5. З суб'єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності, за винятком служ¬бової недбалості, характеризуються умисною формою вини.

Зміст вини у злочинах з формальними складами (одержання хабара, давання хабара, провокація хабара, а також службове підроблення, передбачене ч. 1 ст. 366) включає в себе усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру вчинюваних дій і бажан¬ня їх вчинити. При одержанні хабара і службовому підробленні свідомістю винного охоплюється вчинення діяння з використанням свого службового становища і всупереч інтересам служби.

У злочинах у сфері службової діяльності з матеріальним складом вина визначається психічним ставленням до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, що на¬стали в результаті його вчинення. До таких складів належать злочини, передбачені ст. 364, частинами 1 і 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 і ст. 367. Три із цих злочинів умисні. У стат¬тях, які передбачають відповідальність за два з них, прямо йдеться про умисне вико¬ристання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби (ст. 364), або умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих законом прав і повноважень (ст. 365), а у третьому випадку про умисний характер дій свідчить вживання терміна «завідомо» (ст. 366). При цьому психічне ставлення службової особи до настання вказаних у законі наслідків (істотної шкоди або тяжких наслідків) може ха¬рактеризуватися як умисною, так і необережною (або лише необережною) формою вини.

Таким чином, при визначенні суб'єктивної сторони злочину у сфері службової ді¬яльності необхідно, насамперед, встановити, що службова особа: 1) усвідомлювала факт використання свого службового становища і той факт, що це суперечить інтересам служби; 2) передбачала, що такі дії завдають шкоди змісту правильної роботи держав¬ного чи іншого апарату або створюють загрозу настання такої шкоди, і бажала вчинити такі дії. Якщо при цьому винний передбачав можливість заподіяння істотної шкоди і бажав цього або ставився до цього байдуже, то все скоєне охоплюється однією формою вини - умислом (прямим чи непрямим). Водночас, у випадках, коли службова особа передбачала абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків (істотної шкоди або тяжких наслідків), але легковажно розраховувала на їх відвернення, або вза¬галі не передбачала можливості заподіяння істотної шкоди чи тяжких наслідків, однак, вчиняючи службове зловживання, перевищення влади або службових повноважень чи службове підроблення, повинна була і могла їх передбачити, виникає необхідність

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

849

встановлення двох самостійних форм вини: умислу стосовно діяння і необережності стосовно наслідків, що настали. Загалом же такі злочини (які характеризуються умис¬ним ставленням до діяння, умисним або необережним ставленням до наслідків) слід визнавати умисними.

Постанова ПВС № 2 від 2 березня 1973 р. «Про судову практику в справах про обман покупців» (п. 14).

Постанова ПВС № 12 від 27 грудня 1985 р. «Про судову практику в справах про перевищен¬ня влади або посадових повноважень» (п. 5).

Постанова ПВС № 1 від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпові¬дальність за порушення законодавства про охорону природи» (пункти 5, 7, 9).

Постанова ПВС № 2 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 20).

Постанова ПВС № 5 від 26 березня 1999 р. «Про деякі питання застосування законодавст¬ва про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов 'язковнх платежів» (пункти 4, 13).

Постанова ПВС № 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» (п. І).

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з ко¬

рисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб,

використання службовою особою влади чи службового становища всупереч

інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним зако¬

ном правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи

громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,-

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із по¬збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

вчинені працівником правоохоронного органу,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з по¬збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимча¬сово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми влас¬ності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністратив¬но-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повно¬важенням.

2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянст¬ва, які виконують обов'язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.

3. Істотною шкодою у статтях 364, 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні ма¬теріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує не¬оподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів пере¬вищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

850

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XVII

1. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наяв¬

ності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання службовою особою вла¬

ди чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з

корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) за¬

подіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам

окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридич¬

них осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочи¬

ну, передбаченого ст. 364.

Таким чином, з об'єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1) зловжи¬вання владою або 2) зловживання службовим становищем, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи гро¬мадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Під, зловживанням владаю слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'яв¬лення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізични¬ми чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання та¬кож має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Зловживання службовим становищем - це будь-яке умисне використання служ¬бовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою. У цілому зловживання службовим становищем - це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам слу¬жби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.

Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взає¬мозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність пере¬дбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сама посада (її загаль¬новизнана вага, важливість, впливовість). Так, службова особа може використати свою посадову впливовість для дачі відповідних розпоряджень, вказівок підпорядкованим організаціям, їх службовим особам і вжиття заходів для їх виконання.

Словосполучення всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов'язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси, Про поняття цієї ознаки детальніше див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси суспільства та держа¬ви взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам суспільства та держави. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, установ та організацій, також можуть ви¬знаватися вчиненими всупереч інтересам служби.

Про поняття істотної шкоди див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Фактичне настання істотної шкоди необхідне для визнання цього злочину закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним. Необхідною озна¬кою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364, є наявність причинного зв'язку між зловживанням владою або службовим становищем і істотною шкодою.

