Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мельник.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
9 Мб
Скачать
☆

8. До неповнолітнього може одночасно бути застосовано кілька примусових захо¬

дів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 105, якщо застосування одного із них

не виключає можливості застосування іншого. Наприклад, направлення неповноліт¬

нього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків робить непо¬

трібним встановлення обмежень дозвілля і встановлення особливих вимог до поведін¬

ки неповнолітнього або ж передачу неповнолітнього під нагляд батьків. І навпаки,

покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, ко¬

шти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків може (і

повинно) супроводжуватися застосуванням примусових заходів, пов'язаних із трива¬

лим виховним впливом.

Видається, що неповнолітньому в усіх випадках має проголошуватися застережен¬ня, зокрема й тоді, коли суд визнає за необхідне застосувати також і більш суворі при¬мусові заходи виховного характеру. Поряд із застосуванням одного чи кількох приму¬сових заходів виховного характеру суд може в передбаченому законом порядку при¬значити неповнолітньому вихователя.

Можливість одночасного застосування кількох заходів випливає насамперед зі змі¬сту ст. 97. В її назві і диспозиції йдеться про ці заходи у множині. Крім того, при при¬значенні таких самих заходів при звільненні від кримінального покарання відповідно до прямої вказівки закону (ч. З ст. 105) може бути застосовано кілька з них.

Стаття 97

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

209

9. Відповідно до ч. 1 ст. 97 примусові заходи виховного характеру призначаються

неповнолітнім, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність,

тобто 16-, а в деяких випадках - 14-річного віку.

Ці самі заходи, відповідно до ч. 2 ст. 97, можуть бути застосовані і щодо неповноліт¬нього, який не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Засто¬сування примусових заходів виховного характеру до такої особи не пов'язане з її звіль¬ненням від кримінальної відповідальності, оскільки вона, не будучи суб'єктом злочину, не підлягає такій відповідальності.

10. Примусові заходи виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого

може наставати кримінальна відповідальність, здійснюються з дотриманням таких

умов: 1) неповнолітньому виповнилося 11 років; 2) ця особа вчинила діяння, що підпа¬

дає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Закон не встановлює якихось додаткових вимог для призначення примусових захо¬дів виховного характеру особам, які не досягли віку, з якого може наставати криміналь¬на відповідальність, зокрема тих, які стосуються тяжкості вчиненого посягання та його вчинення вперше. Однак потрібно встановити, що такий неповнолітній дійсно вчинив суспільно небезпечне діяння, що він за станом свого розумового розвитку здатний усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Якщо ж у силу відставання у роз¬витку неповнолітній не розуміє значення своїх дій, то йому не можуть бути призначені примусові заходи виховного характеру.

11. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього, який не досяг 16-, а в деяких випадках 14-річного віку, є єдиним і остаточним заходом. Незалежно від його поведінки в період виконання таких заходів вони не можуть бути скасовані і замінені на інші, більш суворі заходи впливу. Закон не передбачає також заміни одного примусового заходу виховного характеру на інший, більш суворий, у зв'язку з невиконанням покладених судом обмежень, вимог, обов'язків.

12. Звільнення неповнолітнього, що вчинив злочин, від кримінальної відповідаль¬ності із застосуванням примусових заходів виховного характеру не є остаточним. Мож¬ливі два наслідки застосування ст. 97 - позитивний і негативний.

Позитивний має місце тоді, коли неповнолітній сприймає застосовувані до нього виховні заходи, виконує покладені обмеження, вимоги, обов'язки. У такому випадку після реалізації виховного заходу разового характеру (проголошення застереження, відшкодування заподіяних майнових збитків) або ж спливу строку, на який були при¬значені триваючі виховні заходи (обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки, завершення перебування у спеціальній навчально-виховній установі), звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності є остаточним і безпово¬ротним. Незалежно від його подальшої поведінки він не може бути підданий відповіда¬льності за раніше вчинений злочин.

Негативний для неповнолітнього наслідок передбачений ч. З ст. 97 і полягає у ска¬суванні раніше призначених примусових заходів виховного характеру і притягненні його до кримінальної відповідальності.