2. Алкоголь - це винний спирт. У коментованій статті фактично йдеться про напої,

що містять алкоголь, тобто про алкогольні напої- продукти, одержані шляхом спирто¬

вого бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із

вмістом понад 8,5% етилового спирту. Про поняття «наркотичні засоби» див. Загальні

положення до розділу XIII Особливої частини КК. Поняттям інших одурманюючих

речовин охоплюються психотропні речовини (їх поняття визначено також у Загальних

положеннях до розділу XIII Особливої частини КК), різноманітні токсичні речовини

промислового, побутового та іншого призначення (ацетон, бензин, розчинники, дихло¬

фос тощо), деякі прекурсори (про поняття останніх див. Загальні положення до розді¬

лу XIII Особливої частини КК).

Залежно від речовини, вживанням якої викликається сп'яніння, його поділяють на: алкогольне, наркотичне і токсичне.

Алкогольне сп 'яніння - психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психіч¬них, вегетативних і неврологічних розладів. Чим більша кількість абсолютного алкоголю

з*

68

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ IV

на 1 кг маси тіла і його концентрація в крові, тим важчий ступінь (клініка) сп'яніння. Ступінь алкогольного сп'яніння - легкий, середній чи тяжкий - залежить і від інших факторів: кількості і міцності алкогольного напою; часу, протягом якого вживалась певна доза алкоголю; віку та індивідуальних особливостей організму; кількості та якості вжи¬того харчу; фізичного і психічного стану людини в момент вживання алкогольних на¬поїв. Ступінь сп'яніння згідно з ч. 2 ст. 67 може бути врахований судом при вирішенні питання про невизнання вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, обставиною, що обтяжує покарання.

Розрізняють просте (фізіологічне) і патологічне сп'яніння. У ст. 21 йдеться саме про фізіологічне сп'яніння. Патологічне сп'яніння є формою тимчасового розладу психічної діяльності. Патологічне сп'яніння - це якісно відмінний від простого сп'яніння психічний стан людини. Воно зустрічається після вживання, як правило, невеликої кількості алко¬гольних напоїв, триває незначний час (хвилини, інколи години) і характеризується відсут¬ністю об'єктивних ознак сп'яніння (хода і мова не змінені) і водночас глибоким пору¬шенням свідомості, що настає миттєво і завершується раптово. Такому сп'янінню пере¬дує дія факторів, що ослаблюють організм: напружена робота, перенесені в минулому інфекції, інтоксикації, черепно-мозкові травми, інші ураження центральної нервової системи. У подібних випадках констатується поєднання медичного та юридичного кри¬теріїв неосудності, такі особи не підлягають кримінальній відповідальності.

За вчинення суспільно небезпечного діяння у стані фізіологічного сп'яніння, на відміну від патологічного сп'яніння, особа підлягає кримінальній відповідальності, оскільки вона зберігає можливість усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Наркотичне сп'яніння - це психічний стан людини, викликаний вживанням нар¬котичних засобів. Постійне вживання цих засобів розвиває фізичну залежність людсь¬кого організму від наркотику, в основі якої лежить абстинентний синдром - комплекс розладів, що виникають у наркоманів після раптового й повного припинення вживання наркотичних засобів і часто є внутрішніми детермінантами вчинення злочинів, насам¬перед насильницьких. Залежно від виду наркоманії абстиненція проявляється по-різному, але завжди пов'язана з відхиленнями у психічній діяльності людини. Іноді во¬на може бути причиною неосудності особи щодо конкретних діянь.

Токсичне сп'яніння - це психічний стан людини, викликаний вживанням психотроп¬них та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів).

Якщо виникають обґрунтовані сумніви щодо осудності особи, яка вчинила злочин у стані сп'яніння, призначається судово-психіатрична експертиза. В обов'язковому по¬рядку це стосується осіб, які страждають наркологічним захворюванням (алкоголіків, наркоманів і токсикоманів).

3. Таким чином, під сп'янінням, про яке йдеться у ст. 21, слід розуміти просте (фі¬зіологічне) алкогольне та наркотичне і токсичне сп'яніння. Як узагальнене правове по¬няття стан сп'яніння - це психічний стан особи в момент вчинення злочину, виклика¬ний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який за загальним правилом не виключає осудності, але характеризується по¬слабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини і тому може бути такою ознакою діяння та особи винного, яка значно підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого і посилює відповідальність цієї особи.

4. Сп'яніння є умовою вчинення багатьох злочинів. Тому КК визнає стан сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання (п. 13 ч. 1 ст. 67).