2. Суб'єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа. Про поняття службової особи див. п. 1 примітки до цієї статті та ко¬ментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

3. З суб'єктивної сторони цей злочин є умисним. Він характеризується умисним ставленням винного до діяння і умисним або необережним ставленням до його наслід¬ків. Тобто, вина при вчиненні цього злочину може мати змішаний (складний) характер.

Стаття 364

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

851

Корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов'язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.

Корисливий мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом злов¬живання владою або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (отримати майно, майнові права, звільнитися від особистих майнових витрат тощо).

Інші особисті інтереси як мотив зловживання владою чи службовим становищем полягають у прагненні отримати вигоду немайнового характеру, обумовлену такими спонуканнями, як кар'єризм, заздрість, протекціонізм, бажання отримати взаємну по¬слугу, заручитися підтримкою у вирішенні якого-небудь питання, приховати свою не¬компетентність тощо. Інші особисті інтереси можуть проявитися і у зв'язку з бажанням помститися кому-небудь, отримати перевагу у недобросовісній конкурентній боротьбі та ін. Наприклад, почуття кар'єризму спонукає службову особу вчинити дії, які можуть задовольнити її прагнення просунутись по службі, що об'єктивно не відповідає досвіду, знанням, моральним якостям цієї особи.

Інтереси третіх осіб необхідно розуміти як такі, що не охороняються у даному випадку законом. Прагнення їх задовольнити є своєрідним аморальним мотивом служ¬бової особи. Таке бажання може збігатися, наприклад, з негативним розумінням кар'єризму, наведеним вище, якщо кар'єра залежить від третьої особи, або проявитися у незаконному наданні послуг, переваг родичу, знайомому, звільненні їх від передбаче¬них законом обов'язків, догідництві перед начальником тощо. Третіми особами мо¬жуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належать їй за посадою, або пов'язаними з поса¬дою можливостями.

4. Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків (ч. 2 ст. 364), а особливо кваліфікуючою - вчинення його працівником правоохоронного органу (ч. З ст. 364). Про поняття тяжких наслідків див. п. 4 примітки до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття працівник право¬охоронного органу - коментар до ст. 342.

Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчи¬

нення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи

повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом

правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським ін¬

тересам, або інтересам юридичних осіб,-

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев¬ною діяльністю на строк до трьох років.

2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супрово¬

джувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що

ображають особисту гідність потерпілого, діями,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони

спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбав¬ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

852

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XVII

1. З об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі: 1) перевищення влади або 2) перевищення службових повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюва-ним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по слу¬жбі, яке не входить до її компетенції (вона виходить за межі наданих їй повноважень, діє у незаконний спосіб (незаконними методами)). Саме в цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об'єктивну сторону характеризує лише вчи¬нення службовою особою дії.

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка, маючи владні повно¬важення стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходить за межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має влад¬них функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функ¬цій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повно¬важень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій одно¬особово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально; в) вчинення дій, які до¬зволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення,- за відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконува¬ти або дозволяти.

Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передба¬ченого ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі на¬даних .їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, зрозумілий для всіх, у т. ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце пере¬вищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з'ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365. За наявності підстав вони можуть бути розцінені як зловжи¬вання владою або службовим становищем (ст. 364).

Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повно¬важень, робить це у зв'язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, вчинене необхідно розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність або виправданий ризик (див. статті 39 і 42).

Для застосування ст. 365 необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв'язку дії винного підлягають кваліфікації за стат¬тями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, власності, громадського порядку та моральності тощо.

Стаття 365

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

853

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди. Про поняття цієї ознаки див. п. З примітки до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 365, пов'язується з настанням істотної шкоди.

2. Суб'єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише

службова особа.

Якщо злочини, передбачені відповідними статтями Особливої частини КК (зокрема, статтями 371, 372, 373, 424), являють собою спеціальні види перевищення влади або службових повноважень, відповідальність за них можуть нести лише точно вказані у цих випадках службові особи (спеціальні суб'єкти). Кваліфікація дій виконавців і співучасників зазначених злочинів ще й за ст. 365 можлива лише за наявності реальної сукупності діянь.

3. З суб'єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною фор¬

мою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необереж¬

ним. Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повнова¬

жень усвідомлює, що дії, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом влад¬

них чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити. При цьому винна особа

передбачає настання істотної шкоди (ч. 1 ст. 365), наслідки застосування насильства,

факт застосування зброї і т. п. (ч. 2 ст. 365) або настання тяжких наслідків (ч. З

ст. 365) і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання

або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розра¬

ховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання, хоч повинна була і

могла їх передбачити (відповідно, злочинна самовпевненість і недбалість стосовно

наслідків і змішана форма вини загалом стосовно перевищення влади або службових

повноважень).

Мотиви не мають значення для кваліфікації розглядуваного злочину. Але їх встанов¬лення є важливим для визначення покарання за цей злочин, а також для відмежування для інших видів перевищення влади або службових повноважень.