3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) при¬дбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валю¬та, державні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення можуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопію¬вання тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають. Результатом виго¬товлення є створення предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі справжніми грошовими знаками, цінними паперами чи білетами державних лотерей, що це дає можливість збути їх іншим особам, яким відомо, як виглядають відповідні справжні предмети.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, державного цін¬ного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим спо¬собом відповідних справжніх предметів (наприклад, істотна «переробка» грошових знаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього ви¬гляду вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

При вирішенні питання про наявність або відсутність у діях особи складу передба¬ченого даною статтею злочину ПВС пропонує враховувати такі об'єктивні й суб'єк¬тивні критерії оцінки зовнішнього вигляду предметів, щодо яких вчинено ці дії: 1) ху¬дожнє оформлення грошового знака чи державного цінного папера, яке передбачає пев¬ний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідного орнаменту і наявності ос¬новних реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник) та їх узгодженість зі словами й циф¬рами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера; 2) якість відтворення, котра передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зобра¬ження, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.

464

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Як виготовлення слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготов¬ляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід квалі¬фікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199. Якщо за допомогою таких під¬роблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обману заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190. Таку ж правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки мають лише незначну подібність до справжніх (у т. ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи білетів державних лотерей, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заво¬лодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи білетів держав¬них лотерей і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.

Проблематичним є питання про можливість виготовлення підроблених державних цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, тобто у вигляді облікових запи¬сів на рахунках у комп'ютерних базах даних, які ведуть зберігачі цінних паперів. Існує думка про те, що відкриття фіктивного рахунку у цінних паперах чи внесення до існу¬ючого справжнього рахунку змін, які спотворюють зміст зафіксованої у ньому інфор¬мації, може вважатись виготовленням підроблених державних цінних паперів. Проте оскільки бездокументарні цінні папери не існують ні у «матеріальній» формі, ні у фор¬мі електронних документів, це виключає можливість відтворення їх зовнішнього ви¬гляду і створення таких фальсифікованих бездокументарних державних цінних паперів, які були б «подібними» до справжніх, а отже, виключається і можливість «виготовлен¬ня» у тому сенсі, в якому це слово вживається у даній статті. Випадки фальсифікації комп'ютерної інформації, внаслідок яких з'являються неправдиві електронні записи, що мають створити враження про наявність державних цінних паперів, які насправді не випускались належним емітентом, слід залежно від обставин справи кваліфікувати за статтями 361 або 364, а у разі спрямованості відповідних дій на заволодіння чужим майном - також і за ст. 190.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів держав¬ної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем вин¬ного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезенням в Україну предме¬тів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лоте¬реї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне (використання як засобу плате¬жу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри, як зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Стаття 199

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

465

Випадки, коли винний внаслідок успішного збуту предметів злочину в обмін на них отримав чуже майно, повністю охоплюються складом даного злочину і кваліфікації за іншими статтями КК (зокрема, за ст. 190) не потребують.

4. Склад цього злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого із зазначених у ч. 1 ст. 199 діянь. У випадках зберігання відповід¬них предметів злочин є закінченим з моменту вчинення тих початкових дій, внаслідок яких виникає ситуація зберігання.

5. Суб'єкт злочину загальний.

6. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Украї¬ну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх по¬дальшого збуту.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його: 1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.

Про поняття повторності та вчинення злочину групою осіб за попередньою змо¬вою див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до них.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійсне¬не їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.

8. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) організова¬

ною групою; 2) в особливо великому розмірі.

Про поняття організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї. Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) не¬оподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.

Конституція України (ст. 5).

Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. Ратифі¬кована СРСР З травня 1931 р.

ЦК (статті 194-198).

.Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р. (п. 1.33 ст. 1).

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997р.

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. (ст. 3).

Рішення КС у справі про зворотну дію кримінального закону в часі Лі 6-рп від 19 квітня 2000 р.

Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» № 762 від 25 серпня 1996 р. (п. 2).

Указ Президента України «Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності» №813 від 10 вересня 2002 р.

466

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Порядок застосування векселів Державного казначейства. Затверджений постановою KM № 689 від 27 червня 1996р.

Постанова КМ «Про випуск процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 ро¬ку» № 1455 від 22 вересня 2000 р.

Постанова KM «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» № 80 від 31 січня 2001 р.

Постанова КМ «Про випуск казначейських зобов 'язань» №15 від 10 січня 2002 р.

Інструкція про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам 'ятних та ювілейних монет України. Затверджена постановою Правління НБ № 438 від 7 листопада 2000 р.

Положення про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик. Затверджене Рішенням ДКЦ1ІФР № 48 від ІЗ жовтня 1997р.

Постанова 11 ВС № б від 12 квітня 1996 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів».

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними карт¬ками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів до¬

ступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезен¬

ня, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіж¬

них карток або їх використання чи збут -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ у паперово¬

му або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для пе¬

редачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами пере¬

казу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових

коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу

та платіжного повідомлення, інші).

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських ра¬хунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.

2. Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків.

Поняття документів на переказ дано у примітці до ст. 200. Такими документами, зо¬крема, є: а) розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи інших видів, встановлені НБ (акредитив, меморіальний ордер тощо); б) міжбанківські розрахункові документи, тобто документи на переказ, сформовані банком на підставі поданих клієнта¬ми розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на дого¬вірне списання, передбачених у договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками; в) документи на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості оформ¬лення яких також встановлюються Національним банком України; г) клірингові вимоги; д) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установ¬леному законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використову¬ється для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські

Стаття 200

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

467

автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. На даний час законодавством передбачено застосування в Україні особистих платіжних карток, які надаються фізичним особам, корпоративних платіжних карток, які надають¬ся фізичним особам-підприємцям та юридичним особам (від їх імені операції із засто¬суванням платіжної картки здійснює певний працівник чи інша довірена особа) та не-персоніфікованих наперед оплачуваних платіжних карток, які можуть продаватись емі¬тентами без оформлення договору з їх покупцями і не містять реквізитів, що дають змогу ідентифікувати їх держателя.

Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім до¬кументів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Та¬кими іншими засобами, зокрема, є: 1) дорожній чек - паперовий розрахунковий доку¬мент, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розра¬хунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначе¬ному місці під час продажу; 2) іменний чек - паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті і є письмовим розпорядженням юридичної особи - нерези¬дента або фізичної особи - нерезидента, яка виписала чек (чекодавець) платнику про ви¬плату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, або іншій особі за нотарі¬ально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платнику грошового покриття.

При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, перевезення, переси¬лання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише підроблені доку¬менти на переказ чи підроблені платіжні картки.

Обладнання для виготовлення платіжних карток, документів на переказ, інших за¬собів доступу до банківських рахунків, згадане у назві ст. 200, не є предметом коменто¬ваного злочину, оскільки згадка про таке обладнання у тексті статті відсутня. Проте придбання або приготування зазначеного обладнання для- виготовлення підроблених предметів даного злочину слід кваліфікувати як готування до його вчинення.