3. Суб'єкт злочину спеціальний. Це медичні та фармацевтичні працівники (лікарі

незалежно від профілю, особи середнього медичного персоналу тощо), у т. ч. ті, хто

займається приватною медичною та фармацевтичною практикою як різновидами під¬

приємницької діяльності.

Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповід¬ну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Як виняток за спеці¬альним дозволом МОЗ або уповноваженого ним органу охорони здоров'я особам без спеці¬альної освіти дозволяється діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.

Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, ква¬ліфікується за ст. 138.

4. Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням до суспільно

небезпечних наслідків і характеризується необережністю.

Якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків і з урахуванням конкретної ситуації не могла і не повинна була їх передбачити, відпові¬дальність за ст. 140 виключається. У даному разі має місце нещасний випадок (казус), невинувата лікарська помилка, яка може бути викликана, наприклад, особливою склад¬ністю діагностики незвичної хвороби, анатомічними або фізіологічними аномаліями організму конкретної людини, атиповим розвитком хвороби, несподіваною алергічною реакцією.

5. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140) є спричинення тяжких наслідків

неповнолітньому. Про поняття неповнолітнього див. коментар до ст. 133.

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992р. (статті 16, 17, 33-^9, 52, 74, 76, 78).

ЦК (ст. 284).

Порядок державної акредитації закладу охорони здоров 'я. Затверджений постановою KM № 765 від 15 липня 1997р.

Положення про ендокринологічний диспансер. Затверджено наказом МОЗ № 220 від 22 жовтня 1993 р.

Правила виписування рецептів на лікарські засоби та вироби медичного призначення. За¬тверджені наказом МОЗ №117 від ЗО червня 1994 р.

Положення про консультативне отоларингологічне відділення. Перелік захворювань, з при¬воду яких рекомендується лікуватися в умовах стаціонару з денним перебуванням хворих. За-

| тверджені наказом МОЗ № 146 від 8 серпня 1995 р.

{

Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров 'я. Затвердже¬не наказом МОЗ № 174 від 5 червня 1997 р.

Наказ МОЗ «Про заходи щодо профілактики і боротьби з грипом та гострими респіратор¬ними інфекціями в Україні» № 30 від 9 лютого 1998 р.

Профілактичні, протиепідемічні, санітарно-гігієнічні заходи щодо грипу, організація робо¬ти лікувально-профілактичних закладів у передепідемічний та епідемічний періоди. Клініка гри¬пу та гострих респіраторних інфекцій. Затверджені наказом МОЗ№ ЗО від 9 лютого 1998 р.

Клінічна діагностика поліомієліту. Затверджено наказом МОЗ № 96 від 15 квітня 1998 р.

304

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової зго¬ди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав¬ленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, його до¬датковим обов'язковим об'єктом - порядок проведення клінічних випробувань лікарсь¬ких засобів як складова порядку забезпечення здоров'я населення.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді проведення клінічних випробувань лікарських засобів: а) без письмової згоди пацієнта чи його за¬конного представника, або б) стосовно неповнолітнього чи недієздатного; 2) наслідка¬ми у вигляді смерті або інших тяжких наслідків; 3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Лікарські засоби - це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотех-нологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму. До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції) - біологічно активні речови¬ни, які можуть змінювати стан і функції організму або мають профілактичну, діагнос¬тичну чи лікувальну дію та використовуються для виробництва готових лікарських за¬собів; готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані лі¬карські засоби у тому вигляді та стані, в якому їх застосовують; допоміжні речовини, необхідні для виготовлення готових лікарських засобів; гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби; лікарські домішки до харчових продуктів.

Лікарськими можуть бути і певні наркотичні, отруйні, сильнодіючі і радіоактивні засоби. У разі їх незаконного застосування під час клінічних випробувань без відповід¬ної згоди пацієнта або стосовно неповнолітнього чи недієздатного вчинене додатково слід кваліфікувати за статтями 265, 267, 314.

Клінічні випробування лікарських засобів - це перевірка з метою встановлення або підтвердження їх ефективності та нешкідливості. Відповідно до законодавства клінічні випробування лікарських засобів провадяться тільки за наявності письмової згоди паці¬єнта - добровольця на участь у проведенні таких випробувань, а якщо таким пацієнтом є неповнолітній чи недієздатний - за наявності письмової згоди його законного пред¬ставника (щодо особи віком від 15 до 18 років чи визнаної обмежено дієздатною - та¬кож і за її згодою). Проте порушення цих вимог тягне відповідальність за ст. 141 лише у разі настання смерті пацієнта або інших тяжких наслідків. До інших тяжких наслід¬ків у ст. 141 слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Під письмовою згодою слід розуміти оформлену відповідним документом, що має підпис пацієнта, згоду, яку він надав добровільно, без будь-якого примусу. При цьому мається на увазі, що пацієнт та/або його законний представник до надання вказаної зго¬ди отримали повну і правдиву інформацію щодо суті та можливих наслідків випробу¬вань, властивостей лікарського засобу, його очікуваної ефективності, ступеня ризику. До законних представників пацієнта належать його батьки (усиновителі), опікуни і піклувальники.

