2. Тривалість іспитового строку визначається межами строку, на який згідно з за¬

коном жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до до¬

сягнення дитиною семирічного віку. Відповідно до закону жінкам у зв'язку з вагітні¬

стю і пологами надається відпустка тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у

разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) днів після пологів.

Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи, така відпустка надається тривалістю 180 днів (90 - до пологів і 90 - після

пологів).

Мінімальної межі іспитового строку законом не встановлено. Тому видається, що закон не виключає можливості застосування звільнення від відбування покарання з ви¬пробуванням як до жінок, які мають дітей віком, наприклад, шість з половиною років (з шестимісячною тривалістю іспитового строку), так і до вагітних жінок (з максималь¬ною тривалістю іспитового строку до семи років і 90 днів).

3. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на за¬суджену один або декілька обов'язків, які передбачені ч. 1 ст. 76 (про їх зміст див. ко¬ментар до ст. 76).

4. Застосування до засудженої звільнення від відбування покарання з випробуван¬ням закон пов'язує із здійсненням контролю за її поведінкою з боку органів виконання покарань за місцем проживання засудженої. Контроль полягає у постійній перевірці дотримання засудженою умов, за яких випробування має вважатися успішним (ч. З ст. 79). Якщо засуджена ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків або не займається доглядом, вихованням дитини, то їй виноситься письмове попере¬дження про можливість відміни покарання з випробуванням і направлення для відбу¬вання призначеного судом покарання. У разі продовження засудженою недотримання вказаних умов відповідний орган кримінально-виконавчої системи вносить подання до суду про направлення засудженої для відбування покарання згідно з вироком суду (ч. 5 ст. 79).

Контроль за поведінкою засуджених припиняється - за наявності відповідної по¬станови (ухвали) суду - у зв'язку з: а) закінченням іспитового строку; б) відміною зві¬льнення від відбування покарання та направленням для відбування покарання, призна¬ченого вироком суду; в) скасуванням вироку; г) звільненням засудженої жінки, яка має дитину віком до семи років, від подальшого відбування покарання або заміною його більш м'яким; д) амністією, а також є) засудженням за вчинення нового злочину - за наявності вироку, що набрав законної сили; є) смертю засудженого (засудженої) - за наявності довідки відділу реєстрації актів громадянського стану.

5. Випробування буде вважатися успішним (частини 1, 2, 5 і 6 ст. 79) за умови, як¬

що засуджена: 1) не вчинила нового злочину протягом визначеного судом іспитового

строку; 2) виконала протягом цього ж строку покладені на неї судом обов'язки; 3) не

вчиняла систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення

і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення (про поняття таких правопору¬

шень див. коментар до ст. 78); 4) не вчинила інші дії, передбачені ч. 5 ст. 79, а саме:

172

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XII

а) не відмовилася від дитини; б) не передала дитину в дитячий будинок; в) не зникла з місця проживання; г) не ухилялася від виховання дитини і догляду за нею.

Дотримання зазначених умов протягом усього іспитового строку свідчить про те, що засуджена цілком довела своє виправлення і підлягає звільненню від покарання (ч. 4 ст. 79), що також тягне за собою визнання її такою, що не має судимості (п. 1 ст. 89).

Недотримання хоча б однієї із вказаних умов зобов'язує суд направити засуджену для відбування покарання, призначеного вироком (ч. 4 ст. 79).

7. У разі вчинення засудженою протягом іспитового строку нового злочину суд призначає покарання за сукупністю вироків за правилами, визначеними у статтях 71 і 72 (ч. 6 ст. 79). Детальніше про це див. коментар до ст. 78.

КЗП (ст. 179).

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор¬нобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 p. (cm. ЗО).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.

Інструкція про порядок виконання покарань, не пов 'язаних з позбавленням волі, та здійснен¬ня контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань. Затверджена наказом ДДПВП, МВС № 3/4 від 3 січня 2002 р. (розділ 111).

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінчен¬ням строків давності виконання обвинувального вироку

1. Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання

чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обме¬ження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до по¬збавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

2. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбу¬вання покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

4. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

5. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе засто¬сувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

6. Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та частиною першою статті 442 цього Кодексу.

Стаття 80

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

173

1. Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановле¬

них у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає

виконання призначеного судом покарання, якщо обвинувальний вирок не було викона¬

но у зазначені строки і засуджений не ухилявся від відбування покарання, і не вчинив

нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину. Існування в КК

цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю вико¬

нання обвинувального вироку після спливу вказаних строків його виконання через

втрату належного карального і превентивного впливу. Адже, якщо засуджений не ухи¬

лявся від відбування покарання і не вчинив протягом встановленого законом строку

нового злочину, то це, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені статтями 437-439 і ч. 1 ст. 442, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, зві¬льняється від відбування покарання відповідно до ст. 80, є: 1) закінчення зазначених у частинах 1 і 3 ст. 80 строків; 2) невчинення протягом цих строків нового середньої тяж¬кості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3) неухилення засудженого від відбуван¬ня покарання.

