5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 205) є: 1) повторність; 2) заподіян¬ня державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам ве¬ликої матеріальної шкоди.

Поняттям повторності охоплюється юридична (пов'язана із засудженням) і фактич¬на (не пов'язана із засудженням) повторність дій, передбачених частинами 1 або 2 ст. 205. Критерії визнання матеріальної шкоди великою визначені у примітці до ст. 205.

Матеріальна шкода може бути заподіяна в результаті: неповернення одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом; витрачання коштів, зібраних у населення під час проведення довірчих або страхових операцій, на потреби, не перед¬бачені установчими документами підприємства; несплати належних сум податків; при¬пинення діяльності придбаного суб'єкта підприємництва тощо. Фактично матеріальна шкода спричиняється не стільки створенням або придбанням фіктивного суб'єкта під¬приємництва, скільки незаконними діяннями, заради приховування яких і була створе¬на (придбана) дана юридична особа. Зазначена шкода може бути заподіяна як одній фізичній або юридичній особі, так і декільком і може полягати як у реальній шкоді, так і в упущеній вигоді.

ГК (статті 42-51, 58, 74, 79-83, 95, 113-121).

ЦК (статті 80-92).

Закон України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 p. (cm. 18).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р.

Положення про реєстр неприбуткових організацій (установ). Затверджене наказом ДПА України № 232 від 11 липня 1997 р.

Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій). Затверджений наказом ДПА України № 355 від 3 липня 2000 р.

Лист ДПА України «Про ознаки фіктивної фірми» № 229/4/25-1210 від 21 травня 1999 р.

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав¬ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 17-20).

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти уго¬ду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може за¬подіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання,-

496

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,

або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або по¬

єднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з по¬

шкодженням чи знищенням майна,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою

групою, або службовою особою з використанням службового становища, або

поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що

заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений порядок здійс¬нення господарської діяльності у частині забезпечення свободи підприємницької діяль¬ності. Додатковим обов'язковим об'єктом є психічна недоторканність особи. Додатко¬вим факультативним об'єктом у випадках вчинення кваліфікованих видів даного зло¬чину можуть виступати здоров'я особи чи відносини власності.

2. З об'єктивної сторони злочин характеризується пред'явленням протиправної вимоги, поєднаної з погрозою застосування насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їх майна. Вимога може полягати у катего¬рично висловленій пропозиції: 1) припинити займатися господарською діяльністю; 2) обмежити таку діяльність; 3) укласти угоду; 4) не виконувати укладену угоду.

Ст. 206 охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер. Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий відповідно до закону не може і не повинен займатись (наприклад, про припинення діяльності, яка може здійс¬нюватись лише за наявності ліцензії, за відсутності її у потерпілої особи) не утворює складу даного злочину.

Вимога припинити господарську діяльність може, зокрема, полягати у пропозиції: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця. Цим понят¬тям охоплюється також вимога перестати здійснювати господарську діяльність. Форма ви¬моги, а також час припинення такої діяльності не мають значення для кваліфікації діяння.

Вимога обмежити господарську діяльність може, зокрема, полягати у пропозиції: зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити зайняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обме¬жити ділові зв'язки з певними партнерами.

Вимога укласти угоду (цивільно-правовий договір, трудовий договір чи будь-яку іншу угоду), виконання якої може призвести до матеріальної шкоди або обмежити за¬конні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, може, зокрема, стосуватися угоди: яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належ¬них йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу оплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншо¬го господарського товариства); про продаж чи іншу оплатну передачу засобів виробни¬цтва, приміщень чи іншого майна, необхідного для ведення підприємницької діяльнос¬ті; про відмову потерпілого чи відповідної юридичної особи від ведення певних видів діяльності, від діяльності у певних пунктах чи регіонах, обмеження обсягів такої діяль¬ності; про продаж потерпілим чи організацією, яку він представляє, своєї продукції

Стаття 206

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

497

лише певним особам; про прийняття небажаної потерпілому особи на певну посаду на відповідному підприємстві.

