4. Суб'єктом злочину, якщо він не пов'язаний з насильством, може бути тільки служ¬

бова особа. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, по¬

ходів і демонстрацій, вчинене суддею шляхом постановления завідомо неправосудного

рішення, ухвали або постанови, кваліфікується за ст. 375. Такі самі дії, якщо вони були

вчинені іншою службовою особою, крім судді, шляхом зловживання владою або службо¬

вим становищем і спричинили тяжкі наслідки, кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 (ч. 2 ст. 423),

якщо цією службовою особою є працівник правоохоронного органу - за ч. З ст. 364.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Суб'єкт злочину, якщо цей злочин пов'язаний з насильством,- осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т. ч. і службова особа. Якщо передбачені ст. 340 дії вчинені службовою особою, крім судді, шляхом перевищення влади або службових повнова¬жень, вони кваліфікуються за частинами 1, 2 або 3 ст. 365 (частинами 1 або 3 ст. 424).

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Конституція України (статті 1, 39, 64).

ЦК (ст. 315).

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 p. (cm. 8, п. «б» ч. 1 ст. 38).

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 p. (cm. 21).

Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28липня 1988р.

Стаття 341 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 797_

Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів дер¬жавної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з ме¬тою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність органів дер¬жавної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян; нормальна робо¬та будь-яких інших підприємств, установ, організацій, а додатковим об'єктом - відно¬сини власності або встановлений порядок користування будівлями чи спорудами.

2. Предметом злочину виступають будівлі і споруди. Характерною ознакою цих бу¬дівель і споруд є те, що вони забезпечують діяльність органів державної влади (законодав¬чої, виконавчої, судової"), органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. До них, зокрема, належать будівлі і споруди, що забезпечують діяльність ВР, Президента України, РНБО, KM та всіх міністерств і відомств України, РП, НБ, КС, ВС та підпоряд¬кованих йому судів, ВРЮ, прокуратури України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, місцевих рад, політичних партій, громадських організацій. Забезпечувати діяльність на¬званих у диспозиції ст. 341 органів можуть будівлі та споруди, в яких знаходяться ці ор¬гани, а також будівлі і споруди, які належать господарюючим суб'єктам різних форм влас¬ності, діяльність яких пов'язана із нормальним функціонуванням вищевказаних органів. Так, наприклад, предметом цього злочину може бути визнана будівля, в якій розташована приватна АТС, що обслуговує відповідні органи. Також предметом цього злочину мо¬жуть бути будівлі, де знаходяться пошта, телеграф, телефон, а також споруди, за допомо¬гою яких здійснюється технічне забезпечення роботи цих установ.

Предметом цього злочину не є будівлі і споруди підприємств, установ, організацій, які не відносяться до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи до об'єднань громадян і які не забезпечують діяльності цих органів. Це, наприклад, будів¬лі і споруди державних закладів освіти, релігійних організацій, благодійних фондів.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується однією обов'язковою ознакою - суспі¬

льно небезпечною дією. Вона виражається у захопленні зазначених вище будівель і споруд.

Під захопленням розуміється протиправне зайняття названих об'єктів шляхом на¬сильства або обману. При цьому не має значення, зайнято весь об'єкт чи його частину. Суттєвим є те, що таке зайняття не дає можливості використовувати ці будівлі, споруди їх законним власникам чи користувачам для виконання своїх функцій, а також пере¬шкоджає нормальній роботі інших підприємств, установ, організацій, будівлі чи спору¬ди яких не захоплено.

Застосування насильства до осіб, які перешкоджають захопленню, чи до будь-яких інших осіб, знищення чи пошкодження майна у захоплених будівлях чи спорудах по¬требують самостійної кримінально-правової оцінки.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного захоплення всієї будівлі чи спо¬руди або її частини. Причому не має значення, чи мало місце реальне перешкоджання нор¬мальній роботі підприємств, установ, організацій і чи використовувалась будівля чи спору¬да особами, які її захопили. Не є важливим для кваліфікації цього діяння за ст. 341 час, протягом якого будівля чи споруда перебували у розпорядженні осіб, що їх захопили.

