2. Предметом злочину виступають відомості про: 1) екологічний, у т. Ч. Радіацій¬

ний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного по¬

вітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і який негативно впливає на здо¬

ров'я людей, рослинний і тваринний світ; 2) стан захворюваності населення в районах з

підвищеною екологічною небезпекою.

Екологічний стан визначається додержанням або порушенням існуючих екологіч¬них нормативів, які встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Предметом даного злочину є лише ті відомості, приховування або перекручення яких ставить під загрозу екологічне благополуччя людини, флори та фауни. Йдеться про інформацію, що стосується не звичайного екологічного стану, а такої екологічної обста¬новки, яка різко погіршується, у зв'язку з чим потрібно вживати негайних заходів, спрямованих иа її поліпшення.

До відомостей про стан захворюваності належить інформація про кількість хворих

594

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

у районі з підвищеною екологічною небезпекою на хвороби, характерні для забруд¬нення, що мало місце у цьому районі (наприклад, захворювання променевою хворо¬бою при радіоактивному забрудненні), про діагнози, які були поставлені, динаміку захворюваності, зв'язок специфічних хвороб з погіршенням екологічної обстановки, а також про хвороби загальної етіології (рак, запалення легенів, виразка шлунку тощо). Районами підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі на тривалий час виникають негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров'я особи, збереження природних об'єктів і обмежують ведення госпо¬дарської діяльності.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у приховуванні або перекрученні службо¬

вою особою відомостей про екологічний стан або стан захворюваності населення у пев¬

них районах.

Приховування означає неповідомлення відповідної інформації належним адресатам або її несвоєчасне подання їм. Це бездіяльність особи, яка поводить себе пасивно і не виконує покладений на неї правовий обов'язок за власною ініціативою чи за запитом уповноважених суб'єктів надати відомості про екологічний стан або захворюваність населення.

Відповідальність за ст. 238 настає лише у разі, коли в особи, яка володіє інформа¬цією, з урахуванням конкретної ситуації була фактична можливість виконати покладе¬ний на неї обов'язок. Поняттям приховування охоплюється також відмова надати певні відомості у відповідь на запит уповноваженого суб'єкта, а також активні дії, спрямова¬ні на те, щоб ухилитись від виконання обов'язку з інформування, наприклад, прийняття з порушенням чинного законодавства рішення про визнання такої інформації держав¬ною чи комерційною таємницею.

Перекручення - це подання завідомо неправдивих відомостей, які вводять адресата в оману у питанні про екологічний стан або стан захворюваності населення. Це будь-яке спотворення істини, у т. ч. в бік перебільшення чи применшення показників про забруднення довкілля або стан захворюваності населення у відповідних районах (сві¬доме заниження показників про кількість шкідливих речовин у навколишньому природ¬ному середовищі, повідомлення занижених показників про рівень радіації у даній міс¬цевості тощо).

Злочин є закінченим з моменту, коли особа могла і повинна була направити інфор¬мацію належному адресатові, але не зробила цього, або з часу, коли вона направила завідомо перекручену інформацію.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це службова особа, на яку покладено правовий обов'язок збирати та/або подавати відповідні відомості (зокрема, працівники підрозді¬лів МЕПР, службові особи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміоло¬гічної служби, ЦО, обласних центрів гідрометеорології, уранових об'єктів, службові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, служ¬бові особи суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані надавати населенню, іншим органам влади або засобам масової інформації відповідну інформацію).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне став¬лення до загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 238) характеризується необережною формою вини.

Не утворює коментованого складу злочину поширення неперевіреної інформації, наприклад, попередніх розрахунків чи даних, які потребують аналізу й обробки, чиїхось суджень, думок, припущень, чуток.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) повторність; 2) вчинення злочину в міс¬

цевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації; 3) спричинення загибелі

людей чи інших тяжких наслідків.

Під зоною надзвичайної екологічної ситуації потрібно розуміти окрему місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, тобто ситуація, за якої

Стаття 239

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

595

сталися негативні зміни у довкіллі, що потребують з боку держави застосування над¬звичайних заходів. Негативні зміни у навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та про¬вадження господарської діяльності в цих умовах.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної си¬туації є, зокрема: значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством; виникнення ре¬альної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної мате¬ріальної шкоди юридичним, фізичним особам або довкіллю внаслідок його надмірного забруднення та інших факторів; значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у природному навколишньому середовищі.