Оскільки законодавство, яке регулює порядок проведення клінічних випробувань, передбачає обов'язок керівника клінічного випробування зупинити таке випробування за бажанням пацієнта або його законного представника, то в разі висловлення ними такого бажання надану раніше згоду пацієнта слід вважати анульованою. Подальше

Стаття 142

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

305

проведення клінічних випробувань після анулювання вказаної згоди, якщо це спричи¬нило відповідні тяжкі наслідки, підлягає кваліфікації за ст. 141.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути керівник клінічних випробувань або інший працівник спеціалізованого лікувального закладу, визначеного МОЗ,- служ¬бова або неслужбова особа. Службова особа, яка не належить до вказаної категорії осіб, за аналогічні діяння несе відповідальність за ст. 364, а особа, яка не є службовою,- за ст. 138.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом до діяння і не¬обережністю до наслідків. Наявність умисного ставлення до смерті або інших тяжких наслідків трансформує цей злочин в інший (наприклад, у злочин, передбачений ст. 115).

Конституція України (ст. 28).

ЦК (ст. 281).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992р. (статті 38-40, 43-51, 78).

Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. (статті 2, 6-8).

Інструкція про проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матері¬алів клінічних випробувань. Типове положення про комісію з питань етики. Затверджені нака¬зом МОЗ № 281 від 1 листопада 2000 р.

Інструкція про здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Затвер¬джена наказом МОЗ № 347 від 19 грудня 2000 р.

Порядок проведення доклінічного вивчення лікарських засобів. Затверджений наказом МОЗ № 441 від 1 листопада 2001 р.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших до¬

слідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здо-

ров'я,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні поса¬ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповноліт¬

нього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само

якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа¬тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, його до¬датковим обов'язковим об'єктом - порядок проведення дослідів над людиною як скла¬дова порядку забезпечення здоров'я населення.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді незаконного проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною; 2) наслідками у вигляді створення небезпеки для її життя чи здоров'я; 3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Дослід - це експеримент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не існувало, з метою його випробування.

Відповідно до Конституції та інших законів України незаконними, зокрема, є: 1) медичні, наукові та інші досліди над хворими, ув'язненими, військовополоненими, а терапевтичні експерименти - над людьми, захворювання яких не має безпосереднього зв'язку з метою досліду; 2) будь-які досліди, які провадяться без вільної згоди людини

306

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

та повної і об'єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров'я, мету запропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність ризику для життя та здоров'я. Якщо пацієнт не досяг 15-річного віку, визнаний судом недієздатним або за фізичним станом не може повідомити про своє рішення, досліди можливі лише за згодою його законних представників (про поняття законних представ¬ників див. коментар до ст. 141), а щодо особи віком від 15 до 18 років чи визнаної об¬межено дієздатною - також і за її згодою; 3) будь-які досліди над людиною, що прово¬дяться особами, які не мають на це права; 4) медико-біологічні досліди над людиною, які не відповідають сукупності таких умов: а) наявність суспільно корисної мети; б) наукова обгрунтованість; в) переваги їх можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров'я або життя (у ч. З ст. 42 зазначено, що ризик не визнаєть¬ся виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей); г) глас¬ність; д) проведення їх тільки в акредитованих закладах охорони здоров'я.

Поняття медико-біологічних і психологічних дослідів чинне законодавство України не містить і порядок їх проведення не визначає.

3. Суб'єкт злочину загальний. Зазвичай ним є лікар або службова особа закладу охорони здоров'я чи наукового закладу, особа, яка здійснює медичну практику в галузі народної чи нетрадиційної медицини із застосуванням, наприклад, гіпнозу чи інших подібних методів тощо.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків у вигляді тривалого розладу здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 142) може характе¬ризуватися тільки необережністю. Наявність умисного ставлення до таких наслідків трансформує цей злочин в інший, передбачений, зокрема, статтями 122, 125 або 121.

Незаконне проведення дослідів над людиною, якщо винний при цьому бажав на¬стання смерті потерпілого, кваліфікується тільки за відповідною частиною ст. 115.

5. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього;

2) щодо двох або більше осіб; 3) шляхом примушування або обману, а так само

4) спричинення ним тривалого розладу здоров'я потерпілого.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Про поняття обман див. коментар до статей 157 і 190.

Під примушуванням слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням психічного чи фі¬зичного (у т. ч. такого, що потягло наслідки у вигляді легкого тілесного ушкодження) насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити їх до надання згоди на проведення дослідів над ним.

Поняттям тривалий розлад здоров'я потерпілого у ст. 142 охоплюються наслідки у вигляді спричинення тяжкого тілесного ушкодження або тілесного ушкодження серед¬ньої тяжкості, заподіяних через необережність.

Конституція України (ст. 28). ЦК (ст. 281).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (статті 38-40, 43-51, 78).

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996р. (ст. 8).

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку транспланта¬ції органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 143 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА . 307^

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або

тканин з метою їх трансплантації -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи за¬йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка

перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від

винного,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа¬тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті,

вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональ¬

них організаціях, які займаються такою діяльністю,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбав¬ленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи, а його додатковим обов'язковим об'єктом - залежно від конкретної форми цього злочину - порядок про¬ведення трансплантації органів чи тканин людини або торгівлі органами або тканинами людини як складових порядку забезпечення здоров'я населення.

2. Предметом цього злочину є тільки такі анатомічні матеріали людини (гомотранс-плантати), як органи і тканини, у т. ч. (крім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143) взяті у мертвої людини. Не є ним: а) інші анатомічні матеріали (анатомічні утворення, кліти¬ни); б) анатомічні матеріали тварини (ксенотрансплантати); в) кров, її компоненти, аутотрансплантати (анатомічні матеріали, взяті у людини для пересадки цій же люди¬ні), штучно виготовлені замінники органів і тканин людини.

Незаконне вилучення органів чи тканин у живих тварин, що належать до хребет¬них, може бути кваліфіковане за ст. 299, а вилучення крові у людини-донора - за ст. 144.

Під органами розуміються частини організму людини, що мають певну будову і спеціальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з 12-палою кишкою, селезінка тощо), а під тканинами — речовини, що являють собою систему переважно однорідних клітин - м'які тканини (тверда мозкова оболонка, пери¬кард), тканини опорно-рухового апарату (сухожилки м'язів, фрагменти ребер, колінний і плечовий суглоби тощо), артеріальні і венозні судини, клапани серця, аорти та інших великих судин, інші тканини (кістковий мозок, шкіра, зуби, трахея тощо). Питання про те, чи здатні вилучені тканини регенеруватися (відновлюватися), може мати значення тільки для призначення покарання.

3. Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ч. 1 ст. 143);

2) вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (ч. 2 ст. 143);

3) незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143);

4) участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у люди¬ни шляхом примушування або обману її органів чи тканин з метою їх трансплантації або б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143).

У ст. 143 під трансплантацією розуміється спеціальний метод лікування, що

308

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

полягає в пересадці реципієнту (особі, для лікування якої застосовується транспланта¬ція) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини.

Трансплантація здійснюється з порушенням встановленого законом порядку у разі недотримання хоча б однієї із таких умов, зокрема:

а) існує письмова згода об'єктивно поінформованих донора (якщо донором є жива

людина) і реципієнта та батьків чи інших законних представників реципієнта, якщо ним

є особа віком від 15 до 18 років (щодо реципієнта віком до 15 років трансплантація

здійснюється за згодою його законних представників). Ця умова не є обов'язковою ли¬

ше у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю реципієнта;

б) є наявними медичні показання (бажаних результатів не може дати використання

інших, крім трансплантації, засобів і методів для підтримання життя, відновлення або

поліпшення здоров'я хворого), встановлені консиліумом лікарів відповідного закладу

охорони здоров'я чи наукової установи;

в) завдана при трансплантації шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала ре¬

ципієнту;

г) дані органи і тканини дозволені до трансплантації МОЗ;

ґ) трансплантація проводиться закладами охорони здоров'я чи науковими устано¬вами, які мають право її провадити;

д) органи і тканини взяті не у таких категорій живих осіб, як: неповнолітні, недіє¬

здатні, ув'язнені, особи, які страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворюван¬

ня, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю, особи, які раніше

вже надали орган або частину органа для трансплантації;

є) у живого донора не взято інший гомотрансплантат, крім одного із парних органів або частину органа чи частину тканини;

є) органи та інші анатомічні матеріали взяті з тіла померлої особи, яка перед смер¬тю заборонила це робити, або з порушенням порядку, встановленого законом.