• 4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою неза¬конно користуватися захопленими будівлею чи спорудою або перешкодити нормальній діяльності підприємств, установ, організацій.

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 p. (cm. 9).

798 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XV

Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронно¬го органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військо¬вослужбовцеві

1. Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків -

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним служ¬

бових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського

порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання

цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського по¬

рядку -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з

примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого

насильства до виконання явно незаконних дій,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на строк від двох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину виступає нормальна діяльність пра¬воохоронних органів та інших органів державної влади, громадських формувань з охо¬рони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим об'єктом може бути особиста недоторканність особи.

2. Потерпілими від злочину є: 1) представник влади (ч. 1 ст. 342); 2) працівник правоохоронного органу; 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; 4) військовослужбовець (ч. 2 ст. 342).

Про поняття представника влади див. Загальні положення до розділу XVII Особ¬ливої частини КК.

Посягання підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 342, якщо воно вчинене щодо потерпіло¬го, який є представником влади, але не є працівником правоохоронного органу, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем.

До працівників правоохоронних органів слід відносити працівників органів: проку¬ратури; внутрішніх справ; служби безпеки; митної служби; охорони державного кордо¬ну; державної податкової служби; виконання покарань; державної контрольно-ревізійної служби; рибоохорони; державної лісової охорони; АК та інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відмітною ознакою вказаних працівників як працівників саме правоохоронних ор¬ганів є те, що вони беруть безпосередню участь у: а) розгляді судових справ у всіх ін¬станціях; б) провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністра¬тивні правопорушення; в) оперативно-розшуковій діяльності; г) охороні громадського порядку і громадської безпеки; д) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства; є) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордони України; є) нагляді і контролі за виконанням законів.

Особи, які уклали трудовий договір із СБ, ДПС, ДДПВП тощо і не є атестованими службовими особами цих органів, а становлять їх технічний, допоміжний персонал, не визнаються потерпілими від цього злочину. Так само не виступають потерпілими у складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 342, особи, які здійснюють функції з охорони і

Стаття 342 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 799

захисту лісів і є працівниками недержавних органів чи організацій. Адже органи лісової охорони недержавних постійних лісокористувачів хоч і наділені повноваженнями з охорони і захисту лісів на території України, але не названі у переліку правоохоронних органів, що закріплений у законі.

Представники влади та працівники правоохоронних органів можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваю¬чи безпосередньо на службі, діючи за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони діяли в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, припиняли правопо¬рушення у неробочий час).

Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кор¬дону - громадянин України, який відповідно до закону є членом зареєстрованого у встановленому порядку громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Такими формуваннями виступають зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції та ДПС, асоціації громадсь¬ких формувань тощо, має посвідчення члена такого формування і відповідну нарукавну пов'язку. Член громадського формування може виступати потерпілим від цього злочи¬ну лише під час здійснення ним функцій по забезпеченню охорони громадського по¬рядку чи державного кордону.

Військовослужбовець виступає потерпілим від цього злочину лише під час вико¬нання обов'язків по охороні громадського порядку. Про поняття військовослужбовців див. коментар до ст. 401, а про поняття громадського порядку - коментар до ст. 1.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - опором представ¬никові влади, працівникові правоохоронного органу, члену відповідного громадського формування або військовослужбовцю; 2) часом вчинення злочину - під час виконання представником влади, у т. ч. працівником правоохоронного органу, службових обов'яз¬ків; членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем - покладених на них обов'язків щодо охорони гро¬мадського порядку.

Опір - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків. Коло обов'язків, здійсненню яких вчиняється опір, залежить від виду потер¬пілого, якому вчиняється опір.