Порядок оголошення окремої місцевості України зоною надзвичайної екологічної ситуації встановлюється законом.

Про поняття повторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття загибелі лю¬дей чи інших тяжких наслідків — коментар до ст. 236.

Конституція України (ст. 50).

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (статті 25. 25-1, 31-33, 50. 65).

Закон України «Про цивільну оборону» від 3 лютого 1993 p. (cm. 2).

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населен¬ня» від 24 лютого 1994 p. (cm. 23).

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р (ст. 10).

Закон України «Про видобування та переробку уранових руд» від 19 листопада 1997 р. (ст. 11).

Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р. (ст. 4).

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. (статті І, 5, 8).

Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р.

Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України. Затверджене указом Президента України № 724/2000 від 29 травня 2000 р.

Порядок і періодичність отримання відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, об¬становку та стан захворюваності населення. Затверджено постановою Ради Міністрів УРСР М 100 від 28 квітня 1990 р.

Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища. Затвер¬джене постановою KM № 785 від 23 вересня 1993 р.

Положення про Державну екологічну інспекцію. Затверджене постановою KM № 1520 від 17 листопада 2001 р.

Положення про Державну гідрометеорологічну службу. Затверджене постановою KM № 570 від 26 .жовтня 2002р.

Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. Затверджене по¬становою KM № 1217 в редакції від 19 серпня 2002 р.

Стаття 239. Забруднення або псування земель

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здо¬ров'я людей чи довкілля,-

596

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев¬ною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позба¬вленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення земель JIK складної природної екосистеми, тісно пов'язаної з іншими елементами довкілля. Його додатковим об'єктом є життя і здо¬ров'я особи, інші блага.

2. Предметом злочину виступають землі - верхній шар земної поверхні у межах зони аерації, під якою слід розуміти верхню товщу земної кори між її поверхнею і дзер¬калом ґрунтових вод. Вжите у ст. 239 поняття «землі» збігається з поняттям «ґрунт», який розглядається як мінерально-органічне утворення, поверхневий шар землі, що ха¬рактеризується родючістю.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі: а) сіль¬ськогосподарського призначення; б) житлової та громадської забудови; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) оздоровчого призначен¬ня; ґ) рекреаційного призначення; д) історико-культурного призначення; є) лісового фонду; є) водного фонду; ж) промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, обо¬рони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у забрудненні або псуванні земель речови¬

нами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або

довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для

життя, здоров'я людей чи довкілля.

У складі цього злочину терміни «забруднення» та «псування» одночасно познача¬ють і діяння, і суспільно небезпечні наслідки.

Забруднення земель - це привнесення чи виникнення в зоні аерації одного і більше інгредієнтів (або їх комбінацій), що можуть погіршити продуктивність і якість біоти. Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені несприятливі кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності або інших антропоген¬них навантажень, внаслідок проникнення у землі різних забруднюючих речовин. При цьому негативні зміни можуть бути зумовлені не лише появою у ґрунті нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу неза¬брудненого ґрунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільсько¬господарського призначення.

Види забруднення земель можуть бути різними - хімічне, радіоактивне, бактеріаль¬не тощо. Поняттям забруднення земель слід охоплювати їх отруєння, тобто насичення ґрунтів токсичними речовинами, внаслідок чого земля перетворюється на фактор не¬безпеки для людини, флори і фауни.

Факти забруднення земель встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції МЕПР, службовими особами спеціально уповноважених органів інших орга¬нів виконавчої влади, яким надані права державних інспекторів, і оформлюються від¬повідним протоколом.

Псування земель - це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим при¬значенням. Зниження природно-господарської цінності земель може проявлятись,

Стаття 239

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

597

наприклад, у знищенні або порушенні родючого шару грунту, у порушенні структури ґрунту.