Особа, засуджена за один із злочинів, передбачених статтями 437-439, ч. 1 ст. 442, не підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків дав¬ності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80).

Що стосується особи, засудженої до довічного позбавлення волі, то сплив п'ятнадцятирічного строку давності не передбачає обов'язкового звільнення її від від¬бування покарання. Суд має право застосувати давність, але, якщо з урахуванням харак¬теру злочину, особи засудженого та інших обставин суд не визнає за можливе її засто¬сувати, то він зобов'язаний довічне позбавлення волі замінити на позбавлення волі на певний строк (ч. 5 ст. 80).

Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним виро¬ком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством. Тривалість строків давності, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 80, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у т. ч. остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків (стат¬ті 70-72).

При цьому засудження до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяж¬кий злочин або не більше десяти років за особливо тяжкий злочин (пункти 3 і 4 ч. 1 ст. 80) є можливим у разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено зако¬ном (ст. 69).

2. Правила звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків дав¬ності виконання обвинувального вироку, встановлені ст. 80, стосуються як основного, так і додаткового покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 80 строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

3. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування пока¬рання (ч. З ст. 80). Ухилення від відбування покарання - це умисні дія або бездіяль¬ність засудженого, спрямовані на невиконання покарання. Перебіг давності відновлю¬ється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. При цьому строки давності, які спливли до моменту ухилення засудженого від відбу¬вання покарання, підлягають зарахуванню. Але у разі відновлення перебігу давності строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 80, подвоюються. Наприклад, якщо особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років за зло¬чин середньої тяжкості, після чого два роки відбувала покарання, протягом п'яти років ухилялась від його відбування, а потім була затримана, але обвинувальний вирок не виконувався (причинами цього може бути, наприклад, втрата кримінальної справи, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини), то вона звільняється від відбування по¬карання на підставі ст. 80 через вісім років з дня набрання чинності обвинувальним ви¬роком (тобто через рік з дня затримання).

174

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ XII

4. Вчинення засудженим до закінчення встановлених законом строків давності но¬вого середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину свідчить про збере¬ження або навіть підвищення суспільної небезпечності цієї особи. Тому виправданим є визначення в законі (ч. 4 ст. 80) правила, згідно з яким у такому випадку обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності, які спливли до моменту вчинення нового злочину, не підлягають зарахуванню.

5. Особи, звільнені від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків дав¬ності виконання обвинувального вироку, відповідно до ч. З ст. 88 і ч. 2 ст. 90 визнають¬ся такими, що не мають судимості.

6. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку слід відмежовувати від звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, про зміст якого див. комен¬тар до ст. 49.

7. Про особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку див. ст. 106 та коментар до неї.

Конвенція ООН про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968р. Ратифікована СРСР 25 березня 1969р. (статті І, 2, 4).

Статут міжнародного воєнного трибуналу від 8 серпня 1945 p. (cm. 6)

КПК(ст. 327).

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 березня 1965 р. «Про покарання осіб, винних у зло¬чинах проти миру і людяності та воєнних злочинах, незалежно від часу вчинення злочинів».

Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплі¬нарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбу¬вання додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути за¬стосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути за¬стосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умис¬ний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за уми¬сний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин про¬тягом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове

звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покаран¬

ня нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими

статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 81

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

175

1. Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним до¬

сягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також

запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закін¬

чення призначеного судом строку покарання, то в подальшому його виконанні відпадає

необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-

дострокового звільнення від відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за таких умов: 1) особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбов¬ців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; 2) засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. З ст. 81 частину призна¬ченого судом покарання.

Особи, яким покарання було замінено більш м'яким, можуть бути умовно-достро¬ково звільнені і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не може бути застосоване до осіб, які відбувають основне покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт і арешту.

Однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у са¬модіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності по¬рушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Про поняття сумлін¬ного ставлення до праці див. коментар до ст. 91.

При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.

За основу визначення мінімально необхідної частини строку, після відбуття якої можливе застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, по¬кладено тяжкість вчиненого злочину, форму вини, рецидив злочинів, вид покарання, яке відбуває засуджений, а також той факт, що особа раніше звільнялася умовно-достроково від відбування покарання.