Опір потрібно відрізняти від злісної непокори. Злісною непокорою (ст. 185 КАП) є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи роз¬поряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадсь¬кого формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свід¬чить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Адміністративна відповідальність за вказані дії настає за відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Опір, на відміну від злісної непокори, може полягати в таких, наприклад, діях, як спроба вирватися при затриманні, перешкодження законному застосуванню сили. Ознаками опору є такі: а) він полягає в активних діях; б) дії винного полягають у застосу¬ванні до потерпілого фізичної сили; в) дії винного перешкоджають (протидіють) вико¬нанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень; г) дії винного вчинено під час виконання потерпілим своїх службових або громадських обов'язків.

Вчинення злочину під час виконання представником влади, у т. ч. працівником правоохоронного органу, службових обов'язків означає, що посягання має місце під час реалізації ним наданих йому прав та виконання обов'язків, які передбачені відпо¬відними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність представника влади або органу, в якому він працює.

Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кор¬дону та військовослужбовець можуть виступати потерпілими у складі злочину, що ана¬лізується, лише під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. Злочин матиме місце у разі опору цим особам як при

800 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XV

виконанні покладених на них обов'язків, так і при реалізації прав, наданих їм у зв'язку з виконанням їх завдань.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усві¬домлює, що вчиняє незаконні дії щодо представника влади, працівника правоохоронно¬го органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і держав¬ного кордону і бажає так вчинити. Якщо ж особа не усвідомлює, кому саме вона вчиняє опір, то склад злочину, передбачений ст. 342, відсутній.

6. Кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 342) має місце при поєднанні опору з при¬мушенням потерпілого шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Під насильством у складі злочину, передбаченого ч. З ст. 342, розуміється будь-яке фізичне насильство - тілесні ушкодження, незаконне позбавлення волі, зв'язування або інші насильницькі дії. Заподіяння потерпілому при вчиненні опору тяжкого тілесного ушкодження або смерті за наявності підстав потребує додаткової кваліфікації залежно від виду потерпілого та тяжкості наслідків, що настали, відповідно, за ч. З ст. 345, ч. З ст. 350, ст. 348 чи п. 8 ч. 2 ст. 115. Поняттям погрози охоплюється залякування потерпі¬лого будь-яким фізичним насильством.

ЛК (статті 87, 88).

Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (статті 2, 10, 11).

Закон України «Про держаний кордон України» від 4 листопада 1991 р.

Закон України «Про державну прикордонну службу України» від З квітня 2003 р.

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (статті 5, 17, 20, 56).

Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 бе¬резня 1992 р. (статті 1, 2).

Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. (статті 19, 24, 25).

Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992р.

Закон України «Про держ-авну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. (статті 9, 16).

Закон України «Про Антимонопольний комітет» від 26 листопада 1993 р.

Закон України «Про дер.жавний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (статті 1, 2).

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р.

Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордо¬ну» від 22 червня 2000 р.

Положення про Державний департамент з питань виконання покарань. Затверджене ука¬зом Президента України від 31 липня 1998 р.

Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Затверджений постановою KM № 1192 від 28 вересня 1996 р. (п. 38).

Постанова ПВС «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26 квітня 2002 р. (п. І).

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з ме¬

тою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийнят¬

тя незаконних рішень -

карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мініму¬мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню

особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням

свого службового становища,-

Стаття 344

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

801

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев¬ною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести міся¬ців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

1. Об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів.

2. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронного органу. Про його поняття див. коментар до ст. 342.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у впливі в будь-якій формі на працівника правоохоронного органу.

Вплив на працівника правоохоронного органу може полягати у конкретних діях, спрямованих на перешкоду виконанню цим працівником службових обов'язків або для того, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Вплив може проявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі. Умовляння - це наполегливі прохання про вчинення чи не вчинення будь-яких дій, що полягають у невиконанні потерпілим своїх службових обов'язків або прийнятті незаконних рішень. Це прохання може супроводжуватись обіцянками про на¬дання якихось майнових чи немайнових благ, переваг, пропозицією хабара. Прохання батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу цього злочину. Шантажування може здійснюватися шляхом погрози розголосити відомості, які потерпі¬лий бажає зберегти в таємниці. Іншими формами впливу може бути позбавлення певних благ, переваг, втручання в особисте життя, застосування насильства тощо.

