Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мельник.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
9 Мб
Скачать
☆

6. Кваліфікованими видами викрадення, привласнення, вимагання військовослуж¬

бовцем військового майна або заволодіння ним шляхом шахрайства є вчинення таких

дій: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) якщо це заподіяло істотну

шкоду (ч. 2 ст. 410).

Особливо кваліфікованими видами перелічених дій, а також кваліфікованим ви¬дом заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем є вчинення їх в умовах воєнного стану або в бойовій обстанов¬ці, а особливо кваліфікованим видом вимагання військового майна - вимагання, поєд¬нане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого (ч. З ст. 410).

Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами слід визнавати повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчини¬ла злочин, передбачений ст. 410 або ст. 262, незалежно від того, чи було її за це засу¬джено, а також чи була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 410 слід кваліфікувати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, поєднаного з насильством.

Про поняття повторність, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар, відповідно, до статей 32, 28, а про поняття вимагання, поєднане з наси¬льством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого,- до ст. 189.

Під істотною шкодою у ч. 2 ст. 410 слід розуміти такі наслідки викрадення, при¬власнення, вимагання військового майна або заволодіння ним шляхом шахрайства, як завдання значної матеріальної шкоди, приведення у непридатність військової техніки, неможливість виконання частиною (підрозділом) бойового завдання, необхідність за¬лучення значних сил і засобів до розшуку військового майна, яке незаконно потрапило у володіння військовослужбовця, тощо.

7. Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими припасами, ви¬

буховими речовинами є самостійним складом злочину, то подальші їх носіння, збері¬

гання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених

ст. 410 та ч. 1 ст. 263.

Якщо викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого зло¬чину, такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповід¬ною частиною ст. 410 і ч. 1 ст. 263, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину.

Конституція України (статті 13, 41).

Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою виявлення від І березня 1991 р. Ратифікована Україною З грудня 1997р.

Закон України «Про власність» від 7лютого 1991 р. (статті 2. 39, 4S).

Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організа¬ції розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, до¬рогоцінного каміння та валютних цінностей» від 6 червня 1995 р.

Стаття 411

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

947

Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Сипах України» від 21 вересня 1999 р. (cm. 1).

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р. (статті І і 3).

Закон України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і ор¬ганізації, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21 вересня 2000 p. (cm. 1).

Закон України «Про Збройні Сили України» в редакції від 5 .жовтня 2000 p. (cm. 14).

Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. Затверджене постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23 червня 1995 р.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матері¬альних цінностей. Затверджений постановою KM № 116 від 22 січня 1996 р.

Перелік спеціальних засобів, що застосовуються військовослужбовцями Служби правопо¬рядку під час здійснення службових обов'язків. Додаток до Прави;і застосування спеціальних засобів військовослужбовцями військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час здійснення службових обов'язків. Затверджені постановою KM № 83 від 18 січня 2003 р.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та викори¬стання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 р.

Положення про проведення технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів у Збройних Силах України. Затверджене наказом МО № 423 від 2 грудня 1996 р.

Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час. Затвер¬джене наказом МО № 402 від 9 грудня 2002 р.

Постанова ПВС від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практик)' в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухо¬вими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

Постанова ПВС від 25 вересня 1981 р. № 7 «Про практику застосування судами України за¬конодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

Постанова ПВС від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпід¬ставно нажитого майна».

Постанова ЛВС від 25 грудня 1992 p. JV° 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна

1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів

пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпеч-

ним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі на¬

ел ідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного

стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є порядок здійснення права власності щодо військового майна. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя та здоров'я особи, довкілля тощо.

948

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XIX

2. Предмет злочину - зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спе¬

ціальна техніка та інше військове майно. Відповідні поняття визначені у коментарі до

ст. 410. Проте, поняття майно у диспозиції ст. 411 має дещо інше значення, ніж у дис¬

позиціях ст. 410. Адже, як правило, неможливим є викрадення чи привласнення неру¬

хомого військового майна, заволодіння ним шляхом шахрайства. Знищення ж відповід¬

них об'єктів або їх пошкодження є цілком можливим. З іншого боку, можна вимагати

право на військове майно, але знищити чи пошкодити таке право неможливо. Особли¬

вим видом військового майна, знищення якого має суттєві негативні наслідки, є бойо¬

вий прапор - символ честі, доблесті, слави військової частини, почесний знак, що ви¬

значає особливості її бойового призначення, історії та заслуг.

Предметом розглядуваного злочину може бути будь-яке військове майно, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено відповідними стат¬тями Особливої частини КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна (у т. ч. такого, що може бути військовим). Так, відповідальність за іншими статтями за наявності інших необхідних ознак тягне знищення (зруйнування) чи пошкодження (зіпсуття) таких видів військового майна: за ст. 113 - об'єктів, які мають важливе оборонне чи народногосподарське значення; за ст. 179 - релігійних святинь; за ст. 265 -радіоактивних матеріалів; за ст. 277 - шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації; за ст. 298 — пам'яток історії та куль¬тури; за ст. 338 - Державного прапора України; за ст. 357 - офіційних документів, штампів і печаток, що знаходяться у військових частинах чи установах тощо. Умисне знищення (пошкодження) військовослужбовцем майна, яке не є військовим і не нале¬жить до спеціальних видів майна, звичайно кваліфікується за ст. 194.

Взагалі предметом знищення чи пошкодження майна може виступати тільки чуже майно. Військове майно завжди є чужим для будь-якого військовослужбовця. Для ква¬ліфікації злочину за ст. 411 не має значення, належить військове майно військовій час¬тині (установі), в якій проходить службу даний військовослужбовець, чи іншій військо¬вій частині (установі). Умисне знищення або пошкодження військовослужбовцем пре¬дметів обмундирування або спорядження, виданих йому у приватну власність, не є злочином.

Умисне знищення або пошкодження військового майна, що знаходиться у власності військових формувань інших держав, міжнародних організацій на території України, кваліфікується за ст. 194: такі дії посягають на право власності на чуже майно, але не спричинюють шкоди встановленому в Україні порядку несення військової служби.

У разі, якщо знищення чи пошкодження військового майна відповідно до закону не тягне кримінальної відповідальності (див. ч. 2 ст. 9 КАП), таке діяння може згідно з правилами ст. 15 КАП потягнути адміністративну або дисциплінарну відповідальність військовослужбовця чи військовозобов'язаного. Це стосується, зокрема, правопору¬шень, передбачених статтями 103-2, 104, 109, 111, 114, 139, 147 КАП.