4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю до діяння, необережністю до наслідків.

Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. Ратифіковано СРСР 20 жовтня 1960 р.

Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі від 20 жовтня 1972 р. Україна приєдналася до Конвенції 17 листопада 1992 р.

Міжнародна конвенція про пошук і рятування на морі від 27 квітня 1979 р. Україна приєд¬налася до Конвенції 17 листопада 1992 р.

Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. Ратифікована Україною З червня 1999 р. (статті 29-31).

Кодекс торговельного мореплавства від 23 травня 1995 p. (cm. 13).

Постанова KM № 1933 від 28 грудня 2000 р. «Про забезпечення безпеки .мореплавства в ра¬йоні м. Севастополя».

Порядок підготовки і проведення за участю особового складу з використанням озброєння і військової техніки Збройних Сил потенційно небезпечних заходів у присутності цивільного насе¬лення. Затверджений постановою KM № 378 від 26 березня 2003 р.

Корабельный устав Военно-Морского Флота СССР. Введен в действие приказом главно¬командующего Военно-Морским Флотом СССР № 10 от 10 января 1978 г.

Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патру¬лювання

1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулю¬

вання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану

варту (вахту) чи патрулювання,-

карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбав¬ленням волі на той самий строк.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах во¬

єнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок несення вартової (вахтової) служби і патрулювання. Його додатковим обов'язковим об'єктом є — альтернативно -власність, життя чи здоров'я особи, інші блага.

2. Злочин може виразитися у порушенні статутних правил: 1) вартової (вахтової) служби; 2) патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким при¬значено дану варту (вахту) або патрулювання. Його об'єктивна сторона характеризує¬ться суспільно небезпечними діяннями та наслідками, а також причинним зв'язком між ними.

Основні правила вартової служби встановлені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, дія якого поширюється на інші військові формування, створені відповідно до законів України. В розвиток статутних правил вартової (вахто-

Стаття 418

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

963

вої) служби в гарнізонах, у військових частинах (на кораблях) видаються розклад гарні¬зонних (внутрішніх) варт, схема розміщення постів у кожній варті, відомість наряду варт, табель постів, схема розміщення постів та інструкція начальникові варти, план посилення охорони об'єктів варти, а для варт, які змінюються під час тривоги, крім цього,- документація на випадок оголошення тривоги. Особливості несення вахтової служби, крім того, визначаються Корабельним статутом.

Вартою є озброєний підрозділ, відряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких трима¬ють на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні).

Спеціальними видами варти є: а) почесна варта (почесний ескорт) - підрозділ (команда), призначений для віддання військових почестей під час зустрічі вищих службових осіб держави, для винесення на урочисті засідання Бойового Прапора, під час відкриття державних пам'ятників, для зустрічі та проводів представників інозем¬них держав, а також під час поховання деяких категорій осіб; б) варта по охороні та обороні об'єктів, обладнаних технічними засобами охорони, яка здійснюється шля¬хом чергування контрольно-охоронних груп з виставленням або без виставлення ча¬тових на пости; в) варта по охороні озброєння і техніки під час перевезення військ; г) варта по охороні військових вантажів під час перевезення; г) вахта - особливий вид чергування на кораблях ВМС. При цьому розрізняються корабельна вахта (по кораблю у цілому) і спеціальна (по бойових частинах та службах); д) конвоювання -супроводження засуджених, що утримуються в дисциплінарному батальйоні, а також на гауптвахті під охороною військовослужбовців, озброєних штатною зброєю і засо¬бами спеціального впливу.

Варти також бувають гарнізонні (призначаються для охорони та оборони об'єктів центрального, оперативного та корпусного підпорядкування, які не мають своїх підроз¬ділів охорони, а також для охорони осіб, що тримаються на гарнізонній гауптвахті) і внутрішні (корабельні) (призначаються для охорони та оборони об'єктів однієї військо¬вої частини), постійні або тимчасові. Постійні варти передбачаються розкладом варт. Тимчасові варти в розклад варт не включаються і призначаються наказом начальника гарнізону або командира військової частини для охорони та оборони військового майна під час завантаження (розвантаження), тимчасового складування, супроводу вантажів, які перевозяться різними видами транспорту, а також для охорони заарештованих.

Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби може проявитись, зокрема, з боку: а) начальника варти - в ненаправленні у визначений час зміни на пости, неперевірці стану технічних засобів охорони, неприбутті на пост особисто під час виклику чатовим тощо; начальника варти на гауптвахті - у невжитті заходів для по¬передження втечі заарештованих і для припинення безладдя у разі виникнення завору¬шень серед них тощо; б) помічника начальника варти - у неперевірці несення служби чатовими тощо; в) розвідного — у неприйнятті від розвідного попередньої варти під час виставлення чатових на пости об'єктів, що перебувають під охороною згідно з табелем постів тощо; г) чатового (озброєного вахтового) - у відволіканні від пильної охорони свого поста, залишенні поста, допущенні до поста ближче встановленої відстані сто¬ронніх осіб, відданні зброї стороннім особам і т. ін.; ґ) водія транспортного засобу -у недоставленні за наказом начальника варти та його помічника до постів та з постів зміни й осіб, які перевіряють несення служби чатовими, тощо; д) вивідного - у недба¬лому ставленні до охорони заарештованих під час їх виведення з гауптвахти, у невжит¬ті заходів до затримання заарештованого у разі його втечі тощо; є) оператора технічних засобів охорони - у нездійсненні безперервного контролю за апаратурою, непроведенні технічного обслуговування технічних засобів охорони тощо; є) помічника начальника варти з технічних засобів охорони - у невмиканні (вимиканні) на об'єктах технічних засобів охорони та ін.; ж) вахтового офіцера - в неоголошенні тривоги у випадках, що не терплять зволікання, у невиконанні спеціальних обов'язків під час руху корабля або стоянці на якорі (швартових); з) вахтового центрального поста (носових, кормових від-

31*

964

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XIX

сіків) - у неоголошенні аварійної тривоги при виникненні пожежі чи поступленні води у підводний човен, несвоєчасному вентилюванні акумуляторної батареї; и) командира вахтового поста - у неслідкуванні за утриманням в належному стані швартових, кран¬ців, східців, за безпекою катерів (шлюпок) в районі його поста і т. ін.

Крім того, з боку будь-якого військовослужбовця зі складу варти (вахти) порушен¬ня правил вартової служби може полягати в порушенні встановленого порядку застосу¬вання фізичної сили, вогнепальної та холодної зброї. Але питання про відповідальність чатового за такі порушення треба вирішувати з урахуванням положень КК про необ¬хідну оборону і затримання особи, що вчинила злочин: статутні норми вимагають від чатового стійко обороняти свій пост, застосовувати зброю проти правопорушників, рі¬шуче і сміливо діяти багнетом і прикладом для захисту себе або об'єкта.

При цьому треба враховувати, що без попередження фізична сила, зброя можуть за¬стосовуватись лише у разі виникнення загрози життю або здоров'ю військовослужбов¬ців, нападу на чатового, на об'єкти, які охороняються, вартове приміщення або зміну, що прямує до постів (з постів), а чатовим зброя застосовується без попередження тіль¬ки у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє. В інших випадках чатовий, інші особи із складу варти, як правило, зобов'язані зупинити порушника, по¬передити його про застосування зброї голосом і попереджувальним пострілом. Началь¬ник варти має право застосовувати зброю без попередження сам і складом варти у разі явного нападу на об'єкти, які охороняються, на чатових, вартове приміщення, зміну, що прямує до постів (із постів). Крім того, начальник варти має право застосовувати зброю для припинення заворушення серед заарештованих за умови виникнення безпосеред¬ньої загрози життю і здоров'ю людей або до заарештованого, який намагається втекти. У цих випадках до застосування зброї він має голосом або пострілом угору попередити осіб, проти яких буде застосовано зброю.

Треба мати на увазі, що свої особливості має порядок застосування зброї конвої¬ром у разі втечі засудженого із дисциплінарного батальйону, вчинення ним нападу або опору.