Вимога не викопувати укладеної угоди має місце у разі, коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може при¬звести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю.

Про поняття погрози насильством і погрози пошкодження чи знищення майна див. коментар до ст. 189, а про поняття близьких осіб - коментар до ст. 126.

Дія ст. 206 поширюється не лише на випадки, коли від потерпілого вимагають дій на шкоду його особистим інтересам, а й на ті ситуації, коли від потерпілого (наприклад, директора відповідної фірми, який не є її власником) вимагають вчинення дій, які за¬шкодять інтересам певної юридичної особи.

За ст. 206 мають кваліфікуватися і ті випадки, коли винний висуває відповідні ви¬моги, поєднані із зазначеними вище погрозами щодо особи, яка неспроможна виконати ці вимоги, помилково вважаючи, що вона наділена більшими повноваженнями або має більший, ніж це є насправді, вплив на власників чи керівників юридичної особи -суб'єкта господарської діяльності.

У випадках, коли протиправні вимоги до потерпілого полягали у передачі іншим особам чужого майна, права на таке майно чи вчиненні будь-яких інших дій майнового характеру, вчинене слід кваліфікувати за ст. 189. Примушування потерпілого до вико¬нання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань за відсутності ознак вимагання і заподіяння матеріальної шкоди чи обмеження законних прав та інтересів того, хто зай¬мається господарською діяльністю, за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 355.

Якщо суть вимоги, висунутої потерпілому, полягала у вчиненні ним або юридич¬ною особою, яку він представляє, дій, які ведуть до обмеження господарської діяльнос¬ті і при цьому відповідно до закону є забороненими антиконкурентними узгодженими діями, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за ст. 206 та відповідною час¬тиною ст. 228.

Злочин є закінченим з моменту висунення будь-якої з вказаних у ч. 1 ст. 206 вимог, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення їх до потерпілого.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне став¬лення до заподіяння великої матеріальної шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. З ст. 206) може характеризуватися умислом або необережністю.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 206) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивством чи заподіянням тяж¬ких тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна, а особливо кваліфі¬куючими (ч. З ст. 206) - вчинення його: 1) організованою групою; 2) службовою осо¬бою з використанням свого становища; 3) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним 4) великої матеріальної шкоди або 5) спричинен¬ня інших тяжких наслідків.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття групи осіб за попередньою змовою та організованої групи - ст. 28 і коментар до неї, про поняття погрози вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень - коментар до статей 129 і 189, про поняття пошкодження і знищення майна - коментар до ст. 194, про поняття насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я - коментар до ст. 186, а насильства, небезпечного для життя чи здоров'я - до ст. 187, про поняття службової особи - ст. 364 і Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК. Поняття великої матеріальної шкоди визначене у примітці до ст. 206. Під іншими тяжкими наслідками у цій статті слід розуміти, зокрема, смерть або самогубство по¬терпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень чи великої матеріальної шкоди сторонній особі, припинення роботи підприємства, устано¬ви чи організації, вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо.

498

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за ст. 115.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини протії приватної власності» (п. 17).

Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій

незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську дія¬

льність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передба¬

чені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт то¬

варів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї

виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки,

товарів або інших матеріальних цінностей,-

карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а

також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів

або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне

приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матері¬

альних цінностей у великих розмірах -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав¬ленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

вчинені в особливо великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей ви¬знаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші мате¬ріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом націо¬нальної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших ма¬теріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші мате¬ріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний міні¬мум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом націо¬нальної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності в частині проведення міжнародних валютних розра¬хунків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валют¬них резервів держави. Додатковим об'єктом виступає закріплений законодавством по¬рядок формування доходної частини бюджету за рахунок збирання податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Стаття 207 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 499

2. Предметом злочину є: 1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт то¬варів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

До іноземної валюти належать іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казна¬чейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилуча¬ються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Під іноземною валютою розуміється як власне іноземна валюта у готівковій чи безготівковій формі, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.

Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної дія¬льності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

З огляду на те, що у ст. 207 йдеться про приховування виручки в іноземній валюті, одержаної саме від продажу експортованих товарів, робіт або послуг, предметом ко¬ментованого злочину, за загальним правилом, не визнаються: 1) дохід в іноземній ва¬люті, одержаний від продажу на території України товарів, робіт, послуг, навіть якщо кошти перераховані резидентові України на його закордонний валютний рахунок; 2) іноземна валюта, одержана внаслідок конвертації виручки у національній валюті України, отриманої від продажу товарів, за надання послуг або виконання робіт в Украї¬ні. Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах території України потрібно розглядати як предмет злочину, передбаченого ст. 207 (в частині при¬ховування валютної виручки), лише у разі, коли невивезений через митний кордон товар (послуга, робота) був проданий резидентом України іноземному суб'єкту господарської діяльності, тобто експортований з точки зору зовнішньоекономічного законодавства.

Не можуть розглядатись як виручка в іноземній валюті валютні кошти, які надхо¬дять резидентам як оплата випущених ними акцій чи облігацій, як кредитні ресурси, внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства або як внесок у здійснювану спільну діяльність, а також та іноземна валюта, котра одержана як дару¬нок, спадщина, благодійна допомога. Під виручкою в іноземній валюті слід розуміти грошові кошти в іноземній валюті, право на отримання яких від нерезидента має рези¬дент відповідно до договору про експорт товарів (робіт, послуг). Продаж майнових цінностей, інвестованих за межі України, визнається експортом товарів, а тому виручка в іноземній валюті, отримана в результаті такого продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у 90-денний термін з моменту підписання документа про купівлю-продаж цінностей.

Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвести¬ційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній валюті, за наявності підстав може бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 212.

Товар - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). До інших матері¬альних цінностей можна віднести, наприклад, сировину, компоненти, напівфабрикати, корисні копалини. Товари та інші матеріальні цінності є предметом даного злочину лише за умови, що вони придбані за рахунок раніше отриманої виручки в іноземній валюті.

Умисне неповернення в Україну виручки в іноземній валюті від реалізації за кордо¬ном готової продукції, виготовленої з давальницької сировини замовника-резидента, утворює склад розглядуваного злочину. За ст. 207 також треба кваліфікувати ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті, отриманої від реалізації сировини, яка під виглядом давальницької вивезена за межі території України без оформлення при цьому експортного контракту.

500 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VII

3. З об'єктивної сторони злочин проявляється у діях або бездіяльності, які можливі у двох формах:

1) ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іно¬земній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки;

2) приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріаль¬них цінностей.

Для наявності складу злочину у першій його формі слід встановити: а) наявність виручки в іноземній валюті; б) факт отримання резидентом такої виручки; в) факт неза¬рахування її на рахунки в уповноважених банках; г) умисел особи, спрямований на приховування виручки в іноземній валюті; д) відсутність дозволу НБУ на незарахуван¬ня валютної виручки у визначений законодавством строк. Відповідальність за ст. 207 виключається у разі, коли виручка в іноземній валюті не одержується українським суб'єктом ЗЕД у зв'язку із скрутним економічним становищем іноземного контрагента, внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов'язань або в результаті злочин¬них дій - шахрайського заволодіння майном резидента.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки сплати заборгованості, визначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної вантаж¬ної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвід¬чує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Закон пе¬редбачає можливість продовження строків повернення валютної виручки. Стосовно де¬яких видів продукції встановлено більш тривалі терміни (180 і 500 календарних днів). Умисне невиконання резидентом вказаної вимоги законодавства, тобто неповернення з-за кордону виручки в іноземній валюті у встановлений термін, що може виправдовуватись різноманітними, але насправді неіснуючими форс-мажорними обставинами, утворює склад злочину, передбачений ст. 207. Водночас коментований склад злочину відсутній, якщо виручка в іноземній валюті за експортований товар (роботи, послуги) на рахунок резидента в уповноваженому банку у 90-денний термін не надходить, але при цьому зо¬бов'язання нерезидента сплатити за поставлений товар (роботи, послуги) у встановлений строк повністю припиняється шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (тобто резидент за іншим договором був боржником нерезидента).