Злочин у його першій формі вважається закінченим з моменту порушення будь-якої з умов проведення трансплантації органів або тканин людини, встановленої законом.

Оскільки у ст. 143 йдеться саме про закон, то не може вважатися порушенням вста¬новленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини порушення по¬рядку, встановленого не законом, а підзаконним актом.

Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного або іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини. Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту позбавлення людини органа чи тканини.

Про поняття примушування й обман див. коментар до статей 142, 157 і 190. Наяв¬ність родинних генетичних зв'язків між донором і реципієнтом не має значення для кваліфікації цього злочину.

Вилучення у людини органа або тканини, вчинене без примушування або обману, за добровільною згодою потерпілого, який повністю усвідомлює характер і небезпеку для його життя та здоров'я таких дій (наприклад, потерпілий може щиро погодитися на вилу¬чення у нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого внаслідок аборту тощо), кваліфікується за ч. 1 ст. 143, а в разі заподіяння йому внаслідок таких дій тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження - додатково за статтями 121 або 122. Анало¬гічно кваліфікується будь-яке порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин від живої людини, пов'язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з ме¬тою їх трансплантації, поєднане з порушенням встановленого законом порядку їх транс¬плантації кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 143.

Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбача¬ють їх купівлю-продаж, у т. ч. зовнішньоторговельних. Згідно з законодавством Украї¬ни укладання таких угод є незаконним у всіх випадках, крім випадків купівлі-продажу кісткового мозку.

Стаття 143 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 309_

Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту фактичного укладення вказа¬ної угоди.

Незаконна торгівля органами або тканинами людини, вчинена особою, яка їх по¬передньо вилучила шляхом примушування або обману з метою їх наступної транспланта¬ції, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або 3 і 4 ст. 143.

До транснаціональних організацій у ч. 5 ст. 143 належать організації, які система¬тично займаються вилученням у людей шляхом примушування або обману їх органів чи тканин з метою їх трансплантації реципієнтам, які перебувають в інших країнах, та/або міжнародною незаконною торгівлею органами чи тканинами живих чи померлих людей. Заборона розглядати людське тіло і його частини як предмет комерційних опе¬рацій є всесвітньо визнаним принципом трансплантації органів і тканин людини, але незаконність стосовно торгівлі вказаними предметами у разі вчинення цих діянь на те¬риторії України визначається відповідно до законодавства України. Про поняття вчи¬нення злочину на території України див. коментар до ст. 6.

На транснаціональні організації відповідно до ч. 5 ст. 143 не поширюються всі ознаки злочинної організації, визначені у ч. 4 ст. 28, оскільки метою останніх є вчинен¬ня лише тяжких і особливо тяжких злочинів, а жоден із злочинів, передбачених части¬нами 2, 3 і 4 ст. 143, не є тяжким чи особливо тяжким. Специфічних ознак транснаціо¬нальних організацій, крім виду їх діяльності, закон взагалі не визначає. Разом з тим, слід вважати, що до транснаціональної організації може бути віднесене стійке ієрархіч¬не об'єднання трьох і більше осіб, члени якого або структурні частини якого за поперед¬ньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинен¬ня діянь, передбачених частинами 2, 3 або 4 ст. 143.

4. Суб'єкт злочину загальний. Як правило, у його першій формі ним є медичний працівник, який порушує встановлений законом порядок трансплантації органів або тканин людини.

5. З суб'єктивної сторони злочин у будь-якій із його форм характеризується пря¬мим умислом. Для другої його форми обов'язковою є спеціальна мета: вилучення у людини органів або тканин здійснюється з метою їх наступної трансплантації (при цьому реципієнтом може бути будь-яка людина, у т. ч. невідома винному).

Якщо таке вилучення здійснюється без вказаної мети, діяння підлягає кваліфікації за іншими статтями КК, які передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушко¬джень. Умисне заподіяння тілесного ушкодження, яке супроводжувалось знущанням над особою і вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296, та, залежно від наслідків ушкодження,- статтями 121, 122 або 125.

Якщо вказане вилучення було поєднане із вбивством потерпілого, слід мати на ува¬зі, що заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного зав¬давали потерпілому особливих страждань, а так само глумління над трупом, яке вира¬зилося у відрізанні певних органів, судовою практикою розцінюється як вбивство з особливою жорстокістю і кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини для трансплантації, незаконної торгівлі тощо кваліфікується як вчинене з корисливих моти¬вів за п. 6 ч. 2 ст. 115, і додатково за частинами 2, 3, 4 або 5 ст. 143.

