914 Особлива частина Розділ XIX

Особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної від¬повідальності згідно зі ст. 47, якщо: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) після вчинення злочину вона щиро покаялася; 4) існує відповідне клопотання колективу військової частини (установи).

Ст. 48 створює підстави для можливого звільнення особи від кримінальної відпові¬дальності за умов, якщо: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) суд визнає, що на час розгляду справи внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Певну складність викликає питання звільнення військовослужбовців, визнаними непридатними до військової служби, від кримінальної відповідальності у зв'язку із змі¬ною обстановки за злочинні ухилення від військової служби.

Питання придатності особи до військової служби та її осудності, як передумови вини, мають різні критерії, а тому судова практика дає такі варіанти, згідно з якими військово¬службовець на час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого нормами Особливої частини КК, може бути одночасно: а) придатним до військової служби і осуд¬ним; б) осудним, але непридатним до військової служби внаслідок захворювання, яке отримано ним під час її проходження (або за час ухилення від неї) і яке не знаходилося в причинному зв'язку з його злочинним ухиленням від служби; в) осудним, але непри¬датним до військової служби внаслідок захворювання, яке отримано ним під час її про¬ходження і яке знаходилось в причинному зв'язку з його ухиленням від неї; г) осудним, але незаконно призваним внаслідок непридатності до військової служби за станом здо¬ров'я чи за віком.

У випадках, коли військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, визнано непридатним до військової служби внаслідок отриманого ним під час її проходження захворювання, а тим більше, під час ухилення від неї, він визнається суб'єктом відповідного військового злочину і підлягає кримінальній відпо¬відальності на загальних підставах.

Водночас, відповідальність за злочин проти встановленого порядку проходження військової служби особи, яка визнана непридатною для неї, вже само по собі зумовлює необхідність її суворої індивідуалізації. Слід визнати правильною практику, коли до таких осіб, враховуючи передбачені законом підстави, застосовуються правила ст. 48 і вони звільняються від відповідальності.

Але визнання військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, не¬придатним до служби за станом здоров'я, не може автоматично розглядатися як підстава для його звільнення від відповідальності з підстав, передбачених ст. 48. З урахуванням усіх обставин справи, характеру захворювання та його впливу на формування та реаліза¬цію умислу винного на ухилення від служби, така обставина може розглядатися і лише як пом'якшуюча покарання (статті 65 і 66). Тільки коли поряд з визнанням особи непридат¬ною до військової служби судом встановлені й інші обставини, які у сукупності дають підстави для висновку про втрату діянням або такою особою суспільної небезпечності, суд вправі звільнити її від кримінальної відповідальності з посиланням на ст. 48.

З іншого боку, якщо ухилення від служби непридатної до неї особи зумовлено хво¬робою, яка отримана під час проходження служби і знаходиться у причинному зв'язку з таким ухиленням (наприклад, особа залишила місце служби з наміром отримати у зв'язку з хворобою належну медичну допомогу), таке ухилення не породжує юридичної відповідальності. Неможливість виконувати загальні і спеціальні обов'язки військової служби внаслідок захворювання свідчить про відсутність вини особи у вчиненому, тобто відсутній склад злочину, а тому така обставина не може бути підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання.

Про правові наслідки призову на військову службу особи, непридатної до військо¬вої служби, див. також коментар до ст. 407.

Стаття 401

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

915

Підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки винної в ухиленні від служби особи можуть бути й інші обставини, наприк¬лад, виникнення у неї встановленого законом права на відстрочку від призову і на звіль¬нення з військової служби.

Особу, яка вчинила злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідаль¬ності у зв'язку із зміною обстановки лише за умови, якщо нею було вперше вчинено злочин і цей злочин є злочином невеликої або середньої тяжкості (частини 2 і З ст. 12). Не підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 48 війсь¬ковослужбовці, які вчинили злочини, максимальна санкція за які у виді позбавлення волі перевищує п'ять років.

6. Звичайно розмежування військового злочину і дисциплінарного проступку здійс¬нюється за правилом, що випливає із ч. 2 ст. 11, але тільки у разі, якщо склад злочину характеризується оціночними ознаками (наприклад, чи є наслідки необережного неви¬конання наказу начальника тяжкими або чи є предмет таким, що становить підвищену небезпеку для оточення). Якщо ж діяння характеризується як військовий злочин за до¬помогою абсолютно визначених ознак, в яких відображено його суспільну небезпеку, воно не може визнаватися дисциплінарним проступком. Тому і факт звільнення війсь¬ковослужбовця (військовозобов'язаного) від кримінальної відповідальності за ст. 44 не означає визнання діяння дисциплінарним проступком.

Женевська конвенція про поводження з впіськовополоненмш від 12 серпня 1949 р. Ратифі¬кована СРСР 17 квітня 1954 р. (статті 82, 84, 87, 91, 92, 93, 99).

Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорно¬морського флоту Російської Федерації на терипіорії України від 28 травня 1997 р. Ратифікова¬на Україною 24 березня 1999 p. (cm. 19).

Угода між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової части¬ни для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою .мі.жнародіїих організацій від 26листопада 1997 р. Ратифікована Україною б квітня 2000 р.

Угода міме Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Словацької Республіки та Кабінетом Міністрів України стосовно створення багатонаціонального інженерного баталь¬йону, від 18 січня 2002 р. Ратифікована Україною 22 листопада 2002 p. (cm. 10).

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 p. (cm. 46-1).

Закон України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р.

Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. (статті 1, 19-20, 36).

Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 бе¬резня 1992 р. (статті 1, 4, 8).

Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 p. (cm. 4).

Закон України «Про цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 р. (статті 1, 3, 9-10).

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р.

Закон України «Про війська Цивільної оборони України» від 24 березня 1999 р. (статті 1, 12. 14).

Закон України «Про участь України в мі.жнародіїих миротворчих операціях» від 23 квітня 1999 р. (статті 1, 2, 5, 6).

Закон України «Про загальний військовий обов язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р.

Закон України «Про схвалення Указу Президента України «Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово. Союзна Респуб¬ліка Югославія» від 16 липня 1999 р.

Закон України «Про схвалення рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту і миротворчого персоналу для участі України в Місії Організації Об 'єднаних Націй в Демократичній Республіці Конго та миротворчого контингенту для участі України в Тимча¬сових силах Організації Об 'єднаних Націй у Лівані» від 22 червня 2000 р.