Розглядуваний злочин має місце лише у разі, коли забруднення або псування земель сталося внаслідок порушення спеціальних правил поводження із зазначеними вище ре¬човинами, відходами чи іншими матеріалами, які у даному разі виступають засобом вчинення посягання. Тривале зниження або втрата родючості земель, виведення їх із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту, яке стало результатом безгосподарського використання земель (наприклад, це стосується порушення правил рекультивації земель, їх затоплення, знищення родю¬чого шару ґрунту транспортними засобами), має кваліфікуватись за ст. 254.

Про поняття відходи див. коментар до ст. 268.

До шкідливих речовин і матеріалів у плані відповідальності за ст. 239 потрібно відносити, зокрема, неочищені і незнешкоджені стічні води, покидьки, нафту і нафто¬продукти, солі важких металів та інші небезпечні хімічні речовини, штами-продуценти і продукти біотехнології. Внаслідок порушення спеціальних правил землі можуть бути забруднені понад встановлені норми пестицидами (токсичні речовини, їх сполуки або суміші хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, а також гризунів, бур'янів тощо) або агро-хімікатами (органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулято¬ри росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрун¬тів та урожайності культур).

Порушення спеціальних правил, що спричиняє забруднення або псування земель, може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності. Наприклад, зберігання та видалення відходів повинно здійснюватись у місцях, визначених органами місцевого самовряду¬вання, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначено обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. У зв'язку з цим самовільне захоронения (складування) промислових, побутових та інших відходів на землях утворює склад цьо¬го злочину.

Невиконання або неналежне виконання при застосуванні пестицидів і агрохімікатів комплексу заходів згідно з встановленими регламентами, що спричинило забруднення ґрунтів, має кваліфікуватися за ст. 239.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 239, визнається закінченим з того моменту, коли за¬бруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або в силу інших обста¬вин, які не залежать від волі винної особи. Створення вказаної небезпеки слід розгляда¬ти як своєрідний різновид суспільно небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов'язані з діянням, однак мають самостійний характер.

Якщо реальної загрози заподіяння шкоди охоронюваним соціальним цінностям внаслідок порушення спеціальних правил не виникло, вчинене має тягнути адміністра¬тивну відповідальність (ст. 52 КАП).

4. Суб'єкт злочину - особа, на яку покладено обов'язок виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною фор¬мою вини. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 239) може харак¬теризуватися тільки необережністю.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 239) є спричинення загибелі людей, іх масового захворювання або інших тяжких наслідків. Про ці поняття див. коментар до статей 236 і 242.

Конституція України (ст. 14).

ЗК (розділи II, VI, VIII).

Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р.

598

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

Закон України «Про меліорацію» від 14 січня 2000 р.

Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню. Затверджений постановою KM № 1279 від 17 листопада 1997 р.

Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Затверджене постано¬вою КМ№ 15 від 12 січня 1993 р.

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Затверджений постановою KM № 284 від 19 квітня 1993 р.

Положення про моніторинг земель. Затверджене постановою КМ№ 661 від 20 серпня 1993 р.

Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруйних речовин, у т. ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою KM № 440 від 20 червня 1995 р.

Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів. Затверджений постановою КМ№ 1147 від 17 вересня 1996р.

Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Затверджене постановою KM № 1958 від 25 грудня 2002 р.

Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Затверджена наказом Мініс¬терства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки №171 від 2 7 .жовтня 1997р.

Стаття 240. Порушення правил охорони надр

1. Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило не¬

безпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобу¬

вання корисних копалин загальнодержавного значення,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі діяння, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного

фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове

захворювання або інші тяжкі наслідки,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбав¬ленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

(Стаття 240 зі змінами, внесеними згідно із Законом N° 2308-IV від 11.01.2005 р.)

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального і

комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин загаль¬

нодержавного значення. Його додатковим об'єктом можуть бути життя і здоров'я осо¬

би та інші блага.

2. Предметом злочину є надра і корисні копалини загальнодержавного значення.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суходолу та

дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Корисні копалини - це природні мінеральні речовини органічного та неорганіч¬ного походження, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки. Засвоїм призначенням вони поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Корисні копалини належать до непоновлюваних природних ре¬сурсів, геологічна швидкість утворення або акумуляції яких є значно меншою, ніж швидкість їх споживання людиною.