Якщо вплив на працівника правоохоронного органу здійснюється шляхом погрози вбивством, насильством, погрози знищенням чи пошкодженням майна щодо самого працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, або шляхом застосу¬вання насильства, то вчинене підлягає додатковій кримінально-правовій оцінці за від¬повідними статтями Особливої частини КК (зокрема, за ст. 345).

Злочин вважається закінченим з моменту застосування впливу у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та метою - пе¬решкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття неза¬конних рішень. Про поняття виконання службових обов'язків див. коментар до ст. 342.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 343) є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 343, якщо вони: 1) перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Перешкодженпя запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, має місце тоді, коли саме через втручання винної особи працівник правоохоронного органу не зміг запобігти злочину чи затримати особу, яка вчинила злочин. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Постанова ПВС №8 від 26 червня 1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров 'я, гідність та власність суддів та працівників правоохоронних органів» (п. 11).

Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча

1. Незаконний вплив у будь-якій формі на Президента України, Голову Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра Украї¬ни, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії, Голову

26 З—187

802

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XV

Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного ко¬мітету телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити вико¬нанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень -

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службово¬го становища,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

1. Об'єктом злочину є нормальна діяльність перелічених у диспозиції ч. 1

ст. 344 службових осіб, а також авторитет органів державної влади, в яких вони пра¬

цюють.

2. Потерпілими від цього злочину є лише службові особи, перелічені в диспозиції

ч. 1 ст. 344. При цьому потерпілими можуть виступати особи, обрані чи призначені на

зазначені посади у порядку, встановленому законом.

Правильна кваліфікація дій винного за ст. 344 потребує встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного діяча (про це див. коментар до ст. 112).

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному впливі у будь-якій формі на

державного діяча.

Про поняття незаконного впливу див. коментар до ст. 343. Якщо незаконний вплив здійснюється шляхом погрози вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі, або застосуванням насильства щодо осіб, які названі як потерпілі у диспозиції ч. 1 ст. 346 і водночас ви¬ступають потерпілими від злочину, що аналізується, то вчинене слід кваліфікувати за відповідними частинами статей 344 і 346.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення незаконного впливу на держав¬ного діяча.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою пере¬шкодити виконанню потерпілим службових обов'язків або добитися прийняття неза¬конних рішень. Під виконанням державним діячем службових обоє 'язків слід розумі¬ти реалізацію ним наданих йому Конституцією чи законами України повноважень. Прийняття незаконних рішень - це прийняття рішень, які не входять до компетенції державного діяча, або рішень, які суперечать чинному законодавству.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 344) є використання винним свого службового становища при здійсненні незаконного впливу на державного діяча.

Конституція України (статті 79, 88, 104, 106, 114, 122, 128, 148).

Закон України «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р.

Закон України «Про Антимонопольний комітет» від 26листопада 1993 р.

Закон України «Про Рахункову палату України» від 12 липня 1996 р.

Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23 вересня 1997р.

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997р.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. (статті 6, 9).

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999 р. «Про склад Кабінету Міністрів України».

Стаття 345

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

803

Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронно¬го органу

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням

майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких

родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або по¬збавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близь¬

ким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у

зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близь¬

ким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим пра¬

цівником службових обов'язків -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті,

вчинені організованою групою,-

караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохорон¬них органів, їх авторитет, а додатковим об'єктом - психічна недоторканність працівни¬ків правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров'я.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) працівник правоохоронного ор¬гану; 2) його близькі родичі. Про поняття працівника правоохоронного органу див. ко¬ментар до ст. 342, а про поняття близьких родичів - коментар до ст. 115.