Основні правила патрулювання встановлені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. В їх розвиток військовим комендантом гарнізону скла¬даються і начальником гарнізону затверджуються схеми патрулювання та інструкції патрулям. До інструкції додаються: схема руху патрульних, список осіб, які мають пра¬во розпечатувати сховища або бути допущеними до приймання техніки і майна, зразки допусків, зліпки з печаток (відтиски пломб).

Патруль може перебувати у складі гарнізонного або внутрішнього наряду. У складі гарнізонного наряду передбачаються, зокрема: гарнізонні патрулі і патрульні контроль¬них постів військової інспекції безпеки дорожнього руху.

Патрулювання в гарнізоні призначене для підтримання порядку серед військово¬службовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах і організується наказом начальника гарнізону.

Патрулі споряджаються зі складу військових частин гарнізону. При цьому патруль складається із начальника патруля (офіцера, прапорщика (мічмана) або сержанта (стар¬шини) і двох-трьох патрульних (осіб рядового чи сержантського складу). Патрулі мо¬жуть бути піші чи на автотранспорті. Патрулювання проводять протягом доби або ли¬ше у певний час дня чи ночі.

Охорона окремо розташованих підрозділів здійснюється спорядженими від підроз¬ділів патрульними, озброєними штатною зброєю. Такі внутрішні патрулі входять до складу добового наряду підрозділу, вони підпорядковані командирові, старшині та чер¬говому підрозділу (черговому окремої роти, батальйону, дивізіону).

Порушення статутних правил патрулювання може полягати: а) з боку началь¬ника патруля - в неналежному керуванні несенням служби патрульними, неналежному стеженні за поведінкою військовослужбовців, незатримуванні військовослужбовців, які

Стаття 418

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

965

порушують військову дисципліну чи громадський порядок, тощо; б) з боку патрульного -у невиконанні ним обов'язків стежити за поведінкою військовослужбовців і доповідати про помічені порушення ними військової дисципліни та громадського порядку началь¬никові патруля, нікуди не відходити без його дозволу, нічого не брати від затриманих і не передавати їм без дозволу начальника патруля, а патрульного по охороні окремо розташованих підрозділів-у відволіканні від виконання поставленого завдання.

Порушення вказаних правил буде мати місце також у випадках порушення встанов¬леного порядку застосування сили до правопорушника.

Треба мати на увазі, що начальник патруля має право особисто застосовувати зброю чи віддати патрульним наказ застосовувати зброю лише за таких обставин: для захисту військовослужбовців, а в разі потреби й цивільних осіб від нападу, що загро¬жує їх життю, якщо іншими способами захистити їх неможливо; для відбиття нападу на патруль, коли життю начальника патруля або патрульних загрожує безпосередня небезпека; під час затримання злочинця, який чинить збройний опір або злочинця, що намагається втекти з-під варти, коли іншого способу затримати їх немає. Перед засто¬суванням зброї, якщо дозволяють обставини, начальник патруля має голосом або пострілом угору попередити про це особу, проти якої має бути застосована зброя. Складові патруля в усіх випадках категорично заборонено застосовувати зброю на багатолюдних вулицях, майданах і в громадських місцях, коли від цього можуть по¬терпіти сторонні особи.

Військовослужбовці ВСПЗС мають право, у т. ч. під час патрулювання, застосову¬вати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю: 1) у випадках і в порядку, передбачених законами України; 2) як правило - після відповідного попере¬дження про намір їх застосування; 3) тільки для припинення правопорушень, подолан¬ня протидії законним вимогам військовослужбовців ВСПЗС, якщо інші способи не за¬безпечили виконання покладених на них обов'язків.

При цьому вони мають право застосовувати спеціальні засоби: а) лише за умови, що інші форми попереднього впливу на правопорушників не дали бажаних результатів; б) тільки дозволених видів і з обмеженнями, прямо передбаченими законодавством що¬до кожного окремого виду спеціальних засобів (наприклад, світлозвукові пристрої за¬стосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини, забороняється розкидання гранат у натовп); в) лише за наказом свого безпосереднього командира (начальника), керівника конкретної операції, за винятком визначених законодавством випадків.