Та обставина, що потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар, пов'язавши його з настанням власної смерті, не звільняє винного від відповідальності за стаття¬ми 115 і 143.

6. Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обма¬

ну її органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: а) в безпорадному

стані або б) в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч. З ст. 143).

Про поняття безпорадного стану і матеріальної або іншої залежності див. ко¬ментар до статей 66, 67, 120, 135 і 152.

Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою незаконної торгівлі

310

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб. Про поняття попередньої змови групи осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

7. Торгівля людьми з наступним вилученням у людини органів і тканин для їх трансплантації повністю охоплюються ч. З ст. 149. Якщо ж ці діяння заподіяли смерть потерпілого, вони потребують додаткової правової оцінки і кваліфікуються також, за¬лежно від конкретних обставин справи, за пунктами 2, 4, 6, 9 або 11 ч. 2 ст. 115.

Про заборону купівлі і продажу органів людини. Резолюція ВООЗ WHA 42.5 від 10 травня 1989 р.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

ЦК (статті 282-284, 290).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 p. (cm. 47).

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.

Постанова KM «Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» № 695 від 24 квітня 2000 р.

Порядок узяття, зберігання і використання кісткового мозку. Затверджений наказом МОЗ Ms 96 від 4 травня 2000 р.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Інструкція щодо ви¬лучення органів людини в донора-трупа. Перелік органів людини, дозволених до вилучення у доно¬ра-трупа. Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фраг¬ментів у донора-трупа. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фекальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого гьчоду людини. За-тверджені наказом МОЗ Mb 226 від 25 вересня 2000 р.

Постанова IIВС Ms 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про¬ти .життя та здоров я особи» (п. 10).

Стаття 144. Насильницьке донорство

1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою

використання її як донора -

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев¬ною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповноліт¬

нього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній за¬

лежності від винного,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за по¬

передньою змовою групою осіб або з метою продажу,-

караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

І. Відповідно до ст. 290 ЦК донором крові, її компонентів має право бути лише повнолітня дієздатна фізична особа; донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону. Донорство крові та її компонентів - це добровільний акт воле¬виявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів з метою подальшо¬го використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях. Взяття крові та/або її компонентів у донора

Стаття 145

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

311

дозволяється лише за умови, що здоров'ю донора не буде заподіяно шкоди. Отже, об'єктом злочину є здоров'я особи.

2. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, сперма, а також плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вилученні крові у людини.

Способами такого вилучення можуть бути тільки насильство або обман.

Поняттям насильство у ст. 144 охоплюється завдання потерпілому побоїв, заподі¬яння легких тілесних ушкоджень, зв'язування та вчинення інших подібних насильни¬цьких дій, а також застосування відповідних погроз.

Під вилученням крові у людини шляхом обману слід розуміти введення потерпіло¬го в оману стосовно кількості крові, яка буде взята, напрямків її наступного викорис¬тання, умов її вилучення, у т. ч. оплати за це тощо, з отриманням таким шляхом від по¬терпілого згоди на вилучення крові. Про поняття обман див. також коментар до ста¬тей 157 і 190.

Злочин вважається закінченим з моменту вилучення у людини мінімально необхід¬ної для використання її як донора кількості крові.

4. Суб'єкт злочину загальний. Як правило, суб'єктом цього злочину можуть бути медичні працівники спеціалізованих установ і закладів переливання крові, закладів охорони здоров'я.

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і спеціальною метою. Мета використання людини як донора означає, що вилучену у потерпілого кров винний у подальшому хоче безпосередньо використовувати для лікування, виготовлен¬ня лікарських препаратів або у наукових дослідженнях.

Якщо вилучення крові у потерпілого було способом заподіяння йому тілесних ушкоджень або смерті, діяння слід кваліфікувати за статтями 121, 122, 125 або 115.

6. Кваліфікованими видами злочину є насильницьке або шляхом обману вилу¬

чення крові у людини для її використання як донорської, вчинене щодо: 1) неповноліт¬

нього; 2) особи, яка перебувала в безпорадному стані; 3) особи, яка перебувала в мате¬

ріальній залежності від винного (ч. 2 ст. 144), а особливо кваліфікованими: 1) такі

самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб; 2) насильницьке або шляхом об¬

ману вилучення крові у людини з метою її продажу (ч. З ст. 144).

Про поняття безпорадного стану і матеріальної залежності див. коментар до статей 66, 67, 120 і 135, а про поняття попередньої змови групи осіб - ст. 28 і коментар до неї. Продаж крові означає укладання відповідної угоди купівлі-продажу.