3. Об'єктивна сторона злочину може бути виражена у:

1) погрозі (ч. 1 ст. 345);

2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 345) або тяжких (ч. З ст. 345).

Відповідальність за ч. 1 ст. 345 настає, коли мала місце погроза вбивством, насиль¬ством або знищенням чи пошкодженням майна. Про поняття погрози див. коментар до статей 66, 189.

Під погрозою насильством слід розуміти погрозу заподіяння потерпілому побоїв, тілесних ушкоджень, інших насильницьких дій. Про поняття погрози вбивством див. коментар до ст. 129, а про поняття погрози знищенням майна - коментар до ст. 195.

Обов'язковою ознакою погрози у складі цього злочину є те, що вона вчиняється у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Про поняття виконання службових обов'язків працівником правоохоронного органу див. коментар до ст. 342.

Про поняття побоїв, легких, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушко¬джень див., відповідно, статті 126, 125, 122, 121 і коментар до них.

Злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози (ч. 1 ст. 345), заподі¬яння побоїв чи тілесних ушкоджень (частини 2 або 3 ст. 345).

4. Суб'єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілес¬них ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді запо¬діяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його організованою групою. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.

26*

804

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XV

Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадсь¬кого діяча

1. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або по¬

шкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Пре¬

зидента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата Украї¬

ни, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи суд¬

ді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спе¬

ціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноважено¬

го Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови

Національного банку України, керівника політичної партії України, а також

щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською

діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

2. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, се¬

редньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нане¬

сення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв'язку з їх державною

або громадською діяльністю -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті,

тяжких тілесних ушкоджень у зв'язку з їх державною або громадською діяль¬

ністю-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна робота органів держав¬ної влади та об'єднань громадян, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом -недоторканність державних чи громадських діячів, їх здоров'я.

2. Перелік осіб, які можуть бути потерпілими від цього злочину, дано у ч. 1 ст. 346 і він є вичерпним (див. також коментар до статей 112 і 344). Про поняття близьких ро¬дичів див. коментар до ст. 115.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) погрозі (ч. 1 ст. 346);

2) заподіянні тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості (ч. 2 ст. 346) або тяж¬ких (ч. З ст. 346);

3) нанесенні побоїв (ч. 2 ст. 346);

4) вчиненні інших насильницьких дій (ч. 2 ст. 346).

Відповідальність за ч. 1 ст. 346 настає за погрозу вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням або пошкодженням майна, викраденням або позбавленням волі зазначених у ній осіб.

Погроза заподіянням шкоди здоров'ю має місце тоді, коли потерпілому погрожують побоями, заподіянням тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості, у т. ч. шляхом застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, елек¬троструму тощо. Про поняття погрози вбивством і погрози знищенням майна див. ко¬ментар, відповідно, до статей 129 і 195. Про поняття позбавлення волі або викраден¬ня людини див. коментар до ст. 146. Погроза пошкодженням майна полягає у заляку¬ванні потерпілого погіршенням якості, зменшенням цінності речі або приведенням її на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан.

Про поняття тяжких, середньої тяжкості, легких тілесних ушкоджень і побоїв див. коментар, відповідно, до статей 121, 122, 125 і 126.

Під іншими насильницькими діями розуміється застосування будь-якого насиль¬ства, яке не охоплюється поняттям тілесних ушкоджень і побоїв. Це, зокрема: незакон¬не позбавлення волі, викрадення, зв'язування, насильницьке застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин, електроструму тощо.

Стаття 347 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 805

Обов'язковою ознакою погрози є те, що вона пов'язана з державною або громадсь¬кою діяльністю державного чи громадського діяча.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 346, вважається закінченим з моменту доведення по¬грози до потерпілого, а злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 346,- з моменту засто¬сування до потерпілого насильства, нанесення побоїв чи заподіяння тілесних ушко¬джень.