Стаття 240

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

599

Предметом злочину є корисні копалини загальнодержавного значення. Це горючі копалини (газ, нафта, вугілля, торф тощо), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благород¬ні, розсіяні, рідкісноземельні), неметали (різноманітна сировина, наприклад, хімічна, абразивна, гірничорудна, для облицювальних матеріалів), води (підземні, поверхневі), інертні гази.

Не визнаються предметом злочину корисні копалини місцевого значення, які розг¬лядаються як загальнопоширені (наприклад, галька, гравій, пісок (крім формувального, скляного, такого, що використовується у фарфорово-фаянсовій, вогнетривкій і цемент¬ній промисловості), глина (крім вогнетривкої, тугоплавкої, фарбувальної та деякої ін¬шої), крейда (крім крейди для цементної, хімічної, скляної, гумової промисловості та для одержання глинозему з нефеліну), черепашник, камінь бутовий, сланець (крім го¬рючого і покрівельного).

На кваліфікацію за ст. 240 не впливає те, незаконне видобування яких саме корис¬них копалин (основних або супутніх) має місце. Водночас видобування сировини з ду¬же низькою концентрацією мінеральних речовин або у важкодоступних пластах надр, що пов'язане із занадто великими економічними втратами, за наявності до цього під¬став може розцінюватись як малозначне діяння, позбавлене суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).

Предметом злочину, передбаченого ст. 240, є корисні копалини в їх природному стані. Звернення на свою користь або користь інших осіб природних ресурсів, які вилу¬чені з надр завдяки вкладеній праці людини, потрібно розглядати як злочин не проти довкілля, а проти власності.

3. З об'єктивної сторони злочин може проявитися в одній із двох форм:

1) порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для

життя, здоров'я людей чи довкілля;

2) незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Порушення встановлених правил охорони надр може бути вчинено шляхом дії

або бездіяльності. Це, наприклад: вибіркове відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до необгрунтованих втрат запасів корисних копалин; пошкодження родовищ корисних копалин, що виключає повністю або істотно обмежує можливість їх подальшої експлуатації; порушення порядку забудови площ залягання корисних копалин; забруднення надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин; здійснення того виду користування надрами, який не вказаний в акті про надання гір¬ничого відводу, неповне вилучення з родовищ корисних копалин та супутніх компо¬нентів; знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, маркшейдерських і геодезичних знаків; невиконання вимог щодо проведення ліквідованих або законсервованих гірничих виробок до стану, який гарантує безпеку людей.

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родо¬вищ корисних копалин будь-яким способом (викачування, побудова шахт, кар'єрів то¬що). Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Незаконність видобування, яка є обов'язковою умовою визнання дій особи кримі¬нально караними, означає, що видобування корисних копалин здійснюється без належ¬ним чином оформленого дозволу - акта про надання гірничого відводу або з відхилен¬ням від умов, зазначених у цьому документі (наприклад, видобування за межами відве¬деної ділянки надр або з використанням недозволених для даного родовища методів і засобів видобування корисних копалин). Злочин буде і в тому разі, коли дозвіл є підроб¬леним або простроченим.

Склад злочину у першій формі визнається закінченим з моменту порушення правил охорони надр, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а у дру¬гій - з початку незаконного видобування корисних копалин. Про поняття створення

600

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля див. коментар до ст. 239. Якщо вказаної небезпеки немає, порушення правил охорони надр тягне адміністративну від¬повідальність (статті 57, 58 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою в гірничому виробництві особою, яка зобов'язана їх дотриму¬ватись, слід кваліфікувати за ст. 272.

5. Суб'єктивна сторона злочину в частині незаконного видобування корисних ко¬палин характеризується прямим умислом, а в частині порушення правил охорони надр -умислом або необережністю. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 240) може характеризуватися тільки необережністю.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 240) є: 1) вчинення його на терито¬ріях та об'єктах природно-заповідного фонду; 2) повторно; 3) спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

Про поняття територій та об'єктів природно-заповідпого фонду див. коментар до ст. 252, про поняття повторності - ст. 32 і коментар до неї, про поняття спричи¬нення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків — ко¬ментар до статей 236 і 242. Вирішуючи питання про те, чи є спричинені внаслідок по¬рушення правил охорони надр наслідки тяжкими, крім усього іншого, потрібно врахо¬вувати кількість, вартість та екологічну значимість видобутих, пошкоджених або втрачених корисних копалин, час, на який родовище виведено з експлуатації, розмір коштів, необхідний для оновлення порушених природних властивостей ділянок надр, об'єктів рослинного і тваринного світу.

