може здійснюватись як юридичними особами (напри¬клад, організаціями-імпортерами), так і окремими громадянами, у т. ч. індивідуальними підприємцями.

Іншою реалізацією слід вважати будь-яку оплатну передачу предметів злочину споживачеві (найчастіше у формі продажу) не виробником, а продавцем, який отримав їх від виробника чи від іншого продавця-посередника.

Під споживачем у ст. 227 розуміються будь-які громадянин чи юридична особа, які купують продукцію чи товар не для продажу, а для використання за функціональним призначенням.

Реалізація продавцем недоброякісної чи некомплектної продукції (товару) не спо¬живачеві, а іншому продавцю не підпадає під дію ст. 227. Якщо один продавець знахо¬дить для іншого продавця недоброякісну продукцію чи товари і продає їх з наміром посприяти їх кінцевому збуту споживачеві, такі дії продавців за наявності підстав мо¬жуть визнаватися співвиконавством у вчиненні злочину, передбаченого ст. 227.

566

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину є великі розміри випус¬ку або іншої реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції (товару). Про по¬няття таких розмірів див. примітку до ст. 227. Питання про наявність чи відсутність великих розмірів має вирішуватись виходячи із загальної вартості випущеної чи реалі¬зованої споживачам недоброякісної чи некомплектної продукції (товарів). Випуск на товарний ринок чи інша реалізація споживачеві предметів злочину можуть бути здійс¬нені як в один, так і в декілька прийомів. В останньому випадку для визначення розміру випуску або реалізації за основу має братись сумарна вартість усіх випущених чи реалі¬зованих споживачам у кілька прийомів предметів злочину.

Виникнення внаслідок реалізації недоброякісної продукції чи товарів шкоди для здоров'я споживача або заподіяння йому смерті слід кваліфікувати за сукупністю зло¬чинів, передбачених ст. 227 та відповідною іншою статтею КК.

Злочин є закінченим з моменту, коли недоброякісна чи некомплектна продукція (то¬вар) у передбаченому законом розмірі реально вийшла на товарний ринок, тобто опини¬лась у споживача продукції чи товарів, а для випадків випуску такої продукції (товару) виробником - у споживача або продавця. У випадках випуску недоброякісної чи некомп¬лектної продукції (товарів) шляхом їх ввезення в Україну з-за кордону злочин є закінче¬ним з моменту, коли зазначена продукція чи товари опинились на території України і в суб'єкта, який здійснив їх ввезення, з'явилась можливість їх реалізовувати.

4. Суб'єктом злочину може бути працівник підприємства, установи, організації, що виробляють чи імпортують продукцію чи товари, який відповідає за дотримання (пере¬вірку) якості, комплектності або відповідності стандартам продукції, що випускається підприємством на товарний ринок, або ж за її реалізацію. Суб'єктами даного злочину можуть бути і працівники (у т. ч. службові особи) торговельних організацій, котрі здійс¬нюють реалізацію недоброякісної продукції чи товарів, а також індивідуальні підпри¬ємці, які виробляють чи реалізують певну продукцію чи товари.

5. Суб'єктивна сторона злочину може мати форму як умисної, так і необережної вини.

Конституція України (ст. 41).

Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції від 15 грудня 1993 р. Декрет КМ «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відпові¬дальність за їх порушення» № 30-93 від 8 квітня 1993 р.

Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р.

Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 р.

Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій

1. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені за¬

коном про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння

матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння та¬

кої шкоди -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою

за злочин, передбачений цією статтею,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. (Стаття 228 в редакції Закону № 669-IV від 03.04.2003 p.).

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини чесної економічної конкуренції між суб'єктами господарювання (господарської діяльності). Додатковими обов'язковими об'єктами даного злочину залежно від способу його вчинення є відно¬сини власності, здоров'я або психічна недоторканність особи.

2. Ст. 228 забезпечує кримінально-правову охорону основного об'єкта даного злочи¬ну від заподіяння йому шкоди внаслідок вчинення антиконкурентних узгоджених дій.

Стаття 228

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

567

Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. При цьому узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгоджені дії завжди є діями, в яких беруть участь два чи більше суб'єкти.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які сто¬суються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обме¬ження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за терито¬ріальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за ко¬лом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення ре¬зультатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження до¬ступу на ринок (чи виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з різними суб'єктами гос¬подарювання, що ставить деяких із них у невигідне становище в конкуренції; 7) укла¬дення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зо¬бов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмежен¬ня конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єк¬тивно виправданих на те причин. Цей перелік антиконкурентних узгоджених дій не є вичерпним.

Антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами АК, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбан¬ню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; раціоналізації виробництва. Проте і в цих випадках дозвіл на вчинення відповідних дій не повинен надаватись, якщо їх наслідком буде суттєве обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. KM може дозволити антиконкурентні узгоджені дії, на які АК не було надано дозволу, якщо учасники таких дій доведуть, що їх позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Але і в цьому випадку КМ не повинен надавати дозвіл, якщо учасники узгоджених дій засто¬совують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій, або якщо об¬меження конкуренції, яке виникне внаслідок узгоджених дій, становить загрозу системі ринкової економіки.

Суб'єкт господарювання, який вчинив заборонені законом антиконкурентні узго¬джені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомив про це АК чи його територіальне відділення та надав інформацію, яка має суттєве значення для при¬йняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурент¬них узгоджених дій, передбаченої антимонопольним законодавством. Однак звільнення відповідного суб'єкта господарювання від передбачених антимонопольним законодав¬ством санкцій не може бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальнос¬ті осіб, винних у вчиненні злочину, передбаченого ст. 228.

Закон спеціально називає декілька випадків, коли узгоджені дії не вважатимуться антиконкурентними навіть тоді, коли за своїми ознаками вони потрапляють у наведе¬ний вище перелік антиконкурентних узгоджених дій. Зокрема, не є антиконкурентними будь-які добровільні узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців. Проте у випад¬ках, коли участь підприємця у таких діях не є добровільною і, зокрема, тоді, коли вона є наслідком передбаченого у ст. 228 примушування, особи, які застосували таке при¬мушування, підлягають відповідальності за даною статтею.