Застосування вогнепальної зброї для вказаних військовослужбовців є крайнім захо¬дом і допускається тільки: а) у разі, коли інші заходи виявилися неефективними або якщо за умовами обстановки застосування інших заходів є неможливим; б) у випадках, визначених законом; в) за наказом їх безпосереднього командира (начальника), за ви¬нятком безпосередньої загрози життю і здоров'ю військовослужбовця.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогне¬пальну зброю до: 1) жінок з явними ознаками вагітності; 2) осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності; 3) малолітніх,- крім випадків вчинення ними гру¬пового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, військовослужбовців ВСПЗС, або збройного нападу чи збройного опору.

Крім того, забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю, як¬що від цього можуть постраждати сторонні особи, а спеціальні засоби: у приміщеннях і на земельних ділянках, де розташовані дипломатичні, консульські та інші іноземні пре¬дставництва; у приміщеннях, де виготовляються вибухові чи легкозаймисті речовини; у місцях значного скупчення людей, де можуть постраждати сторонні особи, а також у дитячих і лікувальних закладах.

Порядок використання і застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засо¬бів та зброї для окремих категорій військовослужбовців з огляду на специфіку викону¬ваних ними завдань додатково регламентовано спеціальним, крім статутів ЗС, законо¬давством, зокрема, Законом України «Про міліцію»: а) для військовослужбовців ЗС

966

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XIX

у разі спільного патрулювання з працівниками міліції з метою підтримання правопо¬рядку в місцях дислокації військових частин ЗС; б) для військовослужбовців внут¬рішніх військ МВС, УДО, СБ.

Тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено варту (вахту), слід вва¬жати випадки викрадення військового майна з об'єктів, що охороняються, його зни¬щення, пошкодження із заподіянням матеріальної шкоди у великих розмірах, втрата Бойового Прапора, втеча з гауптвахти заарештованих, а із дисциплінарного батальйону осіб, які відбувають покарання, зрив бойового завдання, що виконується військовою частиною (підрозділом) тощо.

Тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено патруль, можуть бути визнані випадки масового або грубого порушення порядку серед військовослужбовців у громадських місцях, яким, на порушення своїх обов'язків, не запобіг склад патруля, заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень внаслідок порушення правил за¬стосування патрульними зброї і т. ін.

Для кваліфікації діяння за ст. 418 треба встановити, що наслідки, які настали, є та¬кими, відвернення яких становило обов'язок даної особи зі складу варти (вахти), а не обов'язок варти (вахти) у цілому. Так, начальник варти, який систематично підтриму¬вав телефонний зв'язок і здійснював перевірки несення служби, не повинен відповідати за крадіжку, що вчинив на охоронюваному вартою об'єкті один із чатових у проміжок між телефонним зв'язком та перевірками. Не несе відповідальності за ст. 418 (а тільки за ст. 408) вартовий, який дезертирував із приміщення варти, оскільки варту призначе¬но не для запобігання подібним випадкам.

Порушення вартовим, чатовим, іншою особою зі складу варти (вахти) або патруля правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять під¬вищену небезпеку для оточення, яке не потягло заподіяння тілесних ушкоджень кіль¬ком особам або смерті потерпілого, інших тяжких наслідків повністю охоплюється ч. 1 ст. 418. В інших випадках таке діяння потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 414 і 418.

Викрадення військового майна, вчинене чатовим із охоронюваного ним об'єкта, по¬требує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 410 і 418. Якщо чато¬вий попередньо домовився про крадіжку майна з іншими військовослужбовцями і під час несення служби допустив їх з цією метою на пост, він несе відповідальність за ст. 418 і ч. 2 ст. 410 (за ознакою вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб).

3. Суб'єктом злочину у першій його формі є військовослужбовець (військовозо¬бов'язаний під час проходження відповідних зборів), в установленому порядку призна¬чений: а) начальником варти, вартовим, чатовим, розвідним, помічником начальника варти, помічником начальника варти з технічних засобів охорони або оператором з технічних засобів охорони, помічником начальника варти із служби вартових собак, вожатим вартових собак, водієм транспортних засобів; б) у варті при гауптвахті - вивід¬ним чи конвойним; в) у варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і вище, а також із охорони установ - вартовим контрольно-пропускних пунктів; г) на військо¬вому кораблі - вахтовим офіцером, помічником вахтового офіцера, командиром вахто¬вого поста, озброєним вахтовим біля трапа, командиром рятувальної шлюпки, вахто¬вим на шлюпці, вахтовим на кінцях, розсильним, і, крім того, у складі спеціальної вах¬ти - вахтовим офіцером-механіком, вахтовим рульовим, вахтовим у машинному відділенні тощо (всього у складі спеціальної вахти передбачено понад двадцять осіб).