КН (статті 1, 13-27, 37-59, 65).

Закон України «Про видобування і переробку уранових руд» від 19 листопада 1997 р. (статті І, б, 7, 16).

Гірничий закон України від 6 .жовтня 1999 р.

Закон України «Про державну геологічну службу» від 4 листопада 1999р.

Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Затверджений постановою KM № 827 від 12 грудня 1994 р.

Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення. Затверджений постановою КМ№ 33 від 17 січня 1995 р.

Положення про порядок надання гірничих відводів. Затверджений постановою KM № 59 від 27 січня 1995 р.

Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду. Затверджене постано¬вою KM № 134 від 21 лютого 1995 р.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами. Затверджений постано¬вою KM № 1540 від 2 жовтня 2003 р.

Порядок укладання контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян. Затверджений постановою KM № 948 від 27 листопада 1995 р.

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр. Затверджена постановою KM № 432 від 5 травня 1997 р.

Перелік корисних копалин України місцевого значення. Затверджений наказом Держкомгео¬логії України Лг° 63 від 9 червня 1994 р.

Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Затвердже¬на наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 119 від ЗО вересня 1996 р.

Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з пошуку (розвідки) та експлуатації родовищ корисних копалин та контроль за їх дотриманням. Затверджена наказом Ліцензійної палати України та Держкомгеології № 33/58 від 8 квітня 1999 р.

Стаття 241 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 601

Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного по¬

вітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами,

відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва

внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для

життя, здоров'я людей чи для довкілля,-

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавлен¬ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той са¬мий строк або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі на¬

ел ідки,-

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбав¬ленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні поса¬ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок охорони атмосферного повіт¬ря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відтворення його стану, раціо¬нального використання для виробничих потреб, відвернення і зменшення шкідливого впливу на атмосферне повітря, а також право людини на сприятливе довкілля. Його додатковим об'єктом можуть бути життя і здоров'я особи, інші блага.

2. Предметом злочину є атмосферне повітря - природна суміш газів (кисень, азот, аргон, вуглекислий газ, неон тощо), яка знаходиться у відкритому просторі над територією України за межами житлових, виробничих та інших приміщень. Забруднен¬ня повітря у межах закритих виробничих приміщень за наявності до цього підстав по¬винне кваліфікуватись за ст. 271 як порушення вимог законодавства про охорону праці.

3. Об'єктивна сторона полягає у: 1) забрудненні або 2) іншій зміні природних властивостей атмосферного повітря шляхом насичення його зазначеними у ч. 1 ст. 241 речовинами і матеріалами, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля.

Під спеціальними правилами слід розуміти нормативи, які встановлюються у галу¬зі охорони атмосферного повітря щодо: а) екологічної безпеки атмосферного повітря; б) гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкід¬ливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами; в) утво¬рення забруднюючих речовин, які виводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів (граничні); г) використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення; д) вмісту за¬бруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порушення правил викиду в атмосферу різних забруднюючих речовин і матеріалів може відбуватись шляхом: 1) вчинення діянь, які прямо заборонені природоохоронним законодавством (наприклад, експлуатація очисних установок без фільтрів або з їх не¬своєчасною заміною, невикористання контрольної апаратури, спалювання промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюю¬чими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, за винятком, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок); 2) недо¬тримання підстав, порядку, обсягу, інтенсивності та інших умов викиду забруднюючих речовин і матеріалів (перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря; викиди забруднюю¬чих речовин без дозволу спеціально уповноважених державних органів; залпове ски¬дання чи випуск забруднюючих речовин замість регулярного тощо).

602

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

У цьому складі злочину терміни «забруднення» та «інша зміна природних власти¬востей» одночасно позначають і діяння, і суспільно небезпечні наслідки.

Забруднення - це надходження в атмосферне повітря або утворення у ньому шкід¬ливих (забруднюючих) речовин у концентраціях, які перевищують встановлені держа¬вою екологічні нормативи.