4. Суб'єктом цього злочину у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілес¬них ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а у вигляді запо¬діяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові

правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням

цим працівником службових обов'язків -

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних міні¬мумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обме¬женням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпеч-

ним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі на¬

слідки,-

караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є авторитет органів державної влади. Обов'язковим додатковим його об'єктом виступає право приватної власності, а факуль¬тативним може виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя або здо¬ров'я людини.

2. Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам (є їхньою власністю або перебуває в їх володінні). Однак сам факт належності майна зазначеним особам не є достатньою підставою для кваліфікації його знищення чи пошкодження за ст. 347. Для цього необ¬хідно встановити наявність зв'язку між такими діями і виконанням працівником право¬охоронного органу службових обов'язків. Про поняття виконання працівником право¬охоронного органу службових обов'язків див. коментар до ст. 342. При цьому для ква¬ліфікації діяння за ст. 347 не має значення, коли саме було здійснено знищення чи пошкодження майна - до чи після виконання працівником правоохоронного органу вказаних обов'язків.

3. Потерпілими від злочину можуть бути працівник правоохоронного органу або його близькі родичі. Про поняття працівника правоохоронного органу див. коментар до ст. 342, а про поняття близьких родичів - до ст. 115.

4. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення чи пошкодження майна та причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками. Про поняття знищення та пошкодзкення майна див. коментар до ст. 194.

На відміну від загального складу умисного знищення або пошкодження майна, від¬повідальність за яке передбачена ст. 194, заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою складу умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу. Таким чином, формально будь-яке знищення або пошко¬дження майна працівника правоохоронного органу підлягає кваліфікації за ст. 347. Водночас слід зазначити, що знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна такого працівника без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 347, через ма-

806

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XV

лозначність не становить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11) і не є злочином. Вирішуючи питання, чи є злочином умисне знищення або пошкодження майна працівника право¬охоронного органу, потрібно враховувати не тільки вартість і розмір майна в натураль¬ному вигляді (вага, обсяг, кількість), а й значення знищеного чи пошкодженого майна для потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення майна до повної непридатності для використання за цільовим призначенням (при знищенні) або погіршення його якос¬ті, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для викорис¬тання за цільовим призначенням (при пошкодженні).

5. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347,- 14 років.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Умислом винного охоплюється усвідомлення ним факту: 1) належності знищуваного чи пошко¬джуваного ним майна працівникові правоохоронного органу або його близьким роди¬чам; 2) зв'язку між вчинюваними ним діями та виконанням працівником правоохорон¬ного органу своїх службових обов'язків.

Мотивом цього злочину зазвичай є помста за виконання працівником правоохорон¬ного органу своїх службових обов'язків. Мета цього злочину може бути різною. Якщо винний шляхом умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохорон¬ного органу прагнув вплинути на нього з метою перешкодити виконанню ним службо¬вих обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень, вчинене слід визнавати су¬купністю злочинів і кваліфікувати за статтями 347 і 343. Умисне знищення чи пошко¬дження майна працівника правоохоронного органу при вчиненні йому опору під час виконання ним службових обов'язків слід також кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 347 (якщо знищене чи пошкоджене майно не є малоцінним, що відпо¬відно до ч. 2 ст. 11 через малозначність виключає кримінальну відповідальність) та час¬тинами 2 або 3 ст. 342.

Ставлення винного до заподіяння шкоди факультативному об'єкту є необе¬режним.

Умисне заподіяння смерті в результаті умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу не охоплюється ч. 2 ст. 347 і потребує додаткової кваліфікації залежно від конкретних обставин справи за статтями 115 або 348. За сукуп¬ністю злочинів (за ч. 1 ст. 347 і статтями 121, 122 або ч. 2 ст. 125) слід кваліфікувати дії винного, який при вчиненні розглядуваного злочину бажав чи свідомо допускав запо¬діяння потерпілому тяжких, середньої тяжкості тілесних ушкоджень або легких тілес¬них ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.

Якщо психічне ставлення винного щодо людських жертв чи інших тяжких наслідків було необережним, вчинене слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 347.