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, що поєднується з незаконним відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків, потрібно квалі¬фікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 207 і 208.

Крім ухилення від повернення виручки в іноземній валюті за товари, роботи або послуги, що експортуються, злочином є також приховування у будь-який спосіб такої виручки та відповідних матеріальних цінностей. Способами приховування, зокрема, виступають: 1) договірне зменшення грошових зобов'язань партнера-нерезидента, у т. ч. шляхом нерівноцінного зарахування зустрічних вимог; 2) часткове приховування валют¬ної виручки шляхом оплати за її допомогою видатків за кордоном, не пов'язаних з да¬ною зовнішньоекономічною операцією, у т. ч. шляхом перерахування коштів на банків¬ський рахунок іноземного підприємства в рахунок виконання зобов'язання за іншим контрактом; 3) готівкові виплати нерезидентам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок; 4) незарахування валютної виручки під час здійснення операцій, які передбачають зустрічні закупки за схемою «товар - реалі¬зація - товар»; 5) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який придбаває експортований товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо.

Приховування виручки слід вбачати в діях підприємців-експортерів робочої сили, які за роботу, виконану за кордоном найманими працівниками, отримують кошти в іно¬земній валюті, які залишаються за межами України. Зі своїми працівниками такі робо¬тодавці розраховуються в Україні національною валютою.

За ст. 207 потрібно кваліфікувати так званий псевдодемпінг, при якому відбувається

Стаття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

501

заниження (порівняно з реальною) контрактної ціни на експортовані товари або сиро¬вину (угоди з «подвійним дном»).

Способом вчинення злочину, передбаченого ст. 207, виступає також навмисне по¬рушення вітчизняним експортером договірних умов, що обумовлює, зокрема, фіктивні виплати іноземному партнерові значних штрафних санкцій порушником контракту. Приховування валютної виручки може полягати в укладанні фіктивних бартерних угод, які маскують фактичну купівлю-продаж товару, з переказом іноземної валюти (ціни договору) на рахунки в іноземних банках.

Особа, яка умисно не здійснила у встановленому порядку декларування доходів в іноземній валюті, які одержані нею в результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України і визнаються її валютною виручкою, вчинює злочин, передбачений ст. 207.

Обов'язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення - те¬риторія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, щоб виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов'язково за межами України.

Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним законодавством і у разі необхідності скоригований за допомо¬гою механізму продовження терміну повернення виручки в іноземній валюті); 2) фак¬тичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінно¬стей (саме тому закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підприємст¬ва, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення валютної виручки, фак¬тично витрачає на ті чи інші потреби кошти в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним партнером умов експортного договору, які не зараховані на на¬лежний рахунок в уповноваженому банку); 3) недекларування у визначений законодав¬ством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами за межами України.

Спрямовані на повернення валютної виручки заходи, які вжиті вже після того, як сплив відповідний термін, не виключають кваліфікацію дій винного за ст. 207. Якщо валютна виручка прокручується в межах встановленого законодавством терміну її по¬вернення, притягнення службових осіб підприємства-резидента або тих, хто здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи, за ст. 207 виключається. За наявності для цього підстав приховування у такій ситуації отриманого за кордоном до¬ходу в іноземній валюті може утворювати склад злочину, передбачений ст. 212.

Приховування виручки в іноземній валюті і наступне заволодіння нею службовою особою підприємства-резидента потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед¬бачених статтями 207 і 191.