Інша зміна природних властивостей - це негативне відхилення від оптимального стану атмосферного повітря в частині його фізичних, хімічних та біологічних властивос¬тей, що негативним чином впливає на здоров'я людини і довкілля, у т. ч. на клімат і погоду. Отруєння повітря є формою екоциду (ст. 441).

Злочин є закінченим з моменту, коли внаслідок забруднення або іншої зміни при¬родних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для життя, здоров'я людей або для довкілля. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров'я лю¬дей чи довкілля див. коментар до ст. 239. Забруднення атмосферного повітря, що не супроводжувалось створенням вказаної небезпеки, тягне адміністративну відповідаль¬ність (статті 78, 79 КАП).

4. Суб'єкт злочину спеціальний: це працівник підприємства, установи, організації, у зв'язку з діяльністю яких відбуваються забруднення чи інша негативна зміна атмо¬сферного повітря і на якого покладено правовий обов'язок дотримуватись спеціальних правил з приводу забезпечення чистоти й оптимального стану атмосферного повітря.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною фор¬мами вини. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 241) може харак¬теризуватися тільки необережністю.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 241) є загибель людей або інші тяжкі наслідки (про їх поняття див. коментар до ст. 236).

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 р.

Положен/ія про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного пові¬тря. Затверджене постановою КМ№ 1073 від 29 грудня 1993 р.

Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних фак¬торів на атмосферне повітря. Затверджене постановою KM № 1092 від 31 грудня 1993 р.

Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне по¬вітря стаціонарними джерелами. Затверджене постановою KM № 364 від 29 травня 1995 р.

Постанова КМ «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» № 343 від 9 березня 1999 р.

Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню. Затверджений постановою КМ№ 1598 від 29 листопада 2001 р.

Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного по¬вітря. Затверджений постановою КМ№ 299 від ІЗ березня 2002р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Затверджена наказом МОПС№ 38 від 18 травня 1995 р.

Порядок розробки і затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Затверджений наказом МОПС № 75 від 18 липня 1996 р.

Інструкція про встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Затверджена наказом МЕПР № 161 від 10 жовтня 2000 р.

Методика прогнозування наслідків впливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті. Затверджена наказом МНС, МАП, ME, МЕПР № 73/82/64/122 від 27 березня 2001 р.

Порядок визначення величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосфер¬ному повітрі. Затверджений наказом МЕПР № 286 від 30 липня 2001 р.

Інструкція про проведення інвентаризації викидів важких металів в атмосферне повітря. Затверджена наказом МЕПР № 298 від 9 серпня 2001 р.

Стаття 242 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 603_

Стаття 242. Порушення правил охорони вод

1. Порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило

забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел

питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або висна¬

ження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для

довкілля,-

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той са¬мий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання лю¬

дей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі

наслідки,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на той самий строк.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання^ відтворення та охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та виснаження. Його додатковим об'єктом можуть бути життя та здоров'я особи, влас¬ність, інші блага.

2. Предмет злочину - водні об'єкти, конкретні різновиди яких перераховано у дис¬позиції ч. 1 ст. 242. Спільним для них є те, що вони належать до материкових вод, тобто є водними об'єктами суші, пов'язані з біосферою, а їхні води беруть участь у природному кругообігу вод. Для визнання водного об'єкта предметом цього злочину не має значен¬ня, чи включений він офіційно до складу водного фонду України, чи має він власну назву та господарське значення, в якому стані і чи постійно перебуває у ньому вода, тощо.

Під водними об'єктами слід розуміти природні або створені штучно елементи до¬вкілля, в яких зосереджуються води (річка, озеро, водосховище, ставок, канал тощо). Предметом злочину виступають не лише власне водні маси у рідкому, твердому чи га¬зоподібному стані, а й тверді поверхні, що обмежують їх поширення (береги, дно, рус¬ло, склепіння), мікроорганізми і донні відкладення, взаємодія яких забезпечує природне самоочищення і належну якість води, зв'язок водойм з іншими природними об'єктами і всією біосферою.

