3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів.

Підробкою предметів даного злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються під¬роблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т. ч. і фальсифікація відповідних справжніх предметів, якщо після вчинення цих дій із застосуванням підроблених предметів можуть бути проведені незаконні (ініці¬йовані не власником рахунку або не забезпечені наявністю грошей на банківському ра¬хунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунку отримує неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомо¬гою спеціального технічного обладнання, комп'ютерних програмних засобів або у будь-який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо).

Виготовлення предмета, який лише своїми зовнішніми ознаками нагадує розрахун¬кову картку і реально не може бути використаний для одержання доступу до певного банківського рахунку чи до інформації про такий рахунок (наприклад, внаслідок відсут¬ності необхідного для цього електронного пристрою), не містить складу злочину, пе¬редбаченого ст. 200.

Деякі із документів на переказ, що є предметом даного злочину, можуть існувати не лише у паперовій, але і в електронній формі. Оскільки такі електронні документи ма¬ють певні індивідуальні реквізити, за якими вони розпізнаються адресатом, цілком мо¬жливою є їх підробка шляхом втручання у роботу відповідних комп'ютерних систем чи мереж. У цих випадках дії винної особи треба визнавати сукупністю злочинів і кваліфі¬кувати за статтями 200 та 361.

Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту, вжиті у цій статті, за своїм змістом збігаються з поняттями, застосованими у ст. 199 (див. коментар

468

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ Vll

до ст. 199). Під використанням підроблених документів на переказ чи платіжних кар¬ток слід розуміти пред'явлення їх як справжніх з метою здійснення незаконного пере¬казу грошових коштів, незаконного доступу до інформації щодо відповідного банківсь¬кого рахунка тощо. Використанням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійс¬нення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.

Якщо внаслідок використання підроблених предметів особа, яка їх використала, за¬володіває чужими грошовими коштами, вчинене слід кваліфікувати як сукупність зло¬чинів за відповідними частинами статей 190 і 200.

Про поняття збуту див. коментар до ст. 199.

Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із переліче¬них у ч. 1 ст. 200 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У випадках придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета їх збуту.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за поперед¬ньою змовою групою осіб.

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32. Для ч. 2 ст. 200 повтор¬ним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбаче¬ний ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї.

ЦК(ст. 1087-1106).

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000p. (cm. 51).

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затверджене постановою Правління НБ№520 від 29 грудня 2000р.

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням. Затверджене постановою Правління НЕ№367 від 27 серпня 2001 р.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена по¬становою Правління НБ №135 від 29 березня 2001 р.

Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України

поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене

у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних

цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин,

зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових

припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних

товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила виве¬

зення за межі У країн и,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіска¬цією предметів контрабанди.

2. Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, рані¬

ше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

469

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нор¬мальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством плате¬жів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим фа¬культативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи і захисту культурної спадщини, встановлений порядок оподаткування, громадська безпека, здоров'я населення.

2. Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфі¬кації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від розміру контрабанди: а) історичні та культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини; в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мис¬ливської зброї та бойових припасів до неї); г) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг, згідно з чинним законодавством, може істотно обмежуватись і для пере¬міщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл. Специфіка предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів (застосуванню, крім ст. 201, підлягають, зокрема, статті 263, 265, 267, 321);

2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через мит¬ний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201, лише у випадку вчинення його у великих розмірах.

Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур¬сорів потрібно кваліфікувати за ст. 305.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з прихову¬ванням від митного контролю підробленої національної валюти України, іноземної ва¬люти, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, здійснюване з метою їх збуту на території України чи за кордоном, треба кваліфікувати не як контрабанду, а як готування до їх збуту (статті 14, 199).

Порушення порядку переміщення через митний кордон валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних та інших документів, платіжних карток тягне адміністративну відповідальність, передбачену МК.

Про поняття культурних цінностей див. коментар до ст. 193. Культурні цінності не завжди є водночас історичними, оскільки можуть мати не історичне, а художнє, ет¬нографічне або наукове значення, але історичні цінності визнаються частиною куль¬турних цінностей. Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявнос¬ті спеціального дозволу, який видається в установленому законом порядку. Вивезенню з України не підлягають: а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру націо¬нального культурного надбання; б) культурні цінності, включені до Національного ар¬хівного фонду; в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України. Сувенірні вироби, предмети культурного та ужиткового призначення серійного і масового вироб¬ництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей не потрібен, не є культурними цінностями, але їх незаконне переміщення через митний кордон може за наявності всіх інших ознак зло¬чину розцінюватися як контрабанда товарів і тягнути відповідальність за ст. 201.

Отруйні речовини - це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, по¬рушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш'як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отру¬та, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) по¬ходження.

470

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Сильнодіючі речовини - це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речови¬ни, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, деякі інсу¬ліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать й інші кислоти, луги, солі, а також до-пінг-речовини.

Незаконне переміщення зазначених сильнодіючих речовин через митний кордон України має тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих випадках, коли кількість зазначених речовин значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи. Це є питанням факту, яке повинно вирішуватись на підставі конкрет¬них матеріалів справи.

Під радіоактивними речовинами слід розуміти речовини, які створюють або в пев¬них умовах здатні створювати іонізуюче випромінювання. Це ядерне паливо, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором, радіоактивні продукти та відходи, а також речовини природ¬ного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва, уран-233, плутоній-239, америцій-242 тощо). Обладнання та установки (технічні пристрої) - джерела іоні¬зуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізото¬пів, системи конверсії тощо) - не є в прямому розумінні слова речовинами. Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту, тех¬ніка, одяг тощо), також не можуть визнаватися радіоактивними речовинами.

Про поняття вибухових речовин, бойових припасів і зброї див. коментар до статей 262 і 410.

Згідно з чинним законодавством України не визнаються зброєю: електрошокові пристрої; спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами; спеціальні засоби самооборони тощо. Але переміщення через митний кордон патронів до газових пістолетів і револьверів, заряджених, наприклад, речовинами нервово-паралітичної дії, за наявності до цього підстав може кваліфікуватися за ст. 201 як контрабанда отруйних або сильнодіючих речовин.

Контрабандне ввезення в Україну біологічних боєприпасів з метою поширення епі¬демії, епізоотії, епіфітотії за наявності підстав потребує додаткової кваліфікації за стат¬тями 14 і 1 13 як готування до диверсії.

За ст. 210 як контрабанда зброї має кваліфікуватися незаконне переміщення через митний кордон України складових частин, деталей і вузлів зброї, комплект яких дозво¬ляє виготовити придатну для використання зброю, за умови, що умисел винної особи був спрямований на вчинення контрабанди зброї у цілому, а не її частин.

Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу вартість, призначений для задоволення потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію (консигнацію) тощо, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі товари, у т. ч. транспортні засоби, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призначення, глад-коствольна мисливська зброя (це зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т. ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням трубопро¬відного транспорту (нафта, природний газ) та ліній електропередач (електроенергія), контрафактні товари (такі, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезен¬ня яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до по¬рушення прав власника).

Не є предметом цього злочину: речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов'язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом;

Стаття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

471

речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце про¬живання в Україні; речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до скла¬ду спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявнос¬ті консульської легалізації відповідних документів); транспортні засоби, що використо¬вуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. У разі, коли зареєстрований в іноземній державі автомобіль тимчасово в'їхав на тери¬торію України під зобов'язання про зворотне вивезення, а згодом (без зміни права влас¬ності на нього) прибув на митницю з метою залишити митну територію України, дії особи, яка виконувала зобов'язання про зворотне вивезення такого автомобіля, немає підстав кваліфікувати за ст. 201, навіть якщо вона надала для митного оформлення транспортного засобу підроблений документ.

Ввезення в Україну, у т. ч. шляхом переміщення поза митним контролем або з при¬ховуванням від митного контролю, творів, що пропагують культ насильства і жорсто¬кості, а також порнографічних предметів з метою їх збуту чи розповсюдження має ква¬ліфікуватися не за ст. 201, а за статтями 300 або 301.

Оскільки відповідно до МК, який набирає чинності з 1 січня 2004 p., поняттям «товари» охоплюються також і валютні цінності, то починаючи з вказаної дати пере¬міщення через митний кордон України валюти та інших валютних цінностей, вчинене у великих розмірах, за наявності всіх інших ознак складу злочину, має кваліфікувати¬ся заст. 201.

До стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, належать передусім си¬ровинні товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоеко¬номічних операцій. Ці режими запроваджуються Україною, зокрема, у разі: різкого по¬гіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України; досягнення встановленого ВР рівня зовнішньої заборгованості; значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України; необхідності забезпечити певні про¬порції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві тощо. Переліки това¬рів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджу¬ються KM.

Фактичне переміщення через митний кордон України з порушенням встановленого порядку такого переміщення товарів, що підлягають державному експортному контро¬лю (зокрема, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, отруйних, сильноді¬ючих, радіоактивних або вибухових речовин, військового майна, яке належить до пев¬них видів сировини, матеріалів, обладнання чи технологій, стратегічно важливих сиро¬винних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України), кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 333.