5. У разі вчинення злочину особою, хворою на алкоголізм, наркоманію чи токсико¬манію, до неї може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, примусове лікування (ст. 96).

6. Встановлення виду сп'яніння має кримінально-правове і процесуальне значення: якщо особа вчинила злочин у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння, це може свідчити про її причетність до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Стаття 22

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

69

Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

2. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти ро¬ків, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, пра¬цівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяль¬ністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяж¬кості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), насиль¬ницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізнич¬ного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стат¬тя 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).

1. Досягнення встановленого законом віку - одна із загальних умов притягнення

особи до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 18). Під віком людини розуміють пев¬

ний період її розвитку.

Відповідний рівень свідомості та соціального розвитку формується з досягнен¬ням віку, коли під впливом сім'ї, школи, соціального оточення підліток розуміє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть заподіяти шкоди іншим людям і суспільству. Достатній рівень свідомості дає змогу пред'являти до неповнолітнього вимоги узгоджувати свою поведінку з правилами, встановленими у суспільстві.

Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності (14-16 роками) пов'я¬зано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, пере¬хід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди кри¬тично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні: емоційність, імпульсивність, сприйнятли¬вість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інте¬рес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, КК передбачає певні особливості кримі¬нальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ XV Загальної частини КК).

Таким чином, встановлення загального віку кримінальної відповідальності з 16 ро¬ків, а за окремі злочини - з 14 років, обумовлено тим, що з досягненням цього віку осо¬ба повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т. ч. злочинну.

2. Малолітні віком до 14 років, а також особи, які вчинили у віці від 14 до 16 років

суспільно небезпечні діяння, не зазначені у ч. 2 ст. 22, не можуть бути суб'єктом зло¬

чину, а тому кримінальній відповідальності не підлягають. Порядок вирішення справ

про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого може

70

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ IV

наставати кримінальна відповідальність, встановлено кримінально-процесуальним законодавством (статті 7-3, 447, 448 КПК).

3. Перелік злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14 ро¬ків, є вичерпним (при цьому у ч. 2 ст. 22 перераховано лише умисні злочини).

4. Оскільки вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має правове значення, органи досудового розслідування і суди повинні вживати заходів щодо вста¬новлення віку неповнолітнього- дати його народження. У разі притягнення неповноліт¬нього до кримінальної відповідальності його вік встановлюють відповідно до докумен¬тів про народження (число, місяць, рік народження). Особа вважається такою, що до¬сягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження особи і місце вчинення злочину, якщо вони зна¬ходяться в різних часових поясах. За відсутності документів про народження вік особи встановлюється на підставі висновку судово-медичної експертизи. Днем народження особи у таких випадках буде останній день названого експертом року, а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого екс¬пертами мінімального віку цієї особи.

Хоча за загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досягненні особою 16 років, суб'єктами окремих злочинів (більшість військових злочинів, втяг-нення неповнолітнього у злочинну діяльність тощо) можуть бути лише особи, яким ви¬повнилося 18 років. Суб'єктом злочинів проти правосуддя, що вчиняються, наприклад, суддями, може бути лише особа, яка досягла 25-річного віку.

5. Кримінальне законодавство України не визначає максимального віку криміналь¬

ної відповідальності, тобто будь-яка людина похилого віку у разі вчинення нею злочи¬

ну визнається суб'єктом злочину.

6. Вчинення злочину неповнолітнім визнається обставиною, яка пом'якшує пока¬

рання (п. З ч. 1 ст. 66).

Конституція України (статті 24, 127). КПК (п. 5 ст. 76).

Постанова ПВС № б від 31 травня 2002 р. «Про практику розгляду судами справ про засто¬сування примусових заходів виховного характеру».

Розділ V ВИНА ТА її ФОРМИ

Стаття 23. Вина

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або не¬обережності.

1. «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кри¬

мінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встанов¬

лено обвинувальним вироком суду». Це конституційне положення уособлює в собі пре¬

зумпцію невинуватості - демократичний принцип правосуддя.

Кримінальне право України заперечує об'єктивне ставлення у вину, тобто відпові¬дальність за наслідки, що настали в результаті будь-якого діяння, без встановлення ви¬ни. Згідно з КК інкримінування особі вчиненого нею діяння визнається можливим лише за наявності її вини. Це означає, що кримінальна відповідальність особи ґрунтується на суб'єктивному ставленні у вину - умові правильної оцінки людської поведінки взагалі і злочинної зокрема.