Поверхневі води - це води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверх¬ні, а підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Водоносний горизонт - це однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Джерела питних і лікувальних вод - це зосереджені виходи (наприклад, ключі, гейзери, джерела) підземних вод, які використовуються або можуть використовуватись для забору питної або лікувальної води з різною технологією її обробки.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 242: а) внутрішні морські во¬ди та територіальне море (див. коментар до ст. 243); б) технічні місткості і накопичува-чі води, які безпосередньо включені у технічне або споживче використання, вилучені з природного кругообігу і процес обміну водних мас в яких повністю контролюється лю¬диною (цистерни, системи оборотного водопостачання, опалювальні та охолоджувальні прилади, ставки для нагромадження стічних вод тощо); в) природні або штучні запади¬ни, в яких води немає постійно (наприклад, осушені болота, давні гирла рік, солончаки на місці висохлих озер).

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діян¬

ня - порушення правил охорони вод; 2) наслідки у вигляді забруднення поверхневих чи

604

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміни їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, що створило небезпе¬ку для життя, здоров'я людей чи для довкілля; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Порушення правил охорони вод вчиняються шляхом дії або бездіяльності і поля¬гає, зокрема, у: невиконанні водокористувачем обов'язку забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані його об'єкти, і не допуска¬ти винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів, сиро¬вини та відходів виробництва; скиданні у водні об'єкти, на поверхню льодового покри¬ву та водозабору, а також у каналізаційні мережі шламів, інших технологічних і побу¬тових твердих відходів; митті на водних об'єктах та в їх прибережних захисних смугах транспортних засобів і техніки; відключенні очисних споруд або недостатньому конт¬ролі за їх роботою; скиданні забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти з пере¬вищенням лімітів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування; порушенні технології транспортування нафти, що має своїм наслідком її вилив у водний об'єкт; самовільному захопленні водних об'єктів, порушенні режимів роботи водогосподар¬ських споруд і пристроїв; руйнуванні русел річок, струмків і водотоків; порушенні ліміту забору води з водних об'єктів; використанні на територіях водоохоронних зон стійких та сильнодіючих пестицидів, розміщенні у цих зонах кладовищ, скотомогильників, зва¬лищ, полів фільтрації, гаражів, стоянок автомобілів, складів пально-мастильних матері¬алів, шламосховищ та інших об'єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод, тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших сіль¬ськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення вод; само¬вільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, сверд¬ловин).

Забрудненням вод потрібно визнавати надходження до водних об'єктів забрудню¬ючих речовин, тобто речовин, які привносяться у такі об'єкти в результаті господар¬ської діяльності людини (відходів і викидів, виробничої сировини, напівфабрикатів, таких готових продуктів виробництва, як отрутохімікати, мінеральні добрива, нафто¬продукти, неочищених стічних вод). При цьому для кваліфікації діяння за ст. 242 не має значення, чи встановлено щодо таких речовин гранично допустимі концентрації.

Забруднення вод може бути не лише хімічним, а й біологічним чи тепловим. При біологічному забрудненні води насичуються шкідливими мікроорганізмами (бактерія¬ми, вірусами), здатними викликати захворювання людей, риб, інших водних ресурсів, а при тепловому відбуваються скиди підігрітих вод, що має своїм наслідком порушення теплового режиму, зміну біоценозів, загибель рослин і водних тварин, розмноження шкідливих мікроорганізмів.

Зміна природних властивостей вод - це негативні зміни їх біологічного стану, фі¬зичних та інших характеристик (електромагнітних, хімічних, радіаційних, лікувальних, теплових тощо). Нормування якості води водного об'єкта здійснюється шляхом встанов¬лення сукупності допустимих значень показників складу та властивостей, у межах яких забезпечуються безпечні умови водокористування. Ці показники встановлюються для води, що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і рекреа¬ційних потреб, а також потреб рибного господарства. Зазначеним поняттям охоплюєть¬ся і засмічення вод - привнесення у водні об'єкти сторонніх, як правило, нерозчинних, предметів і матеріалів. Засмічення вод може утворювати склад розглядуваного злочину за умови, що воно викликало зміну природних властивостей вод або виснаження вод¬них ресурсів.