Суб'єктом злочину у другій формі може бути військовослужбовець (військовозо¬бов'язаний під час проходження зборів)- начальник патруля або патрульний.

Суттєве значення для правильної кваліфікації злочину, залежно від конкретного йо¬го суб'єкта, має визначення початкового і кінцевого моментів несення вартової (вахто¬вої) служби та патрулювання взагалі, а також початкового і кінцевого моментів знахо¬дження чатового (вахтового) на посту. Ці моменти визначені у військових статутах та інших актах законодавства.

Стаття 419 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 967

4. З суб'єктивної сторони порушення статутних правил вартової (вахтової") служби і патрулювання характеризується умислом або необережністю до діяння, необережніс¬тю до тяжких наслідків, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патру¬лювання.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (розділи 2, 4-5).

Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 берез¬ня 2002р.

Положення про особливості організації і несення вартової (вахтової) служби в дисциплінар¬ному батальйоні (частині). Затверджене постановою KM № 1931 від 19 .жовтня 1999 р.

Правила застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби право¬порядку у Збройних Силах України під час здійснення службових обоє язків. Затверд.жені постановою KM № 83 від від 18 січня 2003 р.

Наказ МВС та МО № 428/220 від 26 вересня 1994 р. «Про організацію спільного патрулю¬вання співробітників органів внутрішніх справ і військовослужбовців Збройних Сил України».

Інструкція про виділення сил та технічних засобів Збройних Сил України для спільного пат¬рулювання і взаємодії з органами Міністерства внутрішніх справ України. Затверджена нака¬зом МО № 292 від 16 грудня 1994 р.

Положення про охорону та супровід військових вантажів при їх перевезенні залізничним і водним транспортом. Затверджене наказом МО № 451 від 9 грудня 1997 р.

Інструкція про порядок тримання та охорони у Прикордонних військах України затриманих осіб. Затверджена наказом Держкомкордону Ns 176 від 12 квітня 1996 р. (розділи 6-9).

Корабельный устав Военно-Морского Флота СССР. Введен в действие приказом главноко¬мандующего Военно-Морским Флотом СССР № 10 от 10 января 1978 г.

Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

1. Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка

входить до складу наряду з охорони державного кордону України,-

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох ро¬ків або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі

наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок несення прикордонної

служби. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя та здоров'я

особи, власність тощо.

Бланкетний характер диспозиції передбачає необхідність точного встановлення нор¬мативно-правових актів (а саме статутів), які регулюють охорону державного кордону, несення прикордонної служби, службу прикордонних нарядів.

2. Об'єктивна сторона злочину передбачає дію або бездіяльність у вигляді пору¬

шення правил несення прикордонної служби. За конструкцією складу суспільно небез¬

печні наслідки не є його обов'язковою ознакою.

Порушеннями правил несення прикордонної служби можуть бути визнані: а) вчи¬нення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває в прикор¬донному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов'язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне засто¬сування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їх діля-

968

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XIX

нок, а також їх інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від не¬сення служби, незаконне давання згоди на перетинання державного кордону сторонні¬ми особами тощо); б) невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (неуважний огляд місцевості, невжиття заходів до затри¬мання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затрима¬них осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування тощо).

Незаконне перетинання державного кордону військовослужбовцем, який входить до складу наряду по охороні державного кордону України, кваліфікується за сукупніс¬тю злочинів, передбачених статтями 331 і 419, а незаконне надання службовою особою ДПС, яка входила до складу наряду по охороні державного кордону України, дозволу на перетинання державного кордону України - за статтями 27 і 331, 419 і 423 (424).