2. Діяння у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11,- це вольова

усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення пев¬

них негативних наслідків. Відтак, для будь-якого діяння характерною є наявність

об'єктивних і суб'єктивних ознак. Перші відображають фізичні рухи, здійснювані тими

чи іншими органами людського організму (або утримання від таких рухів). До

суб'єктивних належать інтелектуальна та вольова ознаки, а також умотивованість та

цілеспрямованість. У багатьох інших статтях КК термін «діяння» застосовується для

характеристики об'єктивної сторони як однієї із ознак складу злочину.

Гой факт, що злочином є лише діяння, означає, що злочином не можуть бути ви¬знані самі по собі: а) будь-які почуття, думки, побажання або ідеологічні, політичні, релігійні чи інші переконання особи, навіть і виявлені (наприклад, викладені в особис¬тому щоденнику); б) вимова, написання чи висловлення в інший спосіб думки, поба¬жання або переконання, якщо таким висловленням не здійснюється посягання на наці¬ональну безпеку, територіальну цілісність, громадський порядок, здоров'я населення, репутацію або права інших людей, таємницю конфіденційної інформації, авторитет і неупередженість правосуддя (див. ст. 34 Конституції України); в) належність особи до тієї чи іншої расової, етнічної, національної, релігійної, мовної, політичної, майнової чи іншої подібної групи, навіть і незареєстрованої органами влади в установленому по¬рядку; г) суб'єктивні якості особи (скажімо, погані риси характеру), наявність у неї су¬димості у минулому, наявність родинних чи інших зв'язків з особою, яка вчинила зло¬чин, тощо (загалом право України допускає визнання подібних якостей правопорушен-

І

Стаття II

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

43

ням: вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена КК, якщо вони не досягай віку, з якого настає кримінальна відповіда¬льність, згідно з ч. 4 ст. 184 КАП тягне за собою накладення адміністративного стяг¬нення на батьків або осіб, що їх замінюють).

Зміст діяння має особливості при закінченому злочині і попередній злочинній дія¬льності, при вчиненні злочину однією особою і співучасті у злочині, при посередньому виконанні, при вчиненні злочину і причетності до злочину, при вчиненні одиничного злочину і множинності злочинів. Усі ці особливості мають бути враховані при визна¬ченні того чи іншого діяння як злочинного.

КК прямо визначає перелік діянь, які не визнаються злочинами. До них віднесені:

а) дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, пе¬

редбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки,

тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі,

суспільству або державі (ч. 2 ст. 11);

б) готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14); готування до злочину або

замах на злочин, від доведення яких до кінця особа добровільно відмовилася (стат¬

ті 17 і 31);

в) діяння, вчинене за обставин, що виключають його злочинність (статті 36-43);

г) деякі інші види діянь (ч. 4 ст. 331, ч. 2 ст. 385 і ч. 2 ст. 396).

Під дією у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків; крім того, обов'язковою ознакою бездіяльності є наявність спеціального обов'язку і реальної можливості запо¬бігти відповідним наслідкам. Наприклад, неповідомлення відповідних державних орга¬нів особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі з метою попередження чи розкриття її злочинної діяльнос¬ті (ст. 43), про підготовку учасників групи до диверсії, за умови реальної можливості зробити таке повідомлення, є злочинною бездіяльністю, а невиконання службовою осо¬бою дій, які вона за своїми службовими обов'язками і не повинна була виконувати, або неперешкоджання викраденню майна з боку охоронника внаслідок його тяжкого пора¬нення злочинною бездіяльністю визнані бути не можуть.

Окремі злочини можуть бути вчинені тільки шляхом дії (наприклад, крадіжка, роз¬бій), деякі інші - тільки шляхом бездіяльності (наприклад, залишення в небезпеці, не-припинення військовим начальником злочину, що вчиняється підлеглим), більшість же -шляхом як дії, так і бездіяльності.