Виснаження водних джерел - це стійке, тобто таке, що не може бути подолане при¬родним шляхом, скорочення запасів і погіршення якості вод, втрата ними здатності до самоочищення. Виснаження характеризується незворотним зменшенням мінімально до¬пустимого стоку вод, що має наслідком їх повну або часткову непридатність для певних видів водокористування. Від виснаження потрібно відрізняти маловоддя - період (фазу)

Стаття 242

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

605

гідрологічного режиму водного об'єкта, при якому спостерігається зменшення його вод¬ності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах.

Для визнання злочину закінченим необхідно, щоб забруднення, зміна природних властивостей вод або виснаження водних об'єктів створили небезпеку для життя, здо¬ров'я людей чи довкілля. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров'я лю¬дей та довкілля див. коментар до ст. 239.

Порушення правил охорони вод, яке не спричинило наслідків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 242, тягне адміністративну відповідальність (статті 59, 60, 61 КАП).

4. Суб'єкт злочину загальний. Це можуть бути як працівники підприємств, органі¬

зацій, у зв'язку з виробничою діяльністю яких відбувається забруднення чи інша нега¬

тивна зміна водних об'єктів, так і особи, які допускають забруднення вод не під час

своєї службової чи професійної діяльності.

Дії службових осіб, які допустили введення в експлуатацію нових або реконструйо¬ваних підприємств та інших об'єктів без очисних споруд, за наявності до цього підстав потребують додаткової кваліфікації за ст. 253.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною фор¬

мою вини. Психічне ставлення до смерті людей (наприклад, вони загинули внаслідок

вживання отруєної питної води) або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 242) може бути

лише необережним.

Вчинення з метою ослаблення держави дій, які полягають у забрудненні вод і спря¬мовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, потрібно кваліфікувати за ст. 113 (диверсія).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 242) є спричинення: 1) загибелі або

захворювання людей; 2) масової загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу;

3) інших тяжких наслідків.

Про поняття загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст. 236. По¬няття захворювання людей охоплює: а) заподіяння шкоди здоров'ю окремих осіб або хоча б однієї людини, що відповідає за ступенем тяжкості тяжким або середньої тяжкості тілесним ушкодженням; б) заподіяння шкоди здоров'ю населення (поява спадкових патологій, потворності або інших відхилень у розвитку дітей, скорочення тривалості життя, істотне підвищення рівня захворюваності населення тощо).

Загибель об'єктів тваринного і рослинного світу - це знищення диких звірів і птахів, бджолосімей, риби та інших представників водної фауни, у т. ч. ікри та мальків, місць їх розмноження і проживання, кормових угідь, приведення у непридатний стан посівів або врожаю сільськогосподарських культур, знищення або пошкодження до ступеня припинення росту лісу, інших насаджень тощо. Вирішуючи питання про те, чи була загибель зазначених об'єктів масовою (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати, зокрема, кількість і екологічну цінність знищених об'єктів флори і фауни, можливість їх відтворення, площу виведених з ладу угідь або площу, на якій знищено тварин, риб чи рослин, вартісне вираження шкоди, заподіяної довкіллю і обрахованої за відповідними таксами, обсяг і вартість робіт, які необхідно провести для ліквідації негативних наслідків.

ВК (статті 1,5, 18-110).

Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000p. (cm. 19).

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 р.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської ді¬яльності на них. Затверджений постановою KM № 486 від 8 травня 1996 р.

Порядок здійснення державного моніторингу вод. Затверджений постановою KM № 815 від 20 липня 1996 р.

Постанова КМ «Про порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допусти¬мого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких норму¬ється» № 1100 від 11 вересня 1996 р.

606

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VIII

Постанова KM «Про затвердження переліку водних об 'єктів, що відносяться до категорії лікувальних» № 1499 від II грудня 1996 р.

Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. Затверджені поста¬новою KM Же 465 від 25 березня 1999 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок пору¬шення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Затвердж-ена наказом МОПС № 37 від 18 травня 1995р.

Порядок зменшення спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади лі¬мітів забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у разі настання маловоддя. Затверджений наказом МЕПР, Держводгоспу № 133/62 від 30 березня 2001 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок пору¬шення правіш охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодж-ення водогосподар¬ських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації. Затвердж-ена наказом Держ-вод-госпу № 290 від 29 грудня 2001 р.

Постанова ПВС Же 1 від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпові¬дальність за порушення законодавства про охорону природи».

Стаття 